Ухвала суду № 88873806, 21.04.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/3625/20

н/п 4-с/766/116/20

УХВАЛА

21.04.2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Кузьміної О.І.

за участю секретаря Білої А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні скаргу ОСОБА_1 на дії або бездіяльність Каховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: ОСОБА_2 , -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.10.2012р. Комсомольським районний суд м. Херсона по цивільній справі №2114/7877/12 задовольнив позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, починаючи з 03.09.2012р. до повноліття дитини, рішення набрало законної сили та були видані виконавчі листи.

З лютого 2013року виконавчий лист Комсомольського районного суду м. Херсона №2114/7877/12 від 26.10.2012р. знаходиться на виконанні в Каховському міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. Отримавши постанову про арешт майна боржника від 06.02.2020р. ВПН№43049378 вважає її незаконною та прийнятою з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вказана постанова не містить визначені вимоги до складання виконавцем постанов, а саме: постанова від 06.02.2020р. ВПН№43049378 не містить частину вимоги вказаної у виконавчому листі, а саме:» не менше 30% прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку», а тому постанова не відповідає вимогам Інструкції і повинна бути скасована. Також виконавець не проводив опис рухомого майна скаржника, не надано доказів того що державний виконавець виявила майно скаржника. Крім того виконавець сама змінила розмір аліментів, «50% прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку» заміть «30% прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку» та змінила прізвище стягувача з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». У зв`язку із чим просить скасувати постанову про арешт майна боржника від 06.02.2020р. ВПН№43049378 державного виконавця Каховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Грушицької Я.В.; скасувати «розрахунок заборгованості зі сплати аліментів» від 06.02.2020р. №146-32/7358 державного виконавця Каховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Грушицької Я.В.; скасувати «повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників» від 06.02.2020р. №7359 державного виконавця Каховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Грушицьку Я.В. та зобов`язати її виключити відомості про ОСОБА_1 як боржника з Єдиного реєстру боржників; стягнути судовий збір з Каховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

13.04.2020р. від державного виконавця Каховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на скаргу, відповідно до якої скаргу вважає необґрунтованою, оскільки скаржник не вірно трактує вимоги чинного законодавства, а саме відповідно до частини 1 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. У зв`язку зі змінами до пакету Законів «Чужих дітей не буває», а саме прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов та посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2019р., який набрав чинності 28.08.2018р., внесено зміни до статті 182 Сімейного кодексу України. Тобто законодавство передбачає механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть за наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення. Тому вважають виконавчі дії з нарахування розміру заборгованості зі сплати аліментів правомірним та відсутні підстави для скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 06.02.2020р. Також зазначила, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 станом на 01.02.2020р. допустив заборгованість зі сплати аліментів більше трьох місяців, 06.02.2020р. державним виконавцем вчинено виконавчі дії, пов`язані з внесенням відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників та винесення постанови про накладення арешту на майно боржника. Накладення арешту на майно боржника та звернення стягнення на майно боржника - є різними виконавчими діями. Тобто, накладення арешту на майно божника є окремою виконавчою дією, і може застосовуватись виконавцем не тільки у зв`язку зі зверненням стягнення на майно боржника. а як самостійний захід примусового виконання, спрямований на забезпечення реального виконання рішення. В даному випадку застосовуються норми статті 56 Закону, а не статті 50 на яку посилається ОСОБА_6 . У зв`язку із чим просить в задоволенні скарги ОСОБА_7 на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та посадових осіб відділу державної виконавчої служби від 27.02.2020 року відмовити в повному обсязі.

Заявник ОСОБА_1 , державний виконавець та ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про час там місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до рішення Комсомольського районного суду м. Херсона №2114/7877/12 від 15.10.2012р. задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, починаючи з 03.09.2012р. до повноліття дитини, рішення набрало законної сили та 26.10.2012р. видані виконавчі листи.

Виконавчий лист Комсомольського районного суду м. Херсона №2114/7877/12 від 26.10.2012р. знаходиться на виконанні в Каховському міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Відповідно до наказу ФОП «Губський Олександр Миколайович» №1 від 02.09.2019р. прийнято ОСОБА_1 на посаду директора комерційного за основним місцем роботи з 03.09.2019р.

Відповідно до постанови ВП43049378 від 06.02.2020р. державним виконавцем Каховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Грушецької Я.В., накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 на все рухоме та нерухоме майно.

Згідно оскаржуваного розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_1 06.02.2020р./146-32/7358 по виконавчому листу №2114/7877/12 від 26.10.2020р. виданого Комсомольським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_9 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% (з 28.08.2018р. не менше ніж 50%) прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, починаючи з 03.09.2012р. до повноліття дитини. Згідно Звіту про здійснені відрахування та виплати від Каховської районної державної адміністрації аліменти утримано з боржника по жовтень 2018р. включно. Боржник перебував з 11.03.2019р. по 02.09.2019р. на обліку Каховського МРЦЗ. Заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.02.2020р. складає 12564,81грн.

Відповідно до повідомлення Каховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Грушецької Я.В. №7559 від 06.02.2020р. станом на 06.02.2020р. у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 06.02.2020р. за період з 01.11.2018р. по 01.02.2020р. становить 12564,81грн., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці. Відповідно до вимог ст.. 9 ЗУ «Про виконавче провадження» та п.5 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802, відомості про ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру боржників.

Не погодившись з рішенням державного виконавця боржник подано скаргу на рішення державного виконавця.

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню..

За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Частиною третьою ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до частини четвертої та частини восьмої ст..71 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець обчислює розмір заборгованості зі сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику, зокрема за заявою сторін виконавчого провадження; спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.

В той же час суд зазначає, що відповідно до вимог ч.8 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Вказана норма статті узгоджується з положеннями ч.3 ст. 195 СК України, відповідно до якої розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Виходячи зі змісту вищенаведених законодавчих норм, спір щодо розміру заборгованості за аліментами виникає між стороною виконавчого провадження (стягувачем та/чи боржником) і державним виконавцем, до компетенції якого законодавець відніс обчислення розміру заборгованості за аліментами.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Ураховуючи те, що спір виник щодо розміру заборгованості за аліментами, такий спір відповідно до закону підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Скаржник не скористався вказаним правом та не оспорив розмір заборгованості зі сплати аліментів у позовному провадженні, а лише просить скасувати розрахунок державного виконавця та зобов`язати державного виконавця перерахувати розрахунок заборгованості, що не передбачено законодавством, як спосіб захисту цивільного права шляхом подання скарги на дії державного виконавця.

Відповідно до ч. 2,3 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд вказує на те, що розрахунок заборгованості по аліментам не є рішенням державного виконавця, тому не підлягає скасуванню.

Щодо позиції скаржника, про те, що державний виконавець не мав законних підстав здійснювати вказаний розрахунок суд вказує на наступне.

28.08.2018 року набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 2475-УІІІ від 03.07.2018 року.

Так, відповідно до ч. 2ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18), Верховний Суд звертає увагу, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України; тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.03.2020року у справі №682/3112/18.

Статтею 71 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів та відповідно до ч. 1 цієї статті порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Відповідно до вимог ст. 18 ч. 1 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, дії старшого державного виконавця та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів здійснений державним виконавцем у відповідності до вимог чинного законодавства, тому немає підстав для скасування розрахунку, що є і неналежним способом захисту.

Щодо винесення оскаржуваних постанов та направлення оскаржуваного повідомлення, то суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч.1,2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна(коштів)боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У п. 19 розділу 3 Інструкції встановлено, що у день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження», відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, старший державний виконавець Каховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Грушицька Я.В. була уповноважена винести оскаржувану постанову та направити оскаржуване повідомлення.

Таким чином, суд не в праві втручатись в діяльність державного виконавця при здійсненні ним виконавчого провадження, та зобов`язувати його вчиняти ті чи інші дії, спрямовані на примусове виконання судових рішень.

Оцінюючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги скаржника є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.3, 4, 12, 13, 76-81, 259-261, 268, 352-355, 447-453 ЦПК України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені скарги ОСОБА_1 на дії або бездіяльність Каховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: ОСОБА_2 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

СуддяО. І. Кузьміна