Рішення № 88853082, 21.04.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/3890/20

Справа № 760/27587/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Букіної О.М.,

за участю секретаря - Ступак М.С.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Росвен Інвест Україна», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 23 травня 2019 року приватним нотаріусом Хара Н.С. і зареєстрований в реєстрі за №11671 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №010-99948-011213 від 05.12.2013.

Свої вимоги мотивує тим, що 23.05.2019 приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С. був вчинений виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №11671, за яким стягнуто заборгованість га користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» з ОСОБА_1 за кредитним договором №010-99948-011213 від 05.12.2013. Стягнення заборгованості провадиться за період з 26 січня 2018 року по 17 травня 2019 року, сума заборгованості складає 24 538,66 грн., а також сума в розмірі 650,00 грн. за вчинення виконавчого напису.

Також, зазначає, що 05.07.2019 приватним виконавцем Лановенко Л.О. було відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого нотаріуса.

Вважає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений на не передбаченому Переліком борговому документі - кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений.

Також, вважає, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, має виходити не лише з формальних положень: чи надав банк нотаріусу документи передбачені законодавством, а має встановити чи мав місце спір при вчиненні виконавчого напису, чи мала місце заборгованість і в якому розмірі, чи було порушено процедуру вчинення виконавчого напису. Вказана позиція узгоджується з позицією ВСУ, що відображена в постанові від 05.07.2017р. по справі №6-887цс17.

З урахуванням наведеного, просить задовольнити позовні вимоги.

03.10.2019 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою суду від 07.10.2019 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Сторонам та третій особі було направлено копію ухвали від 07.10.2019, також відповідачу та третій особі було направлено копію позовної заяви із додатками.

17.12.2019 року на адресу суду позивачем подано заяву про зміну предмета позову.

Посилається на те, що виконавчий напис був вчинений з порушенням ст. 88 Закону України «Про нотаріат» відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Вказує, що приватним нотаріусом Хара Н.С. було вчинено виконавчий напис поза межами строку, протягом якого такий виконавчий напис міг вчинятися. Строк виконання кредитного зобов`язання в повному обсязі сплинув 01.12.2014, що підтверджується самим договором № 010-99948-011213 від 01.12.2013 наданим нотаріусу відповідачем, а тому з цього дня виникло право вимоги відносно всієї суми грошових коштів. Виконавчий напис був вчинений 23.10.2019, що також підтверджується оскаржуваним написом.

Вважає, що строк в 3 роки з дня виникнення вимоги на вчинення виконавчого напису пропущений, оскільки останній день з цих 3 років припадав на 01.12.2017. Нотаріус дану обставину не перевірив та відповідно не законно вчинив виконавчий напис.

Також, позивач зазначив, що після спливу строку кредитного договору 01.12.2014 відповідач не мав права нараховувати проценти за користування кредитом оскільки з настанням зазначеної дати припинилося нарахування процентів за користування кредитом - цей висновок визначений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18), пункт 91 якої визначає: «Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються».

Окрім цього, позивач вважає, що виконавчий напис був вчинений з порушенням ст. 88 Закону України «Про нотаріат» відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Зазначає, що в порушення зазначеної норми, в документах, які були подані нотаріусу відповідачем, відсутні документи, що підтверджують не тільки безспірність боргу, а й взагалі наявність цього боргу та права вимоги відповідача до позивача.

Так, з виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Хара Н.С. вбачається, що статус стягувача відповідачем було набуто внаслідок укладеного Договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 143/К від 26.01.2018.

З постанови про відкриття виконавчого провадження від 05 липня 2019 року вбачається, що за виконавчим написом стягнута заборгованість за кредитним договором № 010-99948-011213 від 05.12.2013, який був укладений з ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за яким перейшло до TOB «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» на підставі договору про відступлення прав вимоги № 31/К від 06 жовтня 2017 року. Тобто не зрозуміло яким документом взагалі відповідач підтверджував свій статус стягувача.

При цьому, зазначає, що в договорі № 010-99948-011213 вказана дата 01.12.2013, а у виконавчому написі зазначена інша дата договору, а саме № 010-99948-011213 від 05.12.2013.

Також, вказує, що відповідачем не було поданого жодного договору про відступлення прав вимоги до позивача за кредитним договором, як на це вказує у виконавчому написі нотаріус. Крім того, Витяг з реєстру боржників, який був наданий відповідачем нотаріусу, містить загальну інформацію стосовно позивача та номер договору, проте в ньому відсутні будь-які підтвердження того, що відповідач є новим кредитором і дійсно має право вимоги до позивача, в реєстрі відсутні номер рахунку куди мали нараховуватися та повертатися грошові кошти.

При цьому, позивач вказує, що в документах поданих приватному нотаріусу КМНО Хара Н.С. для вчинення виконавчого напису від 23.05.2019 про стягнення заборгованості відсутні заява про вчинення виконавчого напису та будь-які документи, що посвічують повноваження особи на вчинення дій пов`язаних з подачею заяви та документів для вчинення виконавчого напису.

Зазначає, що вказане свідчить про те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не перевірив належним чином права нового кредитора у зобов`язанні та підстави їх виникнення, та відповідно про наявність спору про права нового кредитора вимагати суму боргу.

Також, вказує, що в документах, що були надані нотаріусу для вчинення виконавчого напису наявний нібито розрахунок суми заборгованості за кредитним договором № 010-99948- 011213 від 05.12.2013 року із зазначенням суми та з відміткою стягувана про непогашення заборгованості за кредитним договором.

Проте даний документ не відповідає дійсності і є одностороннім арифметичним відображенням певних сум відповідачем, і не підтверджує існування тих чи інших фінансових операцій, крім того в розрахунку зазначено що кредитний договорі від 05.12.2013, в той же час як вбачається з Договору № 010-99948-011213 то він містить дату 01.12.2013. З даного розрахунку неможливо встановити ні номер рахунку на який кредит мав надаватися та на який кредит мав повертатися, ні дати та період виникнення та нарахування заборгованості по кредиту та відсоткам, в ньому неможливо відслідкувати дати внесення платежів, їх зарахування в рахунок погашення заборгованості.

Разом з тим, позивач вказує, що як вбачається з документів, які були надані приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, у нотаріальній справі міститься письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису від 09.04.2019, проте жодних доказів отримання позивачем вимоги, в документах немає.

Вважає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений на не передбаченому Переліком борговому документі - кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений.

Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. пояснень до суду не подала.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 23 травня 2019 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Хара Н.С. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 11671, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником з кредитним договором №010-99948-011213 від 05.12.2013, укладеним із ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Росвен Інвест України», на підставі Договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами №143/К, укладеного 26.01.2018 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Росвен Інвест України», на користь ТОВ «Росвен Інвест України» - стягувач. Строк платежу за кредитним договором №010-99948-011213 від 05.12.2013 настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 26.01.2018 по 17.05.2019. Сума заборгованості складає 24 538,66 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату із стягувача ТОВ «Росвен Інвест України» в розмірі 650,00 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест України» складає 25 188,66 грн.

У подальшому, 05 липня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59467319 на підставі виконавчого напису № 11671 виданого 23.05.2019 приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С. про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест України», що є правонаступником ПАТ «Дельта Банк», заборгованість в розмірі 24 538,66 грн. та 650,00 грн. за вчинення виконавчого напису.

17 липня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. винесено постанову у виконавчому провадження ВП № 59467319 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а саме дохід, що отримує боржник ОСОБА_1 в Управлінні ПФУ в Костопільському районі Рівненської області.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 88 Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким же чином врегульовано дане питання і Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Згідно зі ст. 89 Закону у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Аналогічна інформація викладена і в підпунктах 2.1, 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до п. 1 даного Переліку для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в справі № 750/1627/18 ( провадження № 61-43895 св 18) від 06 червня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, має враховуватися судом, при здійсненні своєї діяльності нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

При цьому, з точки зору ст. 88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі №310/9293/15, яка, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

Крім того, на думку Верховного суду в постанові № 750/1627/18/ провадження № 61-43895 св 18/ від 06 червня 2019 року, розрахунок заборгованості, зроблений банком, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи ці обставини та вимоги ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

У той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.

Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року по справі № 6-887цс17.

При цьому, за матеріалами справи судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють її розмір.

Також судом враховується, що, за наданих суду доказів, з дня виникнення права вимоги до позивача за кредитним договором № 010-99948-011213 від 01.12.2013 минуло більше трьох років.

Такі обставини, на переконання суду, свідчать про очевидну спірність суми стягнутої заборгованості, а тому виконавчий напис підлягає скасуванню.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по Справі № 826/20084/14, яку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, залишено без змін, визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме:

п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»;

доповнено розділ пунктом 11 такого змісту:

« 11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;

б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання;

в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання;

ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».

п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:

«Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Таким чином убачається, що в порушення вказаних положень матеріального права оспорюваний виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору № 010-99948-011213 від 05.12.2013 року, який нотаріально не посвідчувався.

При цьому, з виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Хара Н.С. вбачається, що статус стягувача відповідачем було набуто внаслідок укладеного Договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 143/К від 26.01.2018.

З постанови про відкриття виконавчого провадження від 05 липня 2019 року вбачається, що за виконавчим написом стягнута заборгованість за кредитним договором № 010-99948-011213 від 05.12.2013, який був укладений з ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за яким перейшло до TOB «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» на підставі договору про відступлення прав вимоги № 31/К від 06 жовтня 2017 року.

Таким чином, встановлено, що в договорі № 010-99948-011213 вказана дата 01.12.2013, а у виконавчому написі зазначена інша дата договору, а саме № 010-99948-011213 від 05.12.2013р.

Крім того, виконавчий напис нотаріуса та постанова про відкриття виконавчого провадження містять різні дату та номер договору про відступлення прав вимоги, за яким право вимоги перейшло до ТОВ «Росвен Інвест України».

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

За приписами ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, на основі з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ТОВ «Росвен Інвест України» підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору 768,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, ст.ст. 589, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, ст. ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною 23 травня 2019 року та зареєстрований в реєстрі за номером 11671, про стягнення з стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником з кредитним договором №010-99948-011213 від 05.12.2013, укладеним із ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Росвен Інвест України», на підставі Договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами №143/К, укладеного 26.01.2018 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Росвен Інвест України», на користь ТОВ «Росвен Інвест України», таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (адреса: м. Київ, бул. В.Гавела, буд. 6, код ЄДРПОУ: 37616221) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М.Букіна