Рішення № 88841063, 14.04.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/11/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2020 Справа № 908/285/20

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ "Гідроспецбуд", код ЄДРПОУ 30082302 (69006, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 234, кв.65)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Запоріжжя-Буд", код ЄДРПРОУ 40278626 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 3)

про стягнення суми 212197,04 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ "Гідроспецбуд" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Запоріжжя-Буд", про стягнення суми 194455,26 грн. основного боргу, суми 16065,14 грн. пені, суми 1676,64 грн. - 3% річних, всього - загальної суми 212197,04 грн.

Ухвалою суду від 14.02.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/285/20, присвоєний номер провадження 9/11/20, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.03.2020. У судовому засіданні оголошено перерву до 14.04.2020, про що судом поставлено відповідну ухвалу.

13.04.2020 від позивача через канцелярію суду надійшла заява, в якій останній зазначив, що у зв`язку із введенням на території України режиму надзвичайної ситуації та тривання карантинних заходів з метою попередження розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-2019, просить суд розглянути справу, яка призначена на 14.04.2020, без його участі. Позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня до 3 квітня 2020 на усій території України установлено карантин. На засіданні уряду 25.03.2020 запроваджено режим надзвичайної ситуації по всій території України на 30 днів. Відповідно, всі карантинні обмеження також подовжені на 30 днів до 24 квітня 2020.

З огляду на вищезазначене, суд не визнає явку учасників справи в судове засідання 14.04.2020 обов`язковою та визнав можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

14.04.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачем в повному обсязі підтримані позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані наступним. На підставі укладеного договору надання послуг № 22/05/2019 від 28.05.2019 відповідачу було надано послуги крану, про що сторонами складені та підписані акти виконаних робіт, які оплачені відповідачем частково. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача складає 194455,26 грн. На адресу відповідача направлялася претензія про сплату боргу, проте відповіді позивач не отримав. Остаточна сума заборгованості сформувалась 15.10.2019, після підписання останнього акту приймання-передачі, тому з урахуванням умов договору відповідач повинен був провести розрахунок до 22.10.2019 включно. У зв`язку із порушенням виконання грошового зобов`язання позивачем з 23.10.2019 нараховано відповідачу пеню в розмірі 16065,14 грн. та суму 1676,64 грн. грн. 3% річних, які позивач просить стягнути. Позов обґрунтовано ст.ст. 525, 526, 625, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами укладеного сторонами договору.

Відповідач відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судові засідання не з`являвся, будь-яких клопотань від відповідача до суду не надходило. Про розгляд справи відповідача повідомлено належним чином. Ухвали суду направлялись на адресу, вказану в позовній заяві, а саме: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 3. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду від 14.02.2020 про відкриття провадження у справі отримана представником відповідача 04.03.2020.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.05.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Запоріжжя-Буд» (Замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗВ «Гідроспецбуд» (Виконавець, позивач) укладено договір про надання послу № 22/05/2019, предметом якого є взаємовідносини сторін при наданні послуг крану МКГ 25 БР на об`єкті: м. Запоріжжя, вул. Розваги, 27. Виконавець зобов`язався надати послуги крану з машиністом (в подальшому Техніка) на об`єкті будівництва Замовника, а Замовник зобов`язався сплачувати надані послуги (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору вартість роботи однієї машино-години крану МКГ 25 БР складає 370,00 грн., в т.ч. ПДВ. Вартість перебазування техніки (на об`єкт та назад), в комплекті зі зборкою та запуском в роботу, складає 60000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

В пунктах 2.4, 2.5 договору визначено, що обсяг послуг визначається щомісячно на підставі підписаних змінних рапортів. Акт виконаних робіт (надання послуг) складається у 2-х екземплярах, по одному для кожної зі сторін, в останній день звітного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 5-ти банківських днів після підписання акта приймання наданих послуг

Відповідно до п. 4.1 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення зобов`язань (цивільних прав та обов`язків) є, зокрема, договір. Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 цього Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві вказав, що по факту виконаних у липні - жовтні 2019 послуг, між стонами були підписані акти виконаних робіт: № 20 від 01 липня 2019 на суму 117319,06 грн., №23 від 01 серпня 2019 на суму 101378,90 грн., №27 від 23 серпня 2019 на суму 67709,27 грн., №28 від 31 серпня 2019 на суму 17389,81 грн., №37 від 15 жовтня 2019 на суму 85129,40 грн., частина з яких відповідачем не була оплачена.

Позивачем в позовній заяві не зазначено та в матеріали справи не надано інших, крім вищезазначених актів. Всього загальна вартість наданих послуг за цими актами склала 388926,44 грн.

Відповідно до змісту зазначених актів Замовник претензій по обсягам, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не мав. В кожному акті є посилання на виставлений окремий рахунок на оплату.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідачем не оплачені наступні акти: №27 від 23 серпня 2019 на суму 67709,27 грн., № 28 від 31 серпня 2019 на суму 17389,81 грн., №37 від 15 жовтня 2019 на суму 85129,40 грн.; частково неоплачений - акт №23 від 01 серпня 2019 на суму 24226,78 грн., тому заборгованість складає 194455,26 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

Вирішуючи спір, суд враховує наступні обставини, встановлені згідно з наявними матеріалами справи.

Позивачем надано копію оборотно-сальдової відомості по рахунку відповідача по договору послуг № 22/05/2019 від 28.05.2019 за березень 2018 - березень 2020, за якою загальний розмір суми дебетових оборотів складає 501775,22 грн.

Згідно з вказаною оборотно-сальдовою відомістю до дебетових оборотів включено також виставлений рахунок на оплату від 30.09.2019 на суму 112848,78 грн. Однак акт наданих послуг на суму 112848,78 грн., за яким виставлявся рахунок від 30.09.2019, позивачем у позовній заяві не зазначено та до позовної заяви не додано. Даний акт не входить до підстав виникнення заборгованості, що вказані позивачем в позові (до підстав (доказів) виникнення заявленої до стягнення заборгованості). Отже, заборгованість за даним актом не входить до предмету розгляду в межах даної справи.

Згідно з наданими позивачем копіями виписок по рахунку, які надані ним з метою підтвердження проведення відповідачем часткової оплати заборгованості, відповідачем - ТОВ «БК «Запоріжжя-Буд» було здійснено часткові оплати за оренду крану за виставленими позивачем рахунками, на які є посилання у призначенні платежів за кожною здійсненою оплатою.

Так, 17.07.2019 відповідачем було перераховано суму 117319,06 грн. згідно з вказаним у призначенні платежу рахунком №67 від 30.06.2019, що зазначений в акті № 20 від 01 липня 2019 на суму 117319,06 грн., тобто даний акт оплачено повністю.

14.08.2019 перераховано суму 40000,00 грн., 27.08.2019 - 61378,90 грн. згідно з рахунком № 74 від 01.08.2019, що зазначений в акті № 23 від 01 серпня 2019 на суму 101378,90 грн. Отже, акт № 23 від 01.08.2019 також оплачений повністю (40000+61378,90 =101378,90).

27.08.2019 відповідачем перераховано суму 38622,00 грн. згідно з рахунком № 77 від 23.08.2019, що зазначений в акті № 27 від 23.08.2019 на суму 67709,27 грн. Таким чином, вказаний акт оплачено частково, неоплаченою за цим актом залишилась сума 29087,27 грн. (67709,27 - 38622,00).

Також позивачем надано копію виписки по рахунку за 04.10.2019, згідно з якою відповідач перерахував суму 50000,00 грн. згідно з вказаним у призначенні платежу рахунком № 95 від 30.09.2019. Вказану часткову оплату, згідно з наданою позивачем оборотно-сальдовою відомістю по розрахункам з ТОВ «БК «Запоріжжя-Буд», включено в рахунок оплати за виставленим рахунком від 30.09.2019 на суму 112848,78 грн.

Проте, як зазначено судом вище, з огляду на викладені у позовній заяві обставини та додані до неї докази, акт надання послуг на суму 112848,78 грн. не входить до актів заборгованість за якими є предметом розгляду у даній справі, тому часткова оплата 04.10.2019 в розмірі 50000 грн., яка здійснена за цим актом, не стосується предмету спору у даній справі № 908/285/20.

Відповідно до приписів ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених чим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не обов`язків суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що в межах предмета спору, що розглядається судом у справі № 908/285/20, а саме: стягнення заборгованості за актами надання послуг №20 від 01.07.2019, №23 від 01.08.2019, №27 від 23.08.2019, №28 від 31.08.2019, №37 від 15.10.2019, доведеною є наявність заборгованості за цими актами у розмірі 131606,48 грн., виходячи з наступного розрахунку: 388926,44 (загальна сума наданих послуг за вказаними актами) - 257319,96 (сума часткових оплат, що стосуються вказаних актів).

Відповідач відзив не надав, позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов`язання щодо остаточної оплати вартості наданих послуг згідно з вказаними актами суду не надав.

Таким чином, судом задовольняються вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 131606,48 грн. У стягненні суми 62848,78 грн. основного боргу судом відмовляється за недоведеністю в межах заявлених позивачем підстав виникнення заборгованості та наданих доказів.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 16065,14 грн. пені, нарахованої за період з 23.10.2019 по 04.02.2020 на загальну суму основного боргу, який заявлено до стягнення.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 2.6 договору сторонами передбачено, що у разі прострочення платежу за фактично надані послуги Замовник сплачує Виконавцю штраф у розмірі 3% від неоплаченої суми за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Отже, сторонами у договорі узгоджено відповідальність за неналежне виконання грошового зобов`язання у вигляді неустойки у вищевказаному розмірі.

Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Позивач у позовній заяві зазначив, що остаточна сума заборгованості сформувалась 15.10.2019, після підписання останнього акту надання послуг, тому з урахуванням умов договору відповідач повинен був провести розрахунок до 22.10.2019 включно. Пеня згідно з наданим позивачем розрахунком нарахована останнім за період з 23.10.2019 по 04.02.2020 на загальну суму основного боргу, який заявлено до стягнення.

Суд здійснивши перерахунок, враховуючи, встановлені вище обставини щодо належного до стягнення у даній справі розміру суми основного боргу, який становить 131606,48 грн., встановив, що за визначений позивачем період до стягнення підлягає неустойка у розмірі 10872,81 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1676,64 грн. за період з 23.10.2029 по 04.02.2020.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатами здійсненого перерахунку, з урахуванням вищенаведених обставин справи, судом встановлено, що за заявлений позивачем період до стягнення належить сума 1134,75 грн. 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 131606,48 грн.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Відповідно до статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог необхідно стягнути суму 2154,21 грн. витрат зі сплати судового збору.

Судом встановлено, що позивачем за подачу позовної заяви позивачем сплачено більшу суму судового збору, ніж передбачено законом, а саме зайво сплачено суму в розмірі 1,04 грн., яка може бути повернута з Державного бюджету України позивачу ухвалою суду за його клопотанням.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

В позовній заяві було зазначено про очікувані витрати на професійну правничу допомогу адвоката в орієнтовному розмірі 10000 грн. У заяві позивача про розгляд справи за його відсутності, яка надійшла до суду 13.04.2020, зазначено, що позивачем підтримуються заявлені вимоги та вимоги про стягнення судового збору за звернення до суду. Про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачем не зазначено. У судовому засіданні 12.03.2020 позивачем про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу не зазначалось та не заявлялось. Відповідні докази на підтвердження вказаних витрат на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні, тому питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалося.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Запоріжжя-Буд", код ЄДРПРОУ 40278626 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ "Гідроспецбуд", код ЄДРПОУ 30082302 (69006, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 234, кв.65) суму 131606 (сто тридцять одна тисяча шістсот шість) грн. 48 коп. основного боргу, суму 10872 (десять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 81 коп. неустойки, суму 1134 (одна тисяча сто тридцять чотири) грн. 75 коп. - 3% річних, суму 2154 (дві тисячі сто п`ятдесят чотири) грн. 21 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 21.04.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва