Рішення № 8884523, 29.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.10 Справа № 7/123/09-27/234/09

Колегія суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Попова І.А., Дьоміна А.В. при секретарі судового засідання Шолоховій С.В.,

розглянувши позовну заяву: заступника прокурора Запорізької області в інтересах Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Самшит, ЛТД”, м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Науково-технічний центр панорамних акустичних систем НАН України, м. Запоріжжя

про визнання недійсним договір оренди землі від 21.03.06. р.

Представники сторін :

Від позивача: Коровіна І.В., дов. № 01-17/1239 від 04.08.2009 р.

Від відповідача: Кобець О.С., дов. б/н від 08.06.2009 р.

Від прокуратури: Романов Р.О., посвідчення № 83 від 06.08.08 р.

Від третьої особи: Кукурудз Р.О., дов. № 143-331 від 10.11.09 р.

Заступник прокурора Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області в інтересах Запорізької міської ради, м. Запоріжжя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Самшит, ЛТД”, м. Запоріжжя, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Науково-технічний центр панорамних акустичних систем НАН України, м. Запоріжжя про визнання недійсним договір оренди землі від 21.03.2006 р.

Розпорядженням виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області від 03.08.2009 р., у зв’язку зі скасуванням Вищим господарським судом України рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2009 р., справа № 7/123/09 передана на новий розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 03.08.2009 р. прийнято справу № 7/123/09 до свого провадження та присвоєно їй № 7/123/09-27/234/09.

У зв’язку з надходженням на ім’я в. о. голови господарського суду письмової заяви ТОВ “Самшит, ЛТД”, м. Запоріжжя (відповідача у справі) про призначення колегії у справі, у зв’язку зі складністю спору, розпорядженням виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І. від 01.10.2009 р. справу № 7/123/09-27/234/09 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Попова І.А., Дьоміна А.В.

Ухвалою суду від 01.10.2009 р., справа № 7/123/09-27/234/09 прийнята до провадження колегією та призначено судове засідання на 12.11.2009 р.

Ухвалою господарського суду від 12.11.2009 р. на підставі, ст. 77 ГПК України, для надання сторонам додаткових доказів у справі, розгляд справи було відкладено на 30.11.2009 р.

Ухвалою від 30.11.2009 р., на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України, за клопотанням сторін строк вирішення спору продовжено, засідання суду призначено на 22.02.2010 р.

Ухвалою господарського суду від 22.02.2010 р. на підставі, ст. 77 ГПК України, для надання сторонам додаткових доказів у справі, розгляд справи було відкладено на 16.03.2010 р.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України, судове засідання, відкрите 16.03.2010 р. здійснювалося за допомогою технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

16.03.2010 р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про уточнення позовних вимог, надіслану на адресу суду 30.09.2009 р.

Просить суд: визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі від 21.03.2006 р., укладений між Запорізькою міською радою (ЄДРПОУ 04053915, пр. Леніна, м. Запоріжжя, 69105) та товариством з обмеженою відповідальністю “Самшит, ЛТД”(ЄДРПОУ 20483549, вул. Героїв Сталінграду, б. 50, кв. 164, м. Запоріжжя, 69002), який зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства “Центр Державного земельного кадастру” при Державному комітеті України по земельних ресурсах 28.03.2006р. за № 040626100262 та повернути земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:03:038:0041) загальною площею 0,5926 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 15, до земель Запорізької міської ради.

Заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята колегією суддів, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Відповідач проти позову заперечив, про що свідчить письмовий відзив, наданий до канцелярії суду 01.10.09 р., в якому зазначив, що рішенням Запорізької міської ради від 25.01.2006 р. № 55/91 «Про передачу в оренду ТОВ «Самшит, ЛТД»земельної ділянки по вул. Луначарського, 15 для розташування тимчасових складських приміщень та тимчасового елінгу для зберігання і ремонту плавзасобів», яке було визнано нечинним на підставі постанови господарського суду Запорізької області від 30.10.06, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5926 га та вирішено передати зазначену земельну ділянку в оренду ТОВ «Самшит, ЛТД»строком на 10 років.

В подальшому, 21.03.06 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ТОВ «Самшит, ЛТД»(орендар) укладено договір оренди землі б/н, згідно умов якого, орендодавець, відповідно до рішення Запорізької міської ради від 25.01.2006 р. № 55/91 надав, а орендар прийняв в строкове, платне користування земельну ділянку для розташування тимчасових складських приміщень та тимчасового елінгу для зберігання і ремонту плавзасобів, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 15. Договір оренди було укладено на 10 років.

19.03.2001 р. між ТОВ «Самшит, ЛТД»та РВ ФДМ України в Запорізькій області був укладений договір № 567 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва шляхом продажу на аукціоні. Відповідно до п. 1.1. Договору РВ ФДМ України в Запорізькій області передав у власність ТОВ «Самшит, ЛТД»об'єкт незавершеного будівництва - розширення ділянки залізобетонних виробів, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 15, на земельній ділянці площею 0,1, а ТОВ «Самшит, ЛТД»прийняв об’єкт незавершеного будівництва і сплатив за нього ціну відповідно до умов, що визначені в договорі. Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції 20.12.2005 р.):

1. При переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування –на підставі договору оренди.

2. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Таким чином, підставою для прийняття рішення Запорізькою міською радою від 25.01.2006 р. № 55/91 було не тільки надання в оренду земельної ділянки по вул. Луначарського, 15 для розташування тимчасового елінгу для зберігання і ремонту плавзасобів, але й тимчасових складських приміщень, які були придбані на аукціоні у РВ ФДМ України в Запорізькій області.

З огляду на наведене, дана обставина, істотно впливає на вирішення даного судового спору, і з цих підстав договоір оренди не підлягає визнанню недійсним.

Спір про визнання даного договору оренди недійсним вже розглядався господарськими судами України за позовом Науково-технічного центру панорамних акустичних систем НАН України до ТОВ «Самшит, ЛТД»про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, з тих же підстав що наразі заявлені прокуратурою.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду (залишеного в силі Постановою Вищого господарського суду Україи 18.06.09) в задоволенні даного позову Науково-технічного центру панорамних акустичних систем НАН України було відмовлено, також з тих підстав, що «колегія зазначає, що договір з цих підстав може бути визнаний нечинним лише в тому разі, якщо його зміст суперечить ЦК, іншим актам законодавства саме на момент його укладення».

Відповідач просить суд, відмовити прокурору та позивачу у задоволення позовних вимог.

Представник відповідача, 16.03.10р. в судовому засіданні заявив письмове клопотання про зупинення провадження у справі в порядку статті 79 ГПК України до розгляду Вищим Адміністративним Судом України справи № 4/373/06-АП касаційної скарги ТОВ «Самшит, ЛТД»про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого Адміністративного Суду України від 22.01.09 р. у справі за позовом Науково-технічного центру панорамних акустичних систем Національної академії України до Запорізької міської ради, третя особа ТОВ «Самшит, ЛТД».

Право заявляти клопотання є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватися різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.

Колегія суддів, надала можливість представникам сторін висловити власну думку з приводу заявленого клопотання представником відповідача щодо зупинення провадження у справі.

Представники прокуратури, позивача та третьої особи заперечили проти зупинення провадження у справі.

Колегія суддів відхилила клопотання відповідача у справі в порядку статті 79 ГПК України, як процесуально необґрунтоване, оскільки обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Представник третьої особи в засіданні суду 16.03.2010 р. підтримав позовні вимоги, письмових пояснень не надав.

У судовому засіданні, відкритому 16.03.2010 р. оголошувалася перерва до 29.03.2010 р., оскільки представник ТОВ “Самшит, ЛТД” проти оголошення вступної та резолютивної частини рішення заперечив, просить підготувати рішення у повному обсязі.

На підставі статті 85 ГПК України –29 березня 2010 року колегією суддів оголошено рішення у справі в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку щодо задоволення позову з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

21.03.2006р. між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ТОВ “Самшит, ЛТД” (орендар) укладено договір оренди землі.

Відповідно до розділу 1 договору, орендодавець, відповідно до рішення 29 сесії четвертого скликання Запорізької міської ради № 55/91 від 25.01.06 р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування тимчасових складських приміщень та тимчасового елінгу для зберігання і ремонту плавзасобів, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя вул. Луначарського, 15.

Згідно із розділом 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5926.

Відповідно до п. 8 договір укладений строком на 10 років.          

Постановою господарського суду Запорізької області від 30.10.2006 р. № 4/373/06-АП визнано нечинним рішення Запорізької міської ради від 25.01.2006р. № 55\91 “Про передачу в оренду ТОВ “Самшит ЛТД” земельної ділянки по вул. Луначарського, 15 для розташування тимчасових складських приміщень та тимчасового елінгу для зберігання і ремонту плавзасобів” з підстав, що Науково-технічний центр панорамних акустичних систем України та ТОВ “Самшит, ЛТД” подані заяви про відведення однієї і тієї самої земельної ділянки, тому набуття права користування спірною земельною ділянкою повинно було здійснюватись на конкурентних засадах.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.01.07 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.09 р. постанову господарського суду від 30.10.06 р. № 4/373/06-АП залишено без змін. Визнано нечинним рішення Запорізької міської ради від 25.01.2006р. № 55\91 “Про передачу в оренду ТОВ “Самшит ЛТД” земельної ділянки по вул. Луначарського, 15 для розташування тимчасових складських приміщень та тимчасового елінгу для зберігання і ремонту плавзасобів”.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Стаття 2 Закону України “Про оренду землі” встановлює, що відносини, пов’язанні з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про оренду землі”, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Конституції України, яка є Основним Законом України, визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У відповідності з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами.

Крім того, ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. З ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 12 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, тобто Запорізькій міській раді Законом надані, в тому числі, делеговані повноваження органу виконавчої влади розпоряджайсь землями в м. Запоріжжі в інтересах держави.

Частиною 1 ст. 648 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акту органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

У відповідності з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

На підставі ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі»орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України і договором оренди землі.

Правова позиція з цих питань викладена в листі Вищого Господарського Суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок” № 01-8/918 - рішення компетентного органу про надання землі в оренду та

відповідний договір оренди земельної ділянки є пов'язаними юридичними фактами.

Приписами ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Зокрема, ч. 6 ст. 123 ЗК України (в редакції на момент укладення спірного договору) передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем та іншими органами, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто, наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про затвердження належними чином погодженого проекту відведення земельної ділянки та надання її в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.

Оскільки, рішення Запорізької міської ради від 25.01.2006 р. № 55/91, яке було підставою для укладення договору оренди землі від 21.03.2006 р. визнано нечинним, а отже відсутні підстави для подальшої дії договору оренди.

Статтею 83 Земельного кодексу України зазначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст, відповідно до ст. 12 ЗК України, належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Згідно зі ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. А ч. 1 ст. 91 ЗК України до прав власників земельних ділянок відноситься право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 4 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998 р. (з наступними змінами та доповненнями) орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Земельна ділянка, що передана Запорізькою міською радою в оренду ТОВ “Самшит, ЛТД” знаходиться на території Запорізької міської ради в межах м. Запоріжжя, перебуває у комунальній власності та належить на праві власності територіальній громаді міста Запоріжжя.

Тобто, право розпоряджатися вказаною земельною ділянкою належить саме Запорізькій міській раді.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 215 ЦК України, згідно якої визначальним фактором при визнанні угоди недійсною є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Стаття 236 Цивільного кодексу України встановлює, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Частина друга статті 236 ЦК України, згідно з якою якщо за недійсним право чином права та обов’язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється, не встановлює винятків із правил частини першої статті 236 ЦК України. Натомість частина друга статті 236 ЦК України конкретизує норму абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України, згідно з якою недійсний право чин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Саме, частина друга статті 236 ЦК України встановлює, що за нікчемним право чином та за право чином, визнаним судом недійсним, не виникають не тільки ті права та обов’язки, настання яких сторони передбачили з моменту укладення правочину, а й ті, виникнення яких передбачалося лише в майбутньому.

Момент, з якого нікчемний право чин або право чин, визнаний судом недійсним, є таким, а також припинення можливості настання у майбутньому прав та обов’язків за такими право чинами, імперативно встановлені частинами першою та другою ст.236 ЦК України, і не можуть бути змінені судом.

Щодо твердження відповідача, відносно того, що на спірній земельній ділянці по вул. Луначарського,15 знаходиться тимчасовий елінг для зберігання і ремонту плавзасобів, і тимчасові складські приміщення, які вже були придбані на аукціоні у Регіонального відділення ФДМ України по Запорізькій області і до цього часу перебувають у власності ТОВ “Самшит, ЛТД”, суд зазначає наступне: по-перше: дані приміщення не є об’єктами нерухомості; по-друге: внаслідок визнання недійсним договору оренди від 21.03.06р., з урахуванням постанови господарського суду Запорізької області у справі № 4/373/06-АП ТОВ “Самшит, ЛТД” та Науково-технічний центр панорамних акустичних систем національної академії наук України, м. Запоріжжя повертаються до стадії вирішення питання про отримання у користування спірної земельної ділянки на конкурентних засадах, відповідно до діючого законодавства України.

Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє. Це зумовлюється тим, що за угодами про оренду землі неможливе застосування реституції, відповідно до статті 21 Закону України “Про оренду землі”.

Заступник прокурора Запорізької області правомірно звернувся до господарського суду в інтересах Запорізької міської ради, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

Судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-6, 22, 27,29, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди землі від 21.03.2006 р., укладений між Запорізькою міською радою (ЄДРПОУ 04053915, пр. Леніна, м. Запоріжжя, 69105) та товариством з обмеженою відповідальністю “Самшит, ЛТД”(ЄДРПОУ 20483549, вул. Героїв Сталінграду, б. 50, кв. 164, м. Запоріжжя, 69002), який зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства “Центр Державного земельного кадастру” при Державному комітеті України по земельних ресурсах 28.03.2006р. за № 040626100262

Зобов’язати ТОВ “Самшит”, м. Запоріжжя повернути на користь Запорізької міської ради земельну ділянку загальною площею 0,5926 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя вул. Луначарського, 15 (кадастровий номер 2310100000:03:038:0041).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Самшит, ЛТД”(69002 м. Запоріжжя вул. Героїв Сталінграду, б. 50, кв. 164, ЄРПОУ 20483549, р/р 26000106 в ЗОД «Райффайзен банк Аваль»м. Київ МФО 313829) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита. Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Самшит, ЛТД”(69002 м. Запоріжжя вул. Героїв Сталінграду, б. 50, кв. 164, ЄРПОУ 20483549, р/р 26000106 в ЗОД «Райффайзен банк Аваль»м. Київ МФО 313829) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31212259700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Головуючий суддя           С.С. Дроздова

Судді І.А. Попова

                                                                      А.В. Дьоміна

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 29.03.2010р.)