Рішення № 88867177, 22.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2020Справа № 910/1742/20Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 11 713,74 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 11 713,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незабезпеченням залізницею збереження вантажу в процесі перевезення, що завдало позивачу збитків на загальну суму 11 713,74 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.02.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 19.02.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 53437005.

16.04.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який був направлений на адресу суду засобами поштового зв'язку 10.04.2020, тобто після спливу встановленого судом строку для подачі відзиву на позов. А також, надійшло клопотання в якому зазначено, що Регіональна філія «Донецька залізниця» отримала ухвалу про відкриття провадження у справі 23.03.2020 року. У зв'язку з чим та згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» просить суд поновити строк для подання відзиву та прийняття відзиву по справі.

Проте, будь-яких доказів щодо отримання Регіональною філією «Донецька залізниця» ухвали про відкриття провадження у справі саме 23.03.2020 року не надано.

Як вбачається з повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №01030 53437005 ухвала Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 про відкриття провадження у справі №910/1742/20 була отримана відповідачем 19.02.2020, тобто акціонерне товариство "Українська залізниця" повинно було подати відзив на позов у строк до 05.03.2020 включно.

Однак, у визначений ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 строк, відповідач відзиву на позов не надав, жодних поважних причин пропуску строку для подання відзиву на позов у поданому суду документі не навів, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову в поновленні пропущеного строку для подання відзиву на позов, і, як наслідок, залишення відзиву на позов без розгляду на підставі ч.2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

14.02.2018 року між приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажовідправник, вантажоодержувач, платник) та публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) укладено договір про надання послуги № 00039/ЦТД-2018, предметом якого здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 2.1.1 договору замовник зобов'язався надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через АС "Месплан".

У п. 2.3.2 договору виконавець зобов'язався приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатках до цього договору.

Згідно з п. 12.1 договору, він вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовника договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або в АС "Клієнт УЗ" або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договорі діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна зі сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення строку дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.

03.07.2019 між BASIS Trade AG (продавець) та приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець) укладено контракт №BASIS-ILYSCH 01-19, за змістом якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти поставку та оплатити товар, із описом, якістю, кількістю та за ціною вказаною у даному контракту.

01.01.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" (експедитор) та публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" укладено договір №МШ 1-01/13 ЖД/180.

09.08.2019 на виконання контракту № BASIS-ILYICH 01-19 від 03.07.2019 товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" як вантажовідправник за накладною №41493180 від 09.08.2019 відправив позивачу на станцію Асланове Донецької залізниці вагони з вантажем - антрацит насипом.

Як зазначено позивачем, 12.08.2019 року на підставі попутного акту загальної форми №11868 від 12.08.2019р. станції Волноваха Донецької залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні №54752225 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу, з вагою, що зазначена в накладній №41493180 від 09.08.2019р. та складено комерційний акт, який свідчить про недостачу вантажу.

Так, в комерційному акті №485002/890 від 12.08.2019 року зазначено, що на підставі попутнього акта з/ф №11868 від 12.08.19р. ст. Волноваха Дон.зал. проводилось комісійне переважування вагону №54752225 по відправці, вказаній на лицьовій стороні акта. По документах значаться вантаж антрацит, навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т): брутто - не вказано, тара - 23 400 кг, нетто - 68150 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 87 900 кг, тара - 23 400 кг, нетто - 64 500 кг, що менш за документами на 3 650кг.

Також, в комерційному акті зазначено, що при комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 300-400мм. Поверхню вантажу слабо марковано вапном. За рухом поїзда ліворуч, над 1-м люком є виїмка розміром 2000ммХ2000ммХ600-800мм у глиб вагона, що відповідає акту з/ф №11868 від 12.08.2019р. ст. Волноваха Дон.зал. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає. Переважування вантажу проводилось на 150 т електронних тензометричних вагах №17 ст. Рудна з повною зупинка вагона. При повторному переважуванні даного вагона нестача вантажу підтвердилась.

За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу, яка була розрахована позивачем з урахуванням природної втрати (1%) становить 11 713,74 грн.

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду копію рахунка (інвойса) №1207-1 від 12.07.2019, який складено BASIS Trade AG, а також платіжні доручення про оплату такого рахунка.

Вартість однієї тони вантажу в національній валюті складає 3 945,35 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача збитки, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 11 713,74 грн.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Стаття 224 ГК України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 11 713,74 грн. збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням 3 650 кг при його перевезенні у вагоні №54752225 за залізничною накладною №41493180 від 09.08.2019 року.

Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 статті 307 Господарського кодексу України.

Згідно із ч. 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як свідчать матеріали справи, складений комерційний акт № 485002/890 від 12.08.2019 року за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнається судом належним та допустимим доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній № 41493180 від 09.08.2010 року, фактичній масі вантажу, який перевозився у вагоні №54752225.

Відповідно до ч. 3 статті 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду копію рахунка (інвойса) №1207-1 від 12.07.2019, який складено BASIS Trade AG, а також платіжні доручення про оплату такого рахунка.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.

З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем був антрацит, норма природних втрат застосовується у розмірі 1% від маси вантажу.

Суд зазначає, що позивачем правильно розраховано, що згідно з рахунком BASIS Trade AG №1207-1 від 12.07.2019 вартість 1 тонни вантажу становить 3 945,40 грн. (146,36 євро х 26,9565 грн (за курсом НБУ)).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), суд погоджується із ним.

Враховуюче вищезазначене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді нестачі у розмірі 11 713,74 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того в позовній заяві позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати по сплаті професійної правничої допомогу у розмірі 1 685,27 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" долучено до матеріалів справи договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №845 від 30.03.2018, який укладений з адвокатським об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога", додаткову угоду №26 від 09.12.2019 (щодо внесення змін до п.10.1 договору, а саме: договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020 року), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №4916 на ім'я Щербакової Наталії Владиславівни та рішення №2 адвокатського об`єднання "Всеукраїнська адвокатська допомога" від 07.03.2018 року щодо прийняття до складу учасників адвокатського об`єднання "Всеукраїнська адвокатська допомога" адвокатів, зокрема: Щербаку Наталю Владиславівну.

Судом встановлено, що 30.03.2018 між приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (клієнт) та адвокатським об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (адвокатське об`єднання) укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №845, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зміст, умови та строки виконання покладених клієнтом на адвокатське об`єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього договору (п.п.1.1, 1.2).

За змістом п.5.3 вказаного договору оплата послуг адвокатського об`єднання здійснюється клієнтом шляхом безготівкового розрахунку. Оплата клієнтом наданих адвокатським об`єднанням послуг здійснюється на підставі актів надання послуг (актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядку та рахунків, наданих адвокатським об`єднанням. Акт надання послуг (акт прийому-передачі наданих послуг) оформлюється адвокатським об`єднанням станом на останній день місяця в якому надавалися послуги за цим договором.

Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Дослідивши вказані документи, суд зазначає що зазначених документів не достатньо для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу, оскільки позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на суму, доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягає сплаті позивачем (зокрема, акта надання послуг (акт прийому-передачі наданих послуг), обов'язковість складання якого встановлено пунктом 5.3 про надання юридичних послуг (правової допомоги) №845 від 30.03.2018, та який є підставою для розрахунку за послуги), доказів оплати адвокатських послуг у разі її здійснення.

Тому вимоги позивача щодо стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 1 682,57 грн. є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) збитки в розмірі 11 713 (одинадцять тисяч сімсот тринадцять) грн. 74 коп. та судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий