Ухвала суду № 88857418, 21.04.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4479/20

Номер провадження 2 – З/638/209/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Грищенко І. О.

за участю секретарки судового засідання Корнієнко К. С.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним,

установив:

Позивач ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лебедєв Дмитро Володимирович на підставі ордеру серія АХ № 1002373 від 18.03.2020 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2060 серія ХВ № 000351 від 21.12.2016 р., виданого на підставі рішення ради адвокатів Харківської області від 21.12.2016 р. № 105, звернулася 30.03.2020 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір купівлі – продажу транспортного засобу – автомобіля LEXUS модель LX 450 D, 2018 року випуску, дата реєстрації 08.12.2018 року, об`єм двигуна 4461, № кузова JTJCV000W304009476 від 28.02.2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Застосувати до договору купівлі – продажу транспортного засобу – автомобіля LEXUS модель LX 450 D, 2018 року випуску, дата реєстрації 08.12.2018 року, об`єм двигуна 4461, № кузова JTJCV000W304009476 від 28.02.2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , наслідки недійсності визначені ст. 216 ЦК України.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова Грищенко І. О. від 16.04.2020 р. відкрито провадження у вищевказаній справі, розгляд справи проводиться у порядку загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лебедєв Дмитро Володимирович на підставі ордеру серія АХ № 1002373 від 18.03.2020 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2060 серія ХВ № 000351 від 21.12.2016 р., виданого на підставі рішення ради адвокатів Харківської області від 21.12.2016 р. № 105, звернулася 31.03.2020 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою, в якій просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову у справі № 638/4034/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі – продажу транспортного засобу від 28.02.2019 року. Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту (заборони розпоряджатися або відчужувати іншим чином) на транспортний засіб – автомобіль Lexus модель LX 450 D, 2018 року випуску, дата реєстрації 08.12.2018 року, об`єм двигуна 4461, № кузова НОМЕР_1 , боржником за яким визначити ОСОБА_3 . Вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони для територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ (Головного сервісного центру МВС та регіональних сервісних центрів в областях, АРК місті Севастополі та Києві, їх територіальних сервісних центрів) вчиняти дії з державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортного засобу – автомобілю Lexus модель LX 450 D, 2018 року випуску, дата реєстрації 08.12.2018 року, об`єм двигуна 4461, № кузова НОМЕР_1 .

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову зазначається, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2019 р. по справі № 638/2193/19 заява ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики – задоволена, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 , в тому числі на автомобіль Lexus модель LX 450D, 2018 року випуску, дата реєстрації 08.12.2018 року, об`єм двигуна 4461, № кузова НОМЕР_1 , д. н. з. НОМЕР_2 . 28 лютого 2019 року вищевказаний транспортний засіб ОСОБА_5 було відчужено на користь ОСОБА_3 . Укладаючи спірний договір купівлі – продажу транспортного засобу від 28.02.2019 року, відповідач ОСОБА_6 порушив встановлену судовим рішенням заборону щодо розпорядження арештованим майном, тим самим порушив вимоги Конституції України, яка становить основу цивільного законодавства України, вимоги статей 316 – 321 ЦК України, що в свою чергу свідчить про наявність обставин, визначених частиною 1 статтею 203 ЦК України на момент укладення спірного договору купівлі – продажу.

За змістом ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про таке.

Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь – якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною 2 статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 – 9 цієї частини.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально – правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем, не завдає шкоди відповідачу, оскільки заборона розпорядження або відчуження автомобіля Lexus модель LX 450 D, 2018 року випуску, дата реєстрації 08.12.2018 року, об`єм двигуна 4461, № кузова JTJCV000W304009476 тимчасово перешкоджає лише відчуженню такого майна.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушення або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб – це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язком є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема – через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема і у пункті мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1 – 33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів держави.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1 – 12/2003 року наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що право на доступ до суду повинно бути реальним та ефективним.

Зокрема, ЄСПЛ зазначав: «Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава – учасниця Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі і процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити, щоб судовий процес перетворився в безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимогам, так як доступ до правосуддя повинен бути не тільки фактичним, а й реальним» (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права людини на суд, враховуючи принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в його права».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Шкода для позивача у випадку незастосування заходу забезпечення позову полягатиме у неможливості відновлення правового стану сторін недійсного договору (у випадку визнання його недійсним), за умови якщо відповідач – ОСОБА_3 вчинить дії щодо відчуження вищевказаного автомобілю, позбавить позивача можливості задовольнити свої вимоги до ОСОБА_2 у випадку задоволення позову про стягнення заборгованості за договором позики. Щодо відповідача – ОСОБА_3 , то від застосування заходу забезпечення позову для реального (такого, що дійсно придбав автомобіль для власних цілей) набувача не буде жодних наслідків, адже тимчасова заборона розпорядження (відчуження) транспортного засобу, не позбавляє його можливості користування та володіння автомобілем, а як наслідок є мінімальне (таке, що не завдає шкоди власності) втручання.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд доходить висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149 – 150, 153, 154, 157 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним – задовольнити.

Накласти арешт (заборонити розпоряджатися або відчужувати іншим чином) на транспортний засіб – автомобіль Lexus, модель LX 450 D, 2018 року випуску, дата реєстрації 08.12.2018 року, об`єм двигуна 4461, № кузова НОМЕР_1 .

Заборонити територіальним органам з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ (Головного сервісного центру МВС та регіональних сервісних центрів в областях, АРК місті Севастополі та Києві, їх територіальних сервісних центрів) вчиняти дії з державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортного засобу – автомобілю Lexus модель LX 450 D, 2018 року випуску, дата реєстрації 08.12.2018 року, об`єм двигуна 4461, № кузова НОМЕР_1 .

Дані стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Дані боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Дані боржника: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , інші дані відсутні.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до ч. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID – 19), строки, визначені в тому числі статтею 354 цього Кодексу, щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Головуючий: