Рішення № 88852390, 17.04.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/9243/19

Провадження № 2-о/635/33/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.

секретар судових засідань - Ус Ю.В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1

представник заявника - ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області,

представник заінтересованої особи - Легеза Алла Петрівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , від імені якої на підставі ордеру, виданого відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», діє адвокат Погосян В.В., звернулася до суду із заявою, яку в подальшому уточнила та остаточно просила встановити факт її постійного проживання на території України станом до 24 серпня 1991 року.

В обґрунтування заяви зазначила, що ОСОБА_1 народилася в м. Бєлгород, Республіки РСФСР. Згідно довідки про укладення шлюбу №453, виданої 23 березня 2011 року Центральним відділом управління ЗАЦС адміністрації м.Бєлгорода, 04 травня 1985 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , під час реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_1 ». В подальшому шлюб було розірвано. Згідно довідки про укладення шлюбу №454, виданої 23 березня 2011 року Центральним відділом управління ЗАЦС адміністрації м.Бєлгорода, 30 квітня 1988 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_7 , під час державної реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 ». В подальшому шлюб було розірвано. Після одруження приблизно з липня 1988 року заявник разом з чоловіком переїхали на постійне місце проживання до України у м.Харків. Згідно архівної довідки №351, виданої 09 грудня 2019 року Харківським національним медичним інститутом, з 01 вересня 1988 року ОСОБА_1 зарахована на третій курс лікувального факультету Харківського медичного інституту на денну форму навчання за переводом з Астраханського медичного інституту. Відповідно до наказу Харківського медичного інституту від 28 серпня 1989 року №413 студентці третього курсу ОСОБА_1 було змінено прізвище на ОСОБА_1 . Відповідно до рішення Державної екзаменаційної комісії від 27 червня 1993 року, по закінченню повного курсу навчання ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію «Лікар» за спеціальністю «Лікувальна справа» та видано Диплом спеціаліста серії НОМЕР_5 реєстраційний номер №511. Також заявник зазначає, що з 09 серпня 1993 року по 28 вересня 2010 року працювала на різних посадах в Харківській міській психіатричній лікарні №15. На даний час, заявник є пенсіонером та працює на посаді директора БО «БФ Розвитку кардіології та кардіохірургії». В листопаді 2019 року заявнику на усне звернення з питання отримання громадянства України Управлінням ДМС у Харківській відмовлено та запропоновано звернутись до суду для встановлення факту постійного проживання на території України станом до 24 серпня 1991 року, оскільки заявник фактично проживала на території України з 1988 року без реєстрації. Реалізація права на набуття заявником громадянства України залежить від встановлення судом факту її постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, який має юридичне значення та в подальшому дасть змогу отримати паспорт громадянина України.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24 грудня 2019 року провадження у справі відкрито в порядку окремого провадження.

Заявник та її представник - адвокат Погонян В.В. у судове засідання не з`явились, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких просили задовольнити заяву про встановлення факту, що має юридичне значення у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи - Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області Легеза А.П., яка діє на підставі довіреності, надала письмові пояснення, в яких зазначила, що оскільки заявником на підтвердження факту постійного проживання на території України станом до 24 серпня 1991 року було надано архівну довідку, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 1988 року по 1993 рік навчалась у Харківському медичному інституті, а також надано нотаріально засвідчені заяви свідків, які підтверджують факт проживання в зазначений період, остання має підстави на набуття громадянства України за територіальним походженням. На даний час заявник проживає в Україні по посвідці на постійне проживання більше 5 років, тобто має право на прийняття громадянства України в тому числі на підставі ст..9 Закону України «Про громадянство України».

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається зі змісту свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 26 березня 1967 року Міським бюро ЗАЦС Бєлгородської області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бєлгород Республіка РСФСР.

Як вбачається зі змісту посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 , виданої 19 червня 2012 року УГІРФО ГУМВС України в Харківській області, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до картки прописки Форми А ОСОБА_1 зареєстрована в установленому законом порядку за зазначено адресою з 05 травня 2011 року, раніше проживала за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки про укладення шлюбу №453, виданої 23 березня 2011 року Центральним відділом управління ЗАЦС адміністрації м.Бєлгорода, в архіві Центрального відділу управління ЗАЦС адміністрації м.Бєлгорода мається актовий запис про укладення шлюбу №524 від 04 травня 1985 року ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , під час реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

Зі змісту довідки про укладення шлюбу №454, виданої 23 березня 2011 року Центральним відділом управління ЗАЦС адміністрації м.Бєлгорода, вбачається, що в архіві Центрального відділу управління ЗАЦС адміністрації м.Бєлгорода мається актовий запис про укладення шлюбу №436 від 30 квітня 1988 року ОСОБА_1 з ОСОБА_7 , під час державної реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

З 01 вересня 1988 року ОСОБА_1 була зарахована на третій курс лікувального факультету Харківського медичного інституту на денну форму навчання за переводом з Астраханського медичного інституту, що підтверджується довідкою №351, виданою 09 грудня 2019 року Харківським національним медичним інститутом. Згідно наказу ХМІ від 28 серпня 1989 року №413 студентці третього курсу ОСОБА_1 було змінено прізвище на ОСОБА_1 . Відповідно до рішення Державної екзаменаційної комісії від 27 червня 1993 року (підстава: протокол №146, наказ ХМІ від 27 червня 1993 року №389), 27 червня 1993 року по закінченню повного курсу навчання ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію лікаря за спеціальністю «Лікувальна справа».

27 червня 1993 року ОСОБА_1 отримала Диплом спеціаліста серії НОМЕР_5, реєстраційний номер №511, виданим 27 червня 1993 року, який свідчить про закінчення ОСОБА_1 Харківського медичного інституту, отримання кваліфікації лікаря за спеціальністю «Лікувальна справа».

Факт навчання ОСОБА_1 у Харківському медичному інституті у період з 1989 року по 1993 рік на денній формі навчання за спеціальністю «Лікувальна справа» також підтверджується нотаріально посвідченими заявами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Зі змісту нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_13 , окрім іншого, вбачається, що ОСОБА_1 в період з 1989 року по 1995 рік проживала спільно з ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_2 без реєстрації місця проживання. Отже, вказана заява також підтверджує факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України з 1989 року.

З трудової книжки серії НОМЕР_3 , виданої 05 липня 1994 року на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що остання в період з 09 серпня 1993 року по 28 вересня 2010 року працювала в Психіатричній клінічній лікарні №15 (на теперішній час Комунальний заклад охорони здоров`я Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня №3), 28 вересня 2010 року звільнена з посади лікаря-психіатра психіатричного відділення лікарні на підставі ст.. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років (Наказ №431к від 28 вересня 2010 року). 25 березня 2013 року ОСОБА_1 прийнята на посаду директора БО «БФ Розвитку кардіології та кардіохірургії».

Згідно пенсійного посвідчення №2455201766 серії НОМЕР_6, виданого 16 лютого 2011 року Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугою років.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження в тому числі справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають значення, які розглядаються судом закріплений в частині першій статті 315 ЦПК України, даний перелік не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Тобто, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

ОСОБА_1 у своїй заяві вказує на те, що встановлення факту її постійного проживання на території України необхідно для оформлення громадянства України.

Статтею 4 Конституції України встановлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано Законом України "Про громадянство України", Указом Президента України від 27.03.2001 № 215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України", яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі-Порядок).

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадянство України», громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках. Громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. Реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України, спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи. Виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства Указом Президента України покладено на Державну міграційну службу України та її територіальні органи.

Статтею 3 зазначеного вище Закону встановлено, що громадянами України є:1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Згідно з вимогами ст.ст.6, 7 вказаного Закону громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України. Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином України. Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України», особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Пунктом 24 Порядку №215 визначено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає:

а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням;

б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм);

в) один із таких документів:

- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;

- зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;

- декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;

- декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;

- заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;

г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.

Пунктом 44 Порядку № 215 встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Статтею 9 Закону України «Про громадянство України», передбачено, що, іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є: 1) визнання і дотримання Конституції України та законів України; 2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців); 3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років; 4) отримання дозволу на імміграцію; 5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі); 6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

Аналіз наявних письмових доказів в їх сукупності та пояснення представника заінтересованої особи у системному зв`язку з положеннями діючого законодавства України дають підстави для висновку про доведеність факту постійного проживання заявника на території України станом до 24 серпня 1991 року.

Суд, всебічно та повно оцінивши наявні докази, вважає підтвердженим факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом до 24 серпня 1991 року.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.19, 259, 263-265, 293, 294, 315, 316, 319 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом до 24 серпня 1991 року.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_2 , видана 19 червня 2012 року УГІРФО ГУМВС України в Харківській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, код ЄДРПОУ 37764460, місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Римарська, 24.

Повне рішення складено 21 квітня 2020 року.

Суддя Т.В. Бобко