Рішення № 8886156, 12.04.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2010 р.Справа № 9/412-10(47/386) За позовом Підприємства "Сента" м.Луцьк, Волинської області

до Закритого акціонерного товариства "Антей-Універсал" м. Нетішин Славутського району

про стягнення 8089,29грн., у т.ч. 6823,20 грн. боргу, 271,95 грн. 3% річних, 994,14грн.

інфляційних нарахувань

Cуддя Олійник Ю.П.

Представники сторін:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - не з’явився.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2009р. направлено матеріали справи № 47/386 про стягнення 7474,50 грн. заборгованості за підсудністю до господарського суду Хмельницької області в порядку ст.ст.15, 17 ГПК України (за місцезнаходженням відповідача).

Ухвалою суду від 02.03.10 справа прийнята до провадження і призначено справу до розгляду. Зазначена ухвала направлена сторонам, у т.ч. відповідачу , що підтверджується Реєстром від 3.03.10.

Позивач у позові заяві просив стягнути з відповідача 7474,50 грн., у т.ч. 6823,20 грн. боргу, 162,04 грн. 3% річних, 489,26 грн. інфляційних нарахувань у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань по проведенню розрахунку за перевезення вантажу згідно договору-заявки №4 від 12.02.09. Посилається на те, що на замовлення відповідача позивачем здійснене перевезення вантажу транспортом позивача з Німеччини до України, проте у визначений договором строк - до 02.03.09 відповідач провів розрахунки за надані послуги лише частково, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 6823,20грн. Тому позивачем проведені нарахування 3% річних та інфляційних за прострочення сплати грошового зобов’язання.

15.03.10 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, а саме про стягнення 8089,29 грн., у т.ч. 6823,20грн. основного боргу, 271,95грн. –3% річних за період з 02.03.09 по 10.03.10 та 994,14грн. інфляційних нарахувань за березень 2009р.- лютий 2010 року, а також клопотання про розгляд справи без присутності представника позивача. Зазначене прийнято судом згідно зі ст.22 ГПК України.

Відповідач представника для участі у судовому засіданні не направив, відзив не надав. При цьому ухвала від 24.03.10 направлена відповідачу, що підтверджується Реєстром від 25.03.10. Крім того, від державного реєстратора виконавчого комітету Нетішинської міської ради надійшли відомості про те, що відповідач значиться у Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, його адреса –м.Нетішин, вул.Ринкова,6, за якою відправлялись ухвали суду. Тому спір вирішується з врахуванням ст.75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Згідно заявки від 12.02.09 №4 відповідач замовив позивачу надання послуг з міжнародного перевезення вантажу. При цьому ставка фрахту визначена в розмірі 1400 євро, строк оплати –7 банківських днів по факту розвантаження.

На виконання заявки позивач здійснив перевезення вантажів з Німеччини до України, що підтверджується товарно-транспортною накладною СМR №073782 з відміткою митниці 19.02.09 та з відбитком печатки одержувача товару у пункті призначення.

Позивачем виставлені відповідачу для оплати рахунки –фактури від 16.02.09 №СА-А000051 на суму 12323,20грн. та №СА-А000052 на суму 1500,00грн. ( за курсом НБУ станом на 16.02.09 1 євро - 9,87371 грн. )

Відповідач за одержані послуги розрахувався лише частково, сплативши позивачу суму 2000,00грн. 29.04.09 згідно рахунків №№ 51,52 та 5000,00грн. 25.06.09 згідно рахунку №51. У зв’язку з цим заборгованість склала 6823,20грн.

Відповідач листом від 15.06.09 гарантував позивачу оплату послуг згідно рахунків-фактур №№51, 52 протягом 14 робочих днів. Крім того, позивачем надані акти здачі-приймання виконаних робіт від 16.02.09 та 26.02.09 з печатками відповідача.

Листом від 15.06.09 відповідач гарантував позивачу оплату міжнародних транспортних перевезень згідно рахунків-фактур №№51,52 від 16.02ю09 на протязі 14 днів, однак оплата проведена на була.

На суму заборгованості станом на момент виставлення рахунків-фактур позивачем виставлена відповідачу претензія від 20.07.09, відповіді на яку відповідачем не направлено.

У зв’язку з не оплатою відповідачем заборгованості позивачем поданий позов до суду. При цьому позивачем нараховані з врахуванням уточнення позовних вимог 3% річних в розмірі 271,95грн. за період з 02.03.09 по 10.03.10 та 994,14грн. інфляційних нарахувань за березень 2009р.- лютий 2010 року.

Досліджуючи надані докази , аналізуючи наведені міркування , оцінюючи їх в сукупності , судом враховується наступне.

1.Згідно із ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 526 ЦК України та ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання–відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом .

Згідно із ст. 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов’язання, здійснивши на замовлення відповідача перевезення вантажу, що підтверджується заявкою та товарно-транспортною накладною. Відповідач у свою чергу передбачений договором обов’язок щодо оплати траспортних послуг на суму 1400 євро згідно виставлених позивачем рахунків у гривнях від 16.02.09 №СА-А000051 на суму 12323,20грн. та №СА-А000052 на суму 1500,00грн. виконав частково на суму 7000,00грн., у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 6823,20грн.

Згідно із ч.1 ст. 533 ЦК України, позивач вказав розмір основного зобов`язання у гривні, виходячи із валютного курсу НБУ, що не змінює змісту зобов`язання.

На час подання позову і розгляду справи, згідно валютного курсу НБУ 1 євро = 9,87371 грн., тому заявлений позивачем розмір основного боргу, був правомірно виражений у гривнях і склав 6823,20грн., виходячи із даного валютного курсу.

Судом враховується , що строк виконання визначався заявкою відповідача від 12.02.09 №4, його гарантійним листом від 15.06.09 та визначався позивачем у претензії від 20.07.09

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

2. Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного позивачем нараховано 3% річних в сумі 271,95 за період з 02.03.09 по 10.03.10 та проведені нарахування за встановленим індексом інфляції в сумі 994,14грн. за період березень 2009р.-лютий 2010р.

Позовні вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково, оскільки згідно проведеного судом перерахунку з допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи „Законодаство” правомірно заявленими в межах максимально можливого розміру є 3% річних в сумі 267,52грн. за період з 02.03.09 по 10.03.10 ( з 02.03.09 по 29.04.09 на суму 67,03грн., з 30.04.09 по 26.06.09 на суму 56,36грн., з 27.06.09 по 10.03.10 на суму 144,13грн.). Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, в решті –відмові у зв’язку з безпідставністю.

По застосуванню позивачем норми ст.625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань, то останнє є неправомірним з огляду на те, що предметом даного позову є вимога про виконання відповідачем простроченого грошового зобов`язання, валютою якого була виражена у євро. Враховуючи, що індекс інфляції визначається лише для гривні, як національної валюти України, то стягнення з відповідача інфляційних втрат від невиконання вираженого у іноземній валюті грошового зобов`язання не може вважатися правомірним і обґрунтованим. Така ж правова позиція визначена у Постанові ВГСУ від 30.09.09 по справі №12/5454. Тому позовні вимоги в частині стягнення нарахувань за встановленим індексом інфляції задоволенню не підлягають.

3. Враховуючи часткове задоволення позову ( 87,66 % ) згідно ст. 49 ГПК України, сплачені позивачем судові витрати у розмірах, визначених чинним законодавством ( витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. та держмито в розмірі 102 грн. ) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 зі змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.09 №825 та на підставі п. 1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” позивачу належить повернути з Державного бюджету України зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 79грн. , оскільки платіжним дорученням № 1185 від 26.08.09 , оригінал якого залишається в матеріалах справи, ним сплачено 315 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43 ,44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

ВИРІШИВ:

Позов Підприємства "Сента" м.Луцьк Волинської області до Закритого акціонерного товариства "Антей-Універсал" м. Нетішин Славутського району про стягнення 8089,29грн., у т.ч. 6823,20 грн. боргу, 271,95 грн. 3% річних, 994,14грн. інфляційних нарахувань задоволити частково.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Антей-Універсал" м. Нетішин Славутського району (вул. Ринкова,6, код 31533150) на користь Підприємства "Сента" м.Луцьк Волинської області (вул. Дубнівська, 16, код 13348532) 6823,20 грн. ( шість тисяч вісімсот двадцять три гривні 20 коп. ) заборгованості, 267,52 грн. ( двісті шістдесят сім гривень 52коп. ) 3% річних, 89,41 грн.( вісімдесят дев’ять гривень 41 коп. ) відшкодування сплаченого державного мита та 206,88 грн. (двісті шість гривень 88 коп.) відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Повернути з Державного бюджету України Підприємству "Сента" м.Луцьк Волинської області (вул. Дубнівська, 16, код 13348532) 79,00грн. /сімдесят дев’ять гривень 00 коп.) зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно платіжного доручення № 1185 від 26.08.09 на суму 315 грн. Видати довідку.

                              Суддя