Рішення № 88837795, 21.04.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2020 р. справа № 300/636/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за

позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання відмови протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 18.03.2020 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) з вимогами визнати протиправною відмову в призначенні пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язати призначити пенсію за віком з 21.07.2019 - з наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням періодів роботи з 06.04.1983 по 15.01.1985 та з 22.01.1985 по 13.07.1987 в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у 1,5 кратному обчисленні, та періодів роботи в Російській Федерації з 01.10.2007 по 01.04.2009, з 11.11.2009 по 28.01.2010, з 25.05.2010 по 16.05.2011, з 24.05.2011 по 20.04.2012 - в одинарному обчисленні.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачами безпідставно зараховано позивачу стаж за період роботи з 06.04.1983 по 15.01.1985 та з 22.01.1985 по 13.07.1987 в одинарному розрахунку, замість півторакратного, оскільки період його роботи в районах Крайньої Півночі підтверджується записами у трудовій книжці та додатковими архівними документами. При цьому, позивач зазначив що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні вказаного стажу роботи як пільгового з мотивів відсутності відомостей про факт укладення строкових трудових угод. Період роботи позивача з 01.10.2007 по 01.04.2009, з 11.11.2009 по 28.01.2010, з 25.05.2010 по 16.05.2011, з 24.05.2011 по 20.04.2012 відповідачем не враховано до трудового стажу ОСОБА_2 у зв`язку із відсутністю деяких записів у трудовій книжці та непідтвердженням компетентними органами Російської Федерації сплати роботодавцями позивача страхових внесків до Пенсійного фонду. На переконання позивача, приймаючи таке рішення, відповідач допустив порушення вимог Конституції України, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, та інших нормативно-правових актів, чим позбавив позивача права на соціальний захист та пенсійне забезпечення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до правил, встановлених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.41-42).

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався. Жодних заяв, клопотань чи заперечень на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не надходило.

Зважаючи на вказане, суд звертає увагу на положення частини 6 статті 162 та частини 4 статті 159 КАС України, відповідно до яких, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами; неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши в сукупності позовну заяву та письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, судом встановлено нижчевикладені обставини.

У зв`язку із досягненням пенсійного 60-річного віку, ОСОБА_1 19.08.2019 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.31 та зворотна сторона).

За наслідком розгляду поданої позивачем заяви та долучених до неї документів, відповідачем направлено ОСОБА_1 листа №242/05 від 17.09.2019 (а.с.32 та зворотна сторона), у якому роз`яснено про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком, з огляду на те, що страховий стаж останнього є недостатнім та становить 24 роки 8 місяців 24 дні, при необхідному - 26 років. Стосовно спірних періодів роботи, на які вказує позивач у позові, відповідач зазначив, що до стажу роботи не зараховано період 06.04.1983 по 15.01.1985 у пільговому обчисленні через відсутність відомостей про заключення строкових трудових угод та період з 11.11.2009 по 28.01.2010 - оскільки в записах трудової книжки відсутній запис про наказ, на підставі якого позивача звільнено з роботи, що суперечить інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Надалі, 21.10.2019 позивач повторно звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої, окрім трудової книжки, долучив довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 (а.с.33 та зворотна сторона).

Відповідачем, розглянувши подані ОСОБА_1 заяву та додаткові документи, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.01.2020 №42 у якому крім підстав, вказаних у листі №242/05 від 17.09.2019 зазначено також про відсутність підтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного фонду від компетентних органів Російської Федерації за періоди роботи позивача з 01.10.2007 по 01.04.2009 в ООО "АВ-Строй", з 25.05.2010 по 16.05.2011, з 24.05.2011 по 20.04.2012 в ЗАО ИК "Енергострой-М", при цьому, відповідачем встановлено, що страховий стаж позивача становить не 24 роки 8 місяців 24 дні, як зазначено у листі №242/05 від 17.09.2019, а 22 роки 8 місяців (а.с.34 та зворотна сторона).

Позивач, не погоджуючись із неврахуванням до його стажу для призначення пенсії за віком періодів його роботи з 06.04.1983 по 15.01.1985 та з 22.01.1985 по 13.07.1987 в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі у 1,5 кратному обчисленні, та періодів роботи в Російській Федерації з 01.10.2007 по 01.04.2009, з 11.11.2009 по 28.01.2010, з 25.05.2010 по 16.05.2011, з 24.05.2011 по 20.04.2012 - в одинарному обчисленні, з метою захисту своїх порушених прав, звернувся із позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, а також, положеннями Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960, Інструкції про порядок надання пільг, затвердженої постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967, Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26 вересня 1967 року, та інших законів і підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі, також - Закон №1058-IV).

Так, пунктом 5 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV встановлено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, врегульовувався Указами Президії Верховної Ради СРСР "Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі" від 01.08.1945, "Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960, "Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26.09.1967, а також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967.

Пунктом 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (надалі, також - Указ від 10.02.1960) передбачено працівникам, яких переводять, направляють або запрошують на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах на термін п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові пільги.

Підпунктом "д" цього ж пункту Указу до таких пільг віднесено зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та за інвалідністю.

Пільги, передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, за власною ініціативою і уклали строковий трудовий договір про роботу в цих районах.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених пунктом 5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.

Пільги, передбачені пунктом 5 вищевказаного Указу, зокрема, щодо пільгового обчислення стажу, надавалися при умові укладення строкових трудових договорів про роботу в цих районах, що відповідає абзацам 1 та 2 пункту 2 Інструкції.

Надалі, Президією Верховної Ради СРСР затверджено Указ "Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26 вересня 1967 року, пунктом 3 якого скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", з п`яти до трьох років. Встановлено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості за власною ініціативою, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Як встановлено судом із записів трудової книжки позивача, починаючи з 06.04.1983 Управлінням виробничо-технологічної комплектації тресту "Юганскнефтестрой" м. Нефтеюганск Тюменської області ОСОБА_1 прийнято на роботу вантажником на дільницю №2, документ на підставі якого внесено запис - Пр №39-К від 07.04.1983 (а.с.12). У зв`язку із переведенням в ЦТБ в/о "Юганскнефтегаз", ОСОБА_1 15.01.1985 звільнено з роботи в "Юганскнефтестрой", документ на основі якого внесено запис про звільнення - Пр №4-К від 15.01.1985 (а.с.12).

Надалі, 22.01.1985 позивача прийнято на роботу пресувальником труб 3 розряду в Центральній трубній базі виробничого об`єднання "Юганскнефтегаз" (а.с.13). Документ, на підставі якого внесено запис про прийняття на роботу - Пр №5 від 22.01.1986. Звільнено ОСОБА_1 з роботи в ЦТБ в/о "Юганскнефтегаз" 13.07.1987 на підставі наказу Пр №51 від 13.07.1987 (а.с.13).

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від №242/05 від 17.09.2019 та рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.01.2020 №42 вбачається, що відповідачем періоди роботи ОСОБА_1 з 06.04.1983 по 15.01.1985 та з 22.01.1985 по 13.07.1987 в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі зараховано до трудового стажу в одинарному розмірі. При цьому, достовірність записів трудової книжки позивача відповідачем не оспорюється; спору про те, що місцевість, де працював позивач у спірний період, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами також немає.

Єдиною підставою, зважаючи на яку, відповідачем відмовлено у зарахуванні таких періодів роботи до стажу роботи в півторакратному розмірі є відсутність відомостей про факт укладення ОСОБА_1 , строкових трудових угод.

Суд із таким висновком відповідача не погоджується, зважаючи на таке.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 встановлено, що у якості документів про стаж, які передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, для підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

З урахуванням наведених правових положень, суд зазначає, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців ) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та Постановою № 148.

При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка. Для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, окрім трудової книжки можуть бути надані письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Такий висновок суду відповідає і правовій позиції Верховного Суду, висвітленій у постановах від 21.08.2019 по справі №750/1717/16-а, від 07.06.2018 у справі №173/637/17, від 03.07.2018 у справі №302/662/17-а, від 25.09.2018 у справі № 554/1723/17.

З матеріалів даної справи судом також встановлено, що період роботи ОСОБА_1 з 06.04.1983 по 15.01.1985 в Управлінні виробничо-технологічної комплектації тресту "Юганскнефтестрой" підтверджується не лише належними записами у його трудовій книжці, а й архівною довідкою про заробітну плату, виданою відділом в архівних справах Департаменту у справах адміністрації міста Нефтеюганська від 11.03.2019 №С-1012 (а.с.19 та зворотна сторона). Так, згідно зі змістом довідки, за кожний місяць, у період з квітня 1983 року по січень 1985 року позивачу виплачено заробітну плату. Довідка також містить вказівку на те, що пенсійне забезпечення громадян здійснювалось відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР №148 від 10.02.1960 в півторакратному розмірі незалежно від факту укладення строкового трудового договору. Разом з цим, довідками ПАТ "НК "Роснефть" в Ханти-Мансійському автономному окрузі від 06.02.2019 №РН/14-15-209 та від 06.02.2018 №РН/14-20-С-33 підтверджується період роботи ОСОБА_1 з 22.01.1985 по 13.07.1987 в ЦТБ в/о "Юганскнефтегаз" (а.с.21-23). Зазначені довідки також містять вказівку на пільгове зарахування такого стажу роботи незалежно від факту укладення строкового трудового договору.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що частиною 2 статті 2 Кодексу законів про працю Української РСР в редакції від 24.01.1983, яка діяла на момент працевлаштування ОСОБА_1 , встановлено, що робітники і службовці реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації.

Статтею 21 вказаного Кодексу встановлено, що трудовим договором є угода між трудящим і підприємством, установою, організацією, за якою трудящий зобов`язується виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або посадою з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а підприємство, установа, організація зобов`язується виплачувати трудящому заробітну плату і забезпечувати умови праці, передбачені законодавством, про працю, колективним договором і угодою сторін.

Водночас, положеннями статті 24 Кодексу передбачено, що трудовий договір може бути укладений як в усній, так і у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні трудового договору про роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до них.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відсутність у матеріалах справи та не надання позивачем для призначення пенсії строкового трудового договору, враховуючи те, що згідно із вищевказаними положеннями, прийняття осіб на роботу, зокрема і в районах Крайньої Півночі чи прирівняних до них, проводилось не інакше, як на підставі трудового договору, не може слугувати підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу у пільговому розмірі.

Крім зазначеного, суд звертає увагу відповідача на, те що матеріалами справи також не підтверджено і роботу позивача в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі за періоди з 06.04.1983 по 15.01.1985 та з 22.01.1985 по 13.07.1987 вахтово-експедиційним методом. Навпаки, зі змісту довідок про заробітну плату (а.с.19 та зворотна сторона, 22-23) встановлено, що заробітну плату ОСОБА_1 виплачено за кожний місяць в межах спірних періодів.

Відтак, з огляду на те, що періоди роботи ОСОБА_1 з 06.04.1983 по 15.01.1985 в Управлінні виробничо-технологічної комплектації тресту "Юганскнефтестрой" м. Нефтеюганск Тюменської області та з 22.01.1985 по 13.07.1987 в Центральній трубній базі виробничого об`єднання "Юганскнефтегаз" підтверджено записами у трудовій книжці, які жодних виправлень, закреслень чи неточностей не містять, що не оспорюється відповідачем, а також, архівними довідками виданими ПАТ "НК "Роснефть" в Ханти-Мансійському автономному окрузі від 06.02.2019 №РН/14-15-209 та від 06.02.2018 №РН/14-20-С-33, а також, відділом в архівних справах Департаменту у справах адміністрації міста Нефтеюганська від 11.03.2019 №С-1012, суд дійшов висновку про те, що відповідачем протиправно, без належних на те підстав, відмовлено позивачу у пільговому зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Таким чином, наявні достатні правові підстави для зарахування вищезазначених періодів роботи ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком із застосуванням пільгового коефіцієнту - один рік за один рік і шість місяців.

Стосовно незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів його роботи з 01.10.2007 по 01.04.2009, з 11.11.2009 по 28.01.2010, з 25.05.2010 по 16.05.2011, з 24.05.2011 по 20.04.2012 в одинарному обчисленні, у зв`язку із непідтвердженням надходження до Пенсійного фонду страхових внесків та невідповідності запису у трудовій книжці законодавчим вимогам, суд зазначає таке.

Відповідно до копії трудової книжки позивача, починаючи з 11.11.2009 по 28.01.2010 ОСОБА_1 працював покрівельником будівельно-монтажного управління №1 у ЗАТ Енергобуд-М" на території Російської Федерації (а.с.14-15). Документ, на підставі якого внесено запис до трудової книжки - наказ №232 від 11.11.2009. У зв`язку із закінченням строку дії спеціального права (дозволу на роботу), 28.01.2010 позивача звільнено з роботи, проте, графу №4 "На основі чого внесено запис (документ, його дата і номер)" не заповнено (а.с.15).

Відповідач стверджує, що відсутність такого запису у трудовій книжці особи не дає підстав для зарахування вказаного періоду роботи до трудового стажу позивача.

Однак, суд вважає такі висновки безпідставними та протиправним, і з даного приводу звертає увагу відповідача на такі правові положення.

Постановою Міністерства праці і соціального розвитку Російської Федерації від 10.10.2003 №69 затверджено Інструкцію заповнення трудових книжок, яка була чинною на момент заповнення трудової книжки позивача в період його роботи з 11.11.2009 по 28.01.2010. Так, підпунктом 5.1 пункту 5 вказаної Інструкції передбачено, що запис про звільнення (припинення трудового договору) в трудовій книжці працівника провадиться в такому порядку: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 вказується дата звільнення (припинення трудового договору); в графі 3 робиться запис про причини звільнення (припинення трудового договору); в графі 4 вказується найменування документа, на підставі якого внесено запис - наказ (розпорядження) або інше рішення роботодавця, його дата і номер.

Згідно зі змістом пунктів 2, 45 Правил ведення і зберігання трудових книжок, виготовлення бланків трудової книжки і забезпечення ними роботодавців, затверджених Постановою Уряду Російської Федерації від 16.04.2003 №225 "Про трудові книжки", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність і трудовий стаж працівника. Відповідальність за організацію роботи з ведення, зберігання, обліку та видачі трудових книжок і вкладишів до них покладається на роботодавця. Відповідальність за ведення, зберігання, облік і видачу трудових книжок несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (Розпорядженням) роботодавця. За порушення встановленого цими Правилами порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність, встановлену законодавством Російської Федерації.

Наведені положення узгоджуються також і з приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301.

Отже, зі змісту вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більше того, недоліки її заповнення не можуть бути підставою для висновку про відсутність трудового стажу ОСОБА_1 за спірний період, а підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання роботодавцем усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Також, суд не погоджується і з доводами відповідача в частині незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи у Російській Федерації з 01.10.2007 по 01.04.2009, з 11.11.2009 по 28.01.2010, з 25.05.2010 по 16.05.2011, з 24.05.2011 по 20.04.2012 у зв`язку із відсутністю інформації про сплату роботодавцями страхових внесків.

Так, відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду Російської Федерації від 01.02.2019 №208/18-09/3042, з бази даних встановлено, що ЗАТ ІК "Енергострой-М" зареєстровано у якості страхувальника 29.04.2009 в Головному управлінні Пенсійного фонду Російської Федерації за реєстраційним №087-617-000082, та 23.10.2018 товариство ліквідовано. ООО "АВ-Строй" зареєстровано у якості страхувальника 14.08.2007 за реєстраційним №087-803-044488 та з 12.05.2016 - ліквідовано. Інформацією стосовно знаходження документів по вказаних організаціях Головне управління Пенсійного фонду Російської Федерації не володіє, у зв`язку із чим, довідок про заробітну плату Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не надано (а.с.29).

Водночас, слід звернути увагу на те, що трудова книжка позивача, а також, вкладиш до трудової книжки (а.с.14-17) містять такі записи: про прийняття ОСОБА_1 01.10.2007 на роботу в ООО "АВ-Строй" на посаду монтажника, відповідно до документа Пр №5 від 01.10.2007, та звільнення з роботи 01.04.2009 на підставі документа Пр №13 від 01.04.2009; про прийняття позивача 25.05.2010 покрівельником в ЗАТ ІК "Енергострой-М" на підставі наказу №75 від 24.05.2010; про переведення 07.10.2010 на підставі наказу від 07.10.2012 №317лс та про звільнення 16.05.2011 відповідно до наказу №59у від 16.05.2011; про прийняття на роботу покрівельником у ЗАТ ІК "Енергострой-М" 24.05.2011 на підставі наказу від 24.05.2011 №60п та звільнення з роботи 20.04.2012 згідно наказу №19у від 18.04.2012.

Усі вищеописані записи у трудовій книжці позивача та вкладиші до неї скріплені підписом керівників підприємств, відтисками печаток, не містять виправлень, закреслень чи інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Окрім наведеного, слід також звернути увагу на приписи частини 2 статті 4 Закону №1058-IV, якою передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Як визначено статтею 1 вказаного Закону, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, що встановлено пунктом 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV.

За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

В даному випадку, суд зазначає, що відсутність інформації та документів стосовно сплати підприємствами, де працював позивач страхових внесків, їх неналежна сплата чи ненадходження таких внесків до Пенсійного фонду не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача його періоду роботи на території Російської Федерації, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа. Факт ненадходження відрахувань до Пенсійного фонду із зарплати позивача, чи будь-якого іншого працівника за відсутності їх вини, не може бути підставою для відмови у зарахуванні позивачу стажу роботи та, відповідно, призначенні пенсії.

Таким чином, обґрунтовуючи оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії в частині підстав незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи в ЗАТ ІК "Енергострой-М" та ООО "АВ-Строй", з огляду на відсутність відомостей про сплату страхових внесків, відповідач покладає відповідальність за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо сплати страхових внесків на позивача, тим самим, позбавляючи його соціальної захищеності, що є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Відтак, вищевказаний висновок суду, а також, наявність належних та достовірних записів про спірні періоди роботи на території Російської Федерації у трудовій книжці позивача та вкладиші до неї, доводи відповідача про відсутність підстав для врахування таких періодів роботи до страхового стажу ОСОБА_3 суд вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Разом з цим, суд вважає за необхідне відмітити, що невідоме місце знаходження документів ЗАТ ІК "Енергострой-М" та ООО "АВ-Строй" чи їх відсутність, також не можуть позбавляти права позивача на пенсійне забезпечення.

Таким чином, зважаючи на усі встановлені фактичні обставини та висновки суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною відмову в призначенні пенсії за віком та зобов`язання врахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 06.04.1983 по 15.01.1985 та з 22.01.1985 по 13.07.1987 в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у 1,5 кратному обчисленні, та періодів роботи в Російській Федерації з 01.10.2007 по 01.04.2009, з 11.11.2009 по 28.01.2010, з 25.05.2010 по 16.05.2011, з 24.05.2011 по 20.04.2012 - в одинарному обчисленні суд вважає підставними, належним чином обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, позивач серед заявлених позовних вимог просить призначити пенсію за віком з 21.07.2019 - з наступного дня після досягнення пенсійного 60-річного віку.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 виповнилося 60 років, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи копія сторінок паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданого Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області 15.07.2011 (а.с.10).

Із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 19.08.2019 (а.с.31), тобто протягом трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку.

Згідно з вимогами частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Отже особа, яка досягла 60-річного віку в період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, має право на призначення пенсії за віком за умови наявності у останньої 26 років страхового стажу.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, орган пенсійного фонду обчислив страховий стаж позивача, в кількості 22 роки 8 місяців, не врахувавши при цьому період роботи з 06.04.1983 по 15.01.1985 та з 22.01.1985 по 13.07.1987 в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у 1,5 кратному обчисленні, та з 01.10.2007 по 01.04.2009, з 11.11.2009 по 28.01.2010, з 25.05.2010 по 16.05.2011, з 24.05.2011 по 20.04.2012 - в одинарному обчисленні, про що зазначено у рішенні №42 від 17.01.2020 (а.с.10).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та вказаних висновків суду, відповідач не надав.

Враховуючи висновок суду про наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача вищевказаних періодів його роботи на території Російської Федерації, зокрема в Управлінні виробничо-технологічної комплектації тресту "Юганскнефтестрой" та у ЦТБ в/о "Юганскнефтегаз" в півторакратному обчисленні, суд зазначає про наявність у позивача необхідного страхового стажу (не менше 26 років) для призначення пенсії за віком, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 21.07.2019 - дня наступного за днем досягнення позивачем 60-річного віку.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплата судового збору позивачем у розмірі 840,80 грн підтверджується квитанцією №0.0.1645955424.1 від 12.03.2020 (а.с.1).

Оскільки позивачем на момент ухвалення судом рішення у даній справі, документально не підтверджено понесення ним інших судових витрат, то компенсації підлягає лише сплачена ним сума судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 139, 241-246, 255, 263, 295, 297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" та підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 21.07.2019, з урахуванням періодів роботи з 06.04.1983 по 15.01.1985 та з 22.01.1985 по 13.07.1987 в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі у 1,5 кратному обчисленні, та періодів роботи в Російській Федерації з 01.10.2007 по 01.04.2009, з 11.11.2009 по 28.01.2010, з 25.05.2010 по 16.05.2011, з 24.05.2011 по 20.04.2012 - в одинарному обчисленні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно із пунктом 3 розділу IV "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений, зокрема статтею 295 цього Кодексу, а також строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ;

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.