Рішення № 88855316, 17.04.2020, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/635/20

Номер провадження 2/676/929/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ(заочне)

17 квітня 2020 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,

секретаря судового засідання Мазуркевич О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам`янець-Подільський справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 27.12.2016 р. у між ТОВ «Веллфін» та відповідачем було укладено договір позики №113134 в електронній формі, відповідно до умов якого товариство як позикодавець надало відповідачу як позичальникові грошові кошти в сумі 1201,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`явся повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позивачем в порядку, встановленому п. 1.4. договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 1 201,00 грн, проте відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за договором позики зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів. Відповідно п. 1.1, 1.5 договору позики, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 22 січня 2020 року становить 51364,34 грн., з яких: 1 201,00 грн - основний борг; 12 820,05 грн - заборгованість по відсоткам; 37343,29 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Відповідач прийняті на себе зобов`язання за договором позики належним чином не виконав, що порушує законні права та інтереси позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості за договором позики. Позивач просить суд винести рішення яким стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики в розмірі 51364,34 грн. та 2102,00 грн. судового збору. В судове засідання представник позивача не з`явився, подав 08.04.2020 р. заяву про розгляд справи без його участі, не заперечив щодо винесення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про розгляд справи повідомлявся судовими повістками по місцю реєстрації, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав. Суд вважає за можливе розгляд справи провести без його участі, на підставі наявних в справі доказів, із винесенням заочного рішення по справі оскільки відносно цього не заперечив представник позивача в своїй заяві до суду.

Фіксування судового процесу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ТОВ «Веллфін» є юридичною особою, діє на підставі Статуту, та зареєстровано як фінансова установи відповідно до розпорядження №2606 від 27 жовтня 2015 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с. 5, 6).

Наказом директора ТОВ «Веллфін» №2-1 від 27 жовтня 2015 року затвердженні Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін» (далі - Правила) (а.с.7-13), які розміщені на офіційному веб-сайті товариства https://creditup.com.ua.

27.12.2016 р. між сторонами було укладено в електронній формі договір позики № 113134. На підтвердження укладення договору позики позивач надав копію договору позики №113134 від 27.12.2016 року (а.с.18-22), який оформлений сторонами в електронній формі, роздруківку заявки з офіційного веб-сайту товариства https://creditup.com.ua. (а.с.14-15), повідомлення про те, що 27.12.2016 р. через систему прийому платежів «WayForPay» (ТОВ ФК «Вей Фор Пей») було проведено успішно переказ коштів (1201,00) на карту клієнта (а.с.24), копію договору про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3 від 18.05.2016 р., укладеного між позивачем та ТОВ ФК «Вей Фор Пей» (а.с.25-27).

За нормою ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Ч.1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Веллфін»).

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України.

Відповідно до положень статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей - стаття 1047 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03 вересня 2015 р. встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. За приписами ст.11 вказаного закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі(пункт 12 статті 11 Закону №675-VIII).

Ст. 12 Закону №675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно встановлених судом фактичних обставин справи, Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін» перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні статтями 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

27.12.2016 р. відповідач у встановленому п.п. 4.1, 4.2. Правил надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін» порядку, оформив на сайті ТОВ «Веллфін» заявку для отримання позики у розмірі 1201,00 грн. шляхом заповнення всіх полів заявки із зазначенням даних банківської картки, на яку просить перерахувати кошти, що підтверджується роздруківкою заявки з офіційного веб-сайті товариства https://creditup.com.ua. (а.с.14-17). ТОВ «Веллфін» прийнято позитивне рішення та 27.12.2016 р. через ТОВ ФК «Вей Фор Пей», з яким у позивача укладено договір про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3 від 18.05.2016 р., здійснило переказ грошовий коштів в сумі 1201,00 грн на платіжну картку відповідача (а.с.24).

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до укладеного між сторонами договору позики №113134 від 27.12.2016 р. позичальник отримав грошові кошти у розмірі 1201,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності строком на 30 (тридцять) днів (пункт 1.1, 1.3). (а.с.34-42).

Пунктом 1.5.1 договору передбачено, що нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 0,95 процента від суми позики, але не менше ніж 30,00 грн за перший день користування позикою; 0,95 процента від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку зазначеного в п. 1.3. цього договору. Відповідно до п.1.5.3 договору у разі якщо позичальник не повернув суму позики у строк встановлений п.1.3 договору, нарахування процентів, встановлених п.1.5.1 договору проводиться на фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення. Крім того, додатково до основних процентів, на вимогу позикодавця, доведену до Позичальника шляхом розміщення відповідного повідомлення у особистому кабінеті, позичальник зобов`язаний сплатити 2,85% проценти від суми позики за кожен день прострочення.

Деталізована інформація щодо визначення сукупної вартості позики зазначена у графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.8. Договору).

Також сторони досягли згоди, що позичальник зобов`язаний здійснювати повернення позики та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим договором - у відповідності до графіку розрахунків (пункт 3.1. Договору).

Згідно визначеного сторонами графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору позики, повернення позики здійснюється позичальником одним платежем 26.01.2017 р. в сумі 1561,88 грн., з яких 1201,00 грн. сума позики та 360,88 грн. сума процентів за користування позикою (а.с.22).

Із наданої позивачем довідки(а.с.23) щодо заборгованості вбачається, що станом на 22.01.2020 р. сума заборгованості відповідача за договором позики №113134 від 27.12.2016 р. становить 51364,34 грн., з яких: заборгованість за основною сумою позики - 1201,00 грн.; заборгованість за відсотками згідно договору - 12820,05 грн.; заборгованість за простроченими відсотками згідно договору - 37343,29 грн.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст.625 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики - 1201,00 грн та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 27.12.2016 р. по 26.01.2017 р. в сумі 360,88 грн.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики - 1201,00 грн. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 27.12.2016 р. по 26.01.2017 р. в сумі 360,88 грн є доведеною та підлягають задоволенню.

Перевіряючи вимогу позивача в частині стягнення процентів та прострочених процентів за користування позикою за період 27.01.2017 року по 22.01.2010 р. (згідно позовної заяви), суд приходить до наступного.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку, на який надається позика.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а тому позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 26.01.2017 р. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, в т.ч. і прострочені, передбачені п.1.5.2 договору позики.

В зв`язку з цим заявлена позикодавцем ТОВ «Веллфін» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах, а також по прострочених процентах за користування позикою за період з 27.01.2017 року по 22.01.2020 р. 07 червня 2019 року є безпідставною та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 207, 526,530, 610, 625, 626, 628, 638, 639, 641, 644, 1046-1050 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронний цифровий підпис», статтями 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, п.3 розділу XII ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН"(код ЄДРПОУ 39952398; місцезнаходження: вул.Героїв Севастополя, 48, м.Київ, 03061): заборгованість за договором позики № 113134 від 27.12.2016 року в сумі 1561,88 грн, з яких: 1201,00 грн. - сума позики; 360,88 грн. - проценти; витрати по сплаті судового збору в сумі 63,92 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Відповідач має право подати до суду заяву про перегляд заочного рішення в порядку встановленому ст.284-285 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення позивачем може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 р. строк подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення продовжується на строк дії карантину.

Повний текст рішення виготовлено 21.04.2020 р.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Вдовичинський А.В