Ухвала суду № 88850041, 06.04.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа №175/1108/20-ц

Провадження №2/175/304/20

У Х В А Л А

06 квітня 2020 року суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Озерянська Ж.М. розглянувши матеріли позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна про визнання кредитного договору та договору факторингу недійсними, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна про визнання кредитного договору та договору факторингу недійсними, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення грошових коштів, в порядку ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» за своїм зареєстрованим місцем проживання. В прохальній частині позову, ОСОБА_1 просила суд постановити рішення, яким визнати кредитний договір №630045216 від 21.10.2013 року укладений між нею, ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» та договір факторингу №1 від 21.06.2016 року укладений між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» недійсними, визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за реєстровим №5596 складений 06.10.2018 року таким, що не підлягає виконанню, стягнути з ТОВ «Кредитні Ініціативи» на її, ОСОБА_1 користь грошові кошти у сумі 35083,67 грн. та вирішити питання про стягнення судових витрат.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Вирішуючи питання про прийняття до провадження справ, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Звертаючись з позовом до суду, позивачка ОСОБА_1 вказала, що відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для обґрунтування підстав застосування ч. 5 ст. 28 ЦПК України щодо альтернативної підсудності позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права саме споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

В ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», визначено основні права громадян як споживачів, а саме це права споживачів на належну якість продукції та обслуговування; на безпеку продукції; на необхідну достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника; на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяною небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством; на обмін товару неналежної якості.

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Згідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; ціну продукції визначено неналежним чином; документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Із пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено саме Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду. Більш того, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві кредитної послуги. Зокрема, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов`язальні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись.

Частиною 5 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

ОСОБА_1 ,звертаючись до суду з позовом , обґрунтовує недійсність кредитного договору тим ,що такий кредитний договір вона не підписувала, грошових коштів за ним не отримувала, тобто її волевиявлення щодо отримання кредитних коштів не було. Також позивачем покладено в основу позову та обґрунтовано позовні вимоги порушенням законодавства при укладенні договору факторингу №1 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи». Таким чином, суддя прийшов до висновку, що спірні правовідносини за позовом не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», а тому ч. 5 ст. 28 ЦПК України не можна застосовувати при вирішенні питання підсудності у даній справі. За таких обставин, до спірних правовідносин мають застосовуватися загальні правила підсудності, закріплені у ч. 2 ст. 27 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача Акціонерного товариства «Альфа-Банк»: м. Київ вул. Велика Васильківська, буд. 100, що знаходиться на території Голосіївського району м. Києва.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Виходячи з аналізу положень ЦПК України, Конвенції про захист прав і основоположних свобод, прецедентної практики ЄСПЛ, суд приходить до висновку про необхідність направлення означеної справи для розгляду по суті за підсудністю до суду, якому ця справа територіально підсудна, в силу вимог ст.ст. 30, 31 ЦПК України, оскільки Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області не є судом, повноважним згідно закону на розгляд даної справи та розгляд справи призведе до порушення права позивачки на справедливий судовий розгляд повноважним судом.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним направити за підсудністю цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна про визнання кредитного договору та договору факторингу недійсними, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення грошових коштів до Голосіївського районного суду м. Києва.

Спори між судами про підсудність, згідно ст. 32 ЦПК України, не допускаються.

Керуючись ст. 1, 4, 11, 21 Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 27, 28, 31, 32, 187 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Цивільну справу №175/1108/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна про визнання кредитного договору та договору факторингу недійсними, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення грошових коштів, передати за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва (вул. Полковника Потєхіна, 14А, м. Київ, 03127), для розгляду по суті.

Спір про підсудність справи між судами не допускається.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Озерянська Ж.М.