Рішення № 88860598, 22.04.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року справа № 580/3421/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-2887-55;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України від 15.10.2019 про залишення скарги без розгляду;

- зобов`язати Державну податкову службу України здійснити належний розгляд скарги та надати письмову відповідь.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску позивачем станом на 31.07.2019 визначено контролюючим органом самостійно. У свою чергу, позивач є пенсіонером , отримує пенсію по інвалідності, а тому звільнений від сплати єдиного внеску. Щодо визнання протиправним рішення Державної податкової служби України від 15.10.2019 про залишення скарги без розгляду, позивач зазначає, що рекомендоване поштове повідомлення з оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки) отримав 31.08.2019, а скарга, подана до Державної фіскальної служби України, датується 07.09.2019, тобто в межах десятиденного строку, визначеного законодавцем для подання письмової скарги до вищого органу. З вказаних підстав позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі на підставі даного позову, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Заперечуючи проти позову, Головне управління ДПС у Черкаській області 28.02.2020 надало до суду відзив, в якому вказує, що позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку 3 групи, здійснює діяльність за кодом: КВЕД 69.10 "Діяльність у сфері права", КВЕД 73.11 "Рекламні агентства", КВЕД 70.22 "Консультування з питань комерційної діяльності й керування", КВЕД 63.99 "Надання інших інформаційний послуг, н.в.і.у.", КВЕД 52.29 "Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту", КВЕД 82.99 "Надання інших допоміжних комерційних послуг н.в.і.у". Позивач здійснює підприємницьку діяльність та займається незалежною професійною діяльністю, а тому є платником єдиного внеску. Пільга щодо звільнення від сплати єдиного внеску пенсіонерів за віком або інвалідів не поширюється на позивача, оскільки останній звільнений від сплати єдиного внеску лише як фізична особа-підприємець, натомість, як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю повинен сплачувати єдиний внесок. З вказаних підстав відповідач 1 просить у задоволенні позову відмовити.

10.03.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив Головного управління ДПС у Черкаській області, у якій зазначив про порушення відповідачем-2 строку розгляду скарги.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 03.03.2017 та перебуває на обліку як платник єдиного внеску.

Згідно з відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України позивачу згідно з рішенням Ради адвокатів Черкаської області № 42 від 01.09.2016 видано свідоцтво № 000647 від 01.09.2016 про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 позивач є пенсіонером по інвалідності 2 групи.

З матеріалів справи судом встановлено, що нарахування позивачу єдиного внеску здійснювалось автоматично, поквартально як фізичній особі-підприємцю, у тому числі з незалежною професійною діяльністю, що відображається в інтегрованій картці платника (а.с. 124-125): 19.04.2018 - 1638,12 грн за І квартал 2018; 19.07.2018 - 2457,18 грн за ІІ квартал 2018; 19.10.2018 - 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018; 21.01.2019 - 2457,18 грн за ІV квартал 2018; 19.04.2019 - 2754,18 грн за І квартал 2019; 19.07.2019 - 2754,18 грн за ІІ квартал 2019. Загальна сума заборгованості станом на 09.08.2019 становила 14 518, 08 грн.

На підставі цих даних Головним управлінням ДФС у Черкаській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-2887-55.

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-2887-55, позивач 07.09.2019 подав скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 15.10.2019 № 5568/6/99-00-08-06-01 скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Вважаючи оскаржувану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Отже, позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

Разом з цим, згідно частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач отримує пенсію по інвалідності, тому звільнений від сплати єдиного внеску на підставі пункту 4 статті 4 Закону № 2464-VI, у зв`язку з чим єдиний внесок як фізичній особі-підприємцю йому не нараховувався.

Однак, позивачу за період з І кварталу 2018 року по ІІ квартал 2019 року нараховувався єдиний внесок як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ, станом на 09.08.2019 загальна сума заборгованості становила 14 518, 08 грн.

Суд зазначає, що ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI не звільняє від сплати єдиного внеску осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, незалежно від отримання такими особами пенсії по інвалідності, на що також звернув свою увагу відповідач-1 у відзиві від 28.02.2020 (а.с. 121).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VІ облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у п. 1, 4, 5 та 51 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Частина 4 ст. 5 Закону № 2464-VІ передбачає, що обов`язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах 4, 6 та 7 п. 1, п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців), 5 та 51 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2464-VІ розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 24.11.2014 № 1162, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 р. за № 1553/26330 (далі - Порядок № 1162).

Відповідно до п. 1, 2 Розділу ІІІ Порядку № 1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755) контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Згідно з п. 4 Розділу VІ Порядку № 1162 якщо контролюючими органами при здійсненні своїх функцій за результатами перевірок та звірок, або на підставі інформації від третіх осіб, або на підставі даних інших державних органів чи відповідних державних реєстрів встановлено, що: фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, то такий орган повідомляє таку особу про необхідність подання заяви за формою 1-ЄСВ для взяття її на облік як платника єдиного внеску. Така фізична особа обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік».

Водночас, пункт 6.7 Розділу 6 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за № 1562/20300 (надалі - Порядок № 1588) встановлює, що взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (далі - фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим Порядком для фізичних осіб - підприємців:

1) для взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання:

заяву за формою № 5-ОПП (додаток 8);

копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, якщо заявник є адвокатом, який провадить адвокатську діяльність індивідуально.

Пунктом 6.8 Порядку № 1588 передбачено, якщо контролюючим органом за інформацією від іншого державного органу чи при виконанні власних функцій виявляється фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, що є зареєстрованою, але не перебуває на обліку у контролюючому органі, контролюючий орган повідомляє таку особу про необхідність подання заяви для взяття її на облік.

Суд звертає увагу, що автоматичне взяття позивача на облік як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, без заяви цієї особи встановленої форми, є протиправним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.09.2019 у зразкові справі № 520/3939/19.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем після отримання свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю від 01.09.2016, заява за формою 1-ЄСВ для взяття його на облік як платника єдиного внеску не подавалась. Проте, відповідач самостійно встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, що не узгоджується з нормами Порядку №1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску.

Враховуючи викладене вище, позивач був взятий на облік як платник єдиного внеску всупереч нормам законодавства, а тому не є платником єдиного внеску як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, отже суд висновує про протиправність оскаржуваної вимоги.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебувала справа № 580/1405/19 між тими самими сторонами, предметом оскарження у якій є податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2887-55 від 10.11.2018 про нарахування позивачу - ОСОБА_1 єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю, у тому числі з незалежною професійною діяльністю: 19.04.2018 - 1638,12 грн за І квартал 2018; 19.07.2018 2457,18 грн за ІІ квартал 2018 та 19.10.2018 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018, всього станом на 31.10.2018 на загальну суму 6552,48 грн. Тобто, вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2018 № Ф-2887-55 охоплюється частина того ж періоду, що і в оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-2887-55. Рішенням від 10.03.2020 у справі № 580/1405/19 позов задоволено повністю, визнано протиправною та скасувано вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області № Ф-2887-55 від 10.11.2018 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 6552 грн. 48 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Проте, станом на день ухвалення рішення у даній адміністративній справі, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі № 580/1405/19 не набрало законної сили, а тому у даній справі суд висновує про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-2887-55 повністю.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним рішення ДФС України від 15.10.2019 та зобов`язання ДПС України здійснити належний розгляд скарги, суд зазначає про таке.

Належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Реалізація особою права на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження будь-яких рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не покладає на суд беззаперечного обов`язку щодо надання такого захисту безвідносно до змісту позовних вимог та наявності спірних публічних правовідносин. Таким чином, питання про можливість задоволення конкретних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватись, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні рішення, дія або бездіяльність якого, на суб`єктивну думку позивача, порушили його права або створили додаткові обов`язки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 802/686/15-а.

Суд не може оцінювати повноту розгляду ДФС України скарги позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішення про результати її розгляду, з огляду на положення конституційного принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Тому суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискреційні повноваження (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд визнає, що запроваджені чинним законодавством способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків і зборів захистити порушене права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними.

Доводи позивача, викладені у скарзі, оцінюються судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення, прийнятого вищестоящими податковими органами за результатами адміністративного оскарження.

Саме по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 810/869/16.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд висновує про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним рішення ДФС України від 15.10.2019 про залишення скарги без розгляду, та зобов`язання Державної податкової служби України здійснити належний розгляд скарги й надати письмову відповідь.

З урахуванням наведеного, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Судовий збір належить компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 43142920), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 № Ф-2887-55.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судовий збір належить компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення з урахуванням положень п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Кульчицький