Ухвала суду № 88854880, 17.04.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.04.2020 Справа №607/853/19

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л., з участю секретаря судового засідання Грабської Ю.І., прокурора Напастюка Ю.В., слідчої Мицьо Н.А., адвоката Смаглюка С.В., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у залі суду в м. Тернополі клопотання старшої слідчої в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Мицьо Н.А., яке погоджене прокурором у кримінальному провадженні-прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Напастюком Ю.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Рівне, Рівненської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працює закрійником у ТОВ «Камарр» м. Рівне, раніше не судимого,-

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 289, ч.3 ст.15 ч.2 ст.289 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Старша слідча в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Мицьо Н.А. звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із клопотанням, яке погоджене прокурором у кримінальному провадженні-прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Напастюком Ю.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 .

В обґрунтування поданого клопотання слідча вказала, що 01 жовтня 2018 року в період часу з 17.40 год. по 17.55 год. невідома особа, перебуваючи на проїздній частині, що на проспекті Степана Бандери, 95 в м. Тернополі, незаконно заволоділа автомобілем марки «Toyota Land Cruiser 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ПП «Оберіг».

Крім цього, 02 жовтня 2018 року близько 11.30 год. невідома особа, перебуваючи на стоянці біля ТРЦ «Подоляни», що за адресою: вул. Текстильна, 28Ч в м. Тернополі та встановивши контроль над автомобілем марки «Мercedes GLЕ 350 D», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перемістила його з місця первинного знаходження на декілька метрів, однак після втручання сторонніх осіб, покинула транспортний засіб та втекла з місця вчинення злочину.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення – незаконне заволодіння транспортним засобом, що завдало великої матеріальної шкоди, передбачене ч. 3 ст. 289 КК України.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , якому, у встановленому КПК України порядку, 21.12.2018 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 289 КК України.

Достатніми підставами підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень є зібрані у кримінальному провадженні докази, а саме:

- заява ОСОБА_2 від 01.10.2018 року про вчинення кримінального правопорушення, а саме: незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Toyota Land Cruiser 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- допит ОСОБА_2 від 02.10.2018;

- протокол впізнання підозрюваного ОСОБА_1 із ОСОБА_2 від 17.10.2018;

- заява ОСОБА_3 від 02.10.2018 року про вчинення кримінального правопорушення, а саме: незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Мercedes GLЕ 350 D», реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- допит ОСОБА_3 від 02.10.2018;

- допит свідка ОСОБА_4 від 03.10.2018;

- протокол впізнання підозрюваного ОСОБА_1 із ОСОБА_4 від 09.10.2018.

На даний час, з урахуванням положень ст. 178 КПК України, а саме: вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним (обвинуваченим) кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного (обвинуваченого) винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється (обвинувачується), відсутності у підозрюваного (обвинуваченого) постійного місця роботи (навчання) та розміру майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (обвинувачується) особа, в ході проведення досудового розслідування виникла необхідність у обранні відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Метою застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , згідно з вимогами пунктів 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 289 КК України, а також встановлено обставини, які виправдовують даний запобіжний захід та підтверджують наявність вищезазначених ризиків.

Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 289 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, а відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.

На даний час, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання і завданої шкоди, враховуючи відсутність міцних соціальних зв`язків та те, що вказані кримінальні правопорушення мають великий суспільний резонанс, з метою уникнення покарання ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Зокрема, ОСОБА_1 , розуміючи наслідки та розмір заподіяної шкоди, які спричиненні його діями, і відповідно міру покарання, яке він може понести у зв`язку з цим, може вчинити дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та/або суду, зокрема, шляхом виїзду за межі України.

Крім цього, підозрюваний ОСОБА_1 , не перебуваючи під вартою, як особисто, так і через третіх осіб, може незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних та експертів у даному кримінальному провадженні з метою дачі ними неправдивих показів, висновків або їх зміни щодо обставин вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик не зменшився, так як вказані вище потерпілі, свідки, інші підозрювані та експерти не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали слідчому, на користь підозрюваного.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 289 КК України, підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, іншим чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенні досудового розслідування або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, не буде з`являтися за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, належним чином виконувати процесуальні рішення у кримінальному провадженні за № 12018210010002901 від 01.10.2018 року, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних та експертів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані обставини, в цілому, свідчать про наявність вищезазначених ризиків та неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних із триманням під вартою.

Відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) застосовується судом як джерело права.

Обґрунтовуючи необхідність продовження підозрюваному виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід врахувати, правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні по справах «Москаленко проти України», від 20.05.2010, «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, де Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від суду.

При вказаних обставинах прокурор в судовому засіданні вважає, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить його належної поведінки, не буде достатнім для запобігання вищенаведених наявних ризиків і просить клопотання слідчої про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 задовольнити, а в задоволенні клопотання адвоката Смаглюка С.В., яке підтримане підозрюваним ОСОБА_1 , про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту відмовити.

Захисник підозрюваного ОСОБА_1 – адвокат Смаглюк С.В. щодо задоволення клопотання слідчої заперечив, посилаючись на те, що існування вказаних у клопотанні ризиків належним чином не підтверджене, просив суд обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_1 клопотання адвоката Смаглюка С.В. про обрання йому запобіжного заходу у виді домашнього арешту підтримав, просив його задовольнити. У задоволенні клопотання слідчої просив відмовити.

Перевіривши надані матеріали клопотання слідчої, дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думки учасників розгляду клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан.

Частина 2 статті 177 цього Кодексу передбачає, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється обвинувачується.

Відповідно до практики Європейського суду "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграф 1 (с) Конвенції, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин". Існування "обґрунтованої підозри" розглядається як необхідна, а при первісному обранні - навіть іноді неодмінна і достатня підстава для арешту.

Таким чином, під достатніми доказами відносно акту повідомлення особи про підозру слід розуміти достовірні відомості, зібрані, перевірені і оцінені слідчим, прокурором у встановленому законом порядку, які в своїй сукупності приводять до єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що конкретна особа вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене КК України, і не підлягає звільненню від відповідальності за нього. При цьому, повідомлення особи про підозру, повинно базуватися не на простій сукупності доказів, а на їх системі. Якщо немає системи доказів, а є лише окремі докази винуватості, що не узгоджуються з іншими, значить не можна приймати рішення про повідомлення особи про підозру.

Обґрунтованість повідомлення про підозру означає, що кожне положення, сформульоване в ній, ґрунтується на зібраних доказах.

Так, під час розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 289 КК України, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої. При цьому, підозра у вчиненні ОСОБА_1 вказаних злочинів підтверджується оголошеними та дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності, які в даному випадку є достатніми при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу, виходячи із системного аналізу зібраних доказів.

При цьому необхідно відзначити, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вищевказані обставини дають підстави вважати, що з урахуванням особи ОСОБА_1 та його поведінки, обставин вчинення злочинів, у випадку незастосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу, існують ризики, що підозрюваний, зважаючи на санкцію кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду або вчинити інше кримінальне правопорушення, а застосування менш суворого запобіжного заходу не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам.

За встановлених обставин при розгляді клопотання слідчий суддя вважає, що клопотання старшої слідчої в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Мицьо Н.А., яке погоджене прокурором у кримінальному провадженні-прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Напастюком Ю.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 є обґрунтоване і доведене, а застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному випадку відповідає обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує таке втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.

Доказів, які б свідчили про негативний стан здоров`я підозрюваного, який би унеможливлював перебування ОСОБА_1 під вартою, слідчим суддею під час розгляду клопотання не встановлено і стороною захисту не надано.

Крім цього, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 289 КК України, його вік, сімейний та майновий стан, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави в межах, встановлених законом у даному випадку та який достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Поряд з цим, враховуючи вищевстановлені обставини по розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання адвоката Смаглюка С.В., яке підтримане підозрюваним ОСОБА_1 про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.183, 193, 194, 196, 197, 199, 376 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання адвоката Смаглюка С.В., яке підтримане підозрюваним ОСОБА_1 про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту – відмовити.

Клопотання старшої слідчої в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Мицьо Н.А., яке погоджене прокурором у кримінальному провадженні-прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Напастюком Ю.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно під варту із зали суду.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави в сумі 630600 (Шістсот тридцять тисяч шістсот) гривень для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу – застава за « ОСОБА_1 » у кримінальному провадженні № 12018210010002901 за ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 квітня 2020 року).

У випадку внесення застави, покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- з`являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із потерпілими та свідками, експертами у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання органу досудового розслідування паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

У задоволенні решти вимог клопотання – відмовити.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшу слідчу в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Мицьо Н.А.

Датою закінчення дії ухвали вважати 23 год. 59 хв. 20 травня 2020 року.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області В. Л. Дзюбич