Рішення № 88852854, 21.04.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/3776/20

Справа № 760/26402/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Букіної О.М.,

за участю секретаря - Ступак М.С.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», треті особи - приватний виконавець Київського виконавчого округу Кісельова Віталіна Володимирівна, приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Огородник Леся Василівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», треті особи: приватний виконавець Київського виконавчого округу Кісельова В.В., приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Огородник Л.В., в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1426 від 06 серпня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Лесею Василівною щодо стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за договором кредиту і забезпечення № 200/АК - 2007 від 19 листопада 2007 року на суму 656 438,71 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати у зв`язку із розглядом справи у розмірі 2 768,40 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Експобанк» 19.11.2007 укладено договір кредиту і забезпечення № 200/АК - 2007, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 26 300 доларів США на строк до 18 листопада 2014 року з процентною ставкою 12 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості.

Також, позивач вказує, що відповідно до Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №50 від 06 березня 2018 року, право вимоги за Кредитним договором, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Експобанк», первісний кредитор - ПАТ «КБ «Експобанк» відступив права вимоги на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» - новий кредитор, разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами.

У подальшому, відповідач ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Лесі Василівни з заявою про видачу виконавчого напису. За результатами розгляду вказаної, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Л.В. видано виконавчий напис № 1426 від 06 серпня 2019 року про стягнення на користь Відповідача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» з позивача суму в розмірі 656 438,71 грн. на підставі Кредитного договору.

Разом з тим, позивач вказує що з метою виконання вказаного виконавчого напису, відповідач ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернувся до приватного виконавця Київського виконавчого округу Кісельової Віталіни Володимирівни, у зв`язку з чим постановою від 16 серпня 2019 року було відкрито виконавче провадження № 59822218 з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису.

Крім того, 19 серпня 2019 року приватним виконавцем Київського виконавчого округу Кісельовою В.В. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи позивача.

Позивач вказує, що про вказані вище обставини йому стало відомо в ході ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 59822218 від 16 серпня 2019 року, що відбулось 18 вересня 2019 року.

Вважає, що виконавчий напис може бути вчинено лише в разі, якщо заборгованість є безспірною і за умови, що нотаріусу подано документи, які підтверджують безспірний характер такої заборгованості.

При цьому, зазначає, що на момент винесення виконавчого напису в провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває справа № 753/8537/15-ц за позовом ПАТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 84 504,95 доларів США та 27 466,45 грн., розгляд якої зупинений у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Крім того, зазначає, що в рамках розгляду справи № 753/8537/15-ц проведено експертно-економічне дослідження, відповідно до Висновку якого встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «КБ «Експобанк», при виконанні розрахунку станом на 20 квітня 2015 року в межах строку позовної давності терміном 3 роки (з 30 квітня 12 року по 30 квітня 2015 року) з урахуванням пільг, що надані військовослужбовцям, що проходять службу в зоні АТО, становить: 8 564,38 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом: 2 183,24 доларів США - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Відповідно до Висновку за результатами проведення експертно-економічного дослідження заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем, при виконанні розрахунку станом на 20 квітня 2015 року в межах строку позовної давності терміном 3 роки (з 30 квітня 12 року по 30 квітня 2015 року) з урахуванням пільг, що надані військовослужбовцям, що проходять службу в зоні АТО, становить: 3 422.54 грн. - прострочена пеня за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості; 101,22 грн. - пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів.

Вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням норм чинного законодавства, так як не було враховано ту обставину, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, що спростовує висновок про безспірність заборгованості позивача перед відповідачем.

З урахуванням наведеного, просить задовольнити позовні вимоги.

23.09.2019 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою суду від 26.09.2019 року в справі відкрито спрощене позовне провадження.

Сторонам та третім особам було направлено копію ухвали від 26.09.2019, також відповідачу та третім особам було направлено копію позовної заяви із додатками.

20.12.2019 року на адресу суду відповідачем - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було подано відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відмовити повністю.

Посилається на те, що відповідачем 06.08.2018 нотаріусу було подано заяву із переліком всіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості.

Також, посилається на те, що позивачем не вірно визначено підсудність під час звернення з позовною заявою до суду, оскільки офіс приватного виконавця Кісельової В.В. знаходиться за адресою, що належить до Голосіївського району м. Києва.

21.12.2019 року на адресу суду відповідачем - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки докази оплати позивачем грошових коштів адвокату відсутні.

02.01.2020 року на адресу суду представником позивача подано відповідь на відзив ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Вважають відзив таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи та нормах діючого законодавства України.

Посилається на те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Вважають, що виконавчий напис вчинений з порушенням норм чинного законодавства, так як не було враховано ту обставину, що на час вчинення виконавчого напису, в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором, що спростовує висновок про безспірність заборгованості позивача перед відповідачем.

Також вказує, що враховуючи той факт, що провадження по позовній заяві відкрито з додержанням правил підсудності, зміна місця знаходження адреси офісу приватного виконавця не спричиняє передачу справи до іншого суду. Більш того, ч.2 ст. 31 ЦПК України вказує на необхідність розгляду судом, що прийняв позовну заяву, навіть у випадку коли в ході розгляду справа стала підсудною іншому суду.

Вважають, що дана позовна заява має розглядатись за правилами цивільного судочинства Солом`янським районним судом м. Києва.

Треті особи - приватний виконавець Київського виконавчого округу Кісельова В.В. та приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Огородник Л.В. пояснень до суду не подали.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 19.11.2007 між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Експобанк» укладено договір кредиту і забезпечення № 200/АК - 2007.

З позовної заяви вбачається, що 06 березня 2018 року між ПАТ «КБ «Експобанк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 50.

06 серпня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Л.В. вчинено виконавчий напис за № 1426, за яким було запропоновано звернути з ОСОБА_1 стягнення на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» заборгованості за договором кредиту і забезпечення № 200/АК - 2007 від 19.11.2007, укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «Експобанк», в сумі 658 438,71 грн.

16.08.2019 постановою приватного виконавця Кісельової В.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №1426 виданого 06.08.2019.

Постановою від 19.08.2019 приватного виконавця Кісельової В.В. звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Звертаючись в суд з позовом ОСОБА_1 посилався на те, що на дату вчинення виконавчого напису, заборгованість не була безспірною, оскільки в провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває справа № 753/8537/15-ц за позовом ПАТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 84 504,95 доларів США та 27 466,45 грн., розгляд якої зупинений у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Крім того, позивач посилався на те, що в рамках розгляду справи № 753/8537/15-ц було проведено експертно-економічне дослідження.

Відповідно до Висновку за результатами проведення експертно-економічного дослідження, встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «КБ «Експобанк», при виконанні розрахунку станом на 20 квітня 2015 року в межах строку позовної давності терміном 3 роки (з 30 квітня 12 року по 30 квітня 2015 року) з урахуванням пільг, що надані військовослужбовцям, що проходять службу в зоні АТО, становить: 8 564,38 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом: 2 183,24 доларів США - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Відповідно до Висновку за результатами проведення експертно-економічного дослідження заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем, при виконанні розрахунку станом на 20 квітня 2015 року в межах строку позовної давності терміном 3 роки (з 30 квітня 12 року по 30 квітня 2015 року) з урахуванням пільг, що надані військовослужбовцям, що проходять службу в зоні АТО, становить: 3 422.54 грн. - прострочена пеня за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості; 101,22 грн. - пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів.

Так, право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст.55), Цивільному кодексі України (ст.16), Цивільному процесуальному кодексі України (ст.4).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом законодавства станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису був, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачено в Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 зазначеного Порядку.

Так, відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п. 3.1 п. 3 глави 16 вказаного Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи:

якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

При цьому, стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт можуть бути оскаржені до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно з підпунктами 1.1., 1.2. пункту 1, підпунктами 3.1., 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Відповідно до пунктів 1, 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку).

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вказаний правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду України від 04 березня 2015 року по справі № 6-27цс15.

Крім того, даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17 та постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №61-154 св18.

Встановлені в ході розгляду справи обставини дають суду підстави зробити висновок, що приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Огородник Л.В. не переконалася про відсутність між сторонами кредитного договору будь-якого спору щодо наявності та розміру заборгованості, яка нарахована банком.

Крім того, відповідачем не спростовано обставин того, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем.

Отже, нотаріусом було вчинено виконавчий напис на підставі документів, які не свідчать про безспірність вимог банку щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Таким чином, суд вважає, що у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконалася належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушила норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

За приписами ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, на основі з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору 768,40 грн.

В частині вирішення спору про стягнення з ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» витрат на надання правової допомоги суд прийшов таких висновків.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.

За приписами ст.ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у цивільній справі справа № 372/1010/16-ц.

За матеріалами справи встановлено, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для оплати та сплати правничої допомоги у розмір 2 000,00 грн.

За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою, відсутні.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76 -83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», треті особи - приватний виконавець Київського виконавчого округу Кісельова Віталіна Володимирівна, приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Огородник Леся Василівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Лесею Василівною 06 серпня 2019 року та зареєстрований в реєстрі за номером 1426, про стягнення з стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту і забезпечення № 200/АК - 2007 від 19 листопада 2007 року на суму 656 438,71 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (адреса: м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, офіс 205, код ЄДРПОУ: 40696815) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М.Букіна