Ухвала суду № 88854879, 15.04.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2020 Справа №607/6216/20

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л., за участю секретаря судового засідання Грабської Ю.І., слідчого Остапчука С., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання слідчого слідчого відділення СВ Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Вакіряка В.П., погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Колесник Г., про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

Слідчий слідчого відділення СВ Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Вакіряка В.П. за погодженням із прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Колесник Г. звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42020211180000053 від 27.03.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.364 КК України, із клопотанням про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:02:026:0034, опис: площею 0.007 га, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль на куті вул. Вояків дивізії «Галичина» та проспекту Степана Бандери, яка на праві власності належить Тернопільській міській раді та перебуває в оренді приватного підприємства «ВІВА-Плюс», код ЄДРПОУ 34599853, з метою забезпечення збереження речового доказу а також заборони на здійснення будівництва на вказаній земельній ділянці, відчуження, користування та розпорядження даним майном, а також здійснення повного, всебічного та об`єктивного досудового розслідування кримінального провадження №42020211180000053 від 27.03.2020 року та дослідження усіх обставин даної події.

Слідчий Остапчук С. у судовому засіданні клопотання підтримав та просить його задовольнити.

Вивчивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається із клопотання, у провадженні слідчого відділення СВ Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020211180000053 від 27.03.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Як встановлено в ході досудового розслідування, на адресу СВ ТВП ГУНП в Тернопільській області надійшли матеріали із Тернопільської місцевої прокуратури, за фактом можливого зловживання службовим становищем посадовими особами Тернопільської міської ради при передачі в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:02:026:0034 ПП «ВІВА-Плюс».

Враховуючи те, що вказана земельна ділянка може бути об`єктом кримінально-протиправних дій, постановою слідчого від 08 квітня 2020 року її визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42020211180000053 від 27.03.2020 року.

Згідно витягу з ДЗК земельна ділянка за кадастровим номером 6110100000:02:026:0034 перебуває у власності Тернопільської міської ради, та речовим правом на дану земельну ділянку, а саме правом на оренду землі наділене - приватна підприємство «ВІВА-Плюс» код ЄДРПОУ 34599853.

У відповідності до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У частині першій ст. 16 КПК України зазначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є: арешт майна.

Зі змісту ст.132 КПК України вбачається, що вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчі судді зобов`язані: - сумлінно і принципово здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, діяти у межах і відповідно до вимог закону;- перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається автор клопотання, без застосування цих заходів;- зважати, що незалежно від визначеного процесуальним законом суб`єкта ініціювання застосування заходів забезпечення обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.

Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною першою ст. 173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб .

Частиною четвертою ст.174 КПК України встановлено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Зі змісту клопотання слідчого про арешт об`єкта нерухомості – земельної ділянки можна дійти висновку, що слідчий просить накласти арешт на земельну ділянку у зв`язку із розслідуванням факту кримінального правопорушення, відомості про яке внесені за матеріалами із Тернопільської місцевої прокуратури, за фактом можливого зловживання службовим становищем посадовими особами Тернопільської міської ради при передачі в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:02:026:0034 ПП «ВІВА-Плюс».

Однак, в порушення вимог ч.3 ст.132 КПК України, слідчим у клопотанні не наведено фактів та не зазначено доказів, які б вказували на наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364КК України.

За таких обставин, проаналізувавши клопотання та долучені до нього докази, слідчий суддя приходить до переконання, що вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а в даному випадку земельної ділянки, є необґрунтованим, невиправданим та його необхідність не доведена органом досудового розслідування, а тому у задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 167, 170, 172, 173 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення СВ Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Вакіряка В.П., погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Колесник Г., про арешт майна – відмовити.

Копію ухвали направити слідчому відділення СВ Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Вакіряку В.П.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою при оголошенні ухвали протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області В. Л. Дзюбич