Рішення № 88837423, 17.04.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року м. Житомир

справа № 240/922/20

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 07 жовтня 2019 року інвалідності 2 групи, внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум страхування, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №167 від 30 листопада 2019 року;

- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності війни 2 групи, внаслідок поранення і захворювань, пов`язаних з захистом Батьківщини, під час виконання обов`язків військової служби, в розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 №975, з урахуванням суми раніше виплаченого страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час проходження військової служби отримав травму, пов"язану з виконанням обов"язків військової служби. Рішенням обласної медико-соціальної експертної комісії з 13.10.1998 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, яке пов"язане з виконанням обов"язків військової служби. У зв"язку із вказаним 24.11.2000 позивачу було нараховано та виплачено страхове відшкодування з обов"язкового особистого страхування працівників Міністерства оборони України у розмірі 1110 грн. Проте, у подальшому, з 07.10.2019, рішенням обласної медико-соціальної експертної комісії позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, яке пов"язане з виконанням обов"язків військової служби, що, на його думку, є підставою для отримання одноразової грошової допомоги, у зв"язку із встановленням ІІ групи інвалідності.

Згідно з рішенням комісії Міністерства оборони України №167 від 30.11.2019 позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що під час первинного огляду позивача у 1998 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги та окрім того, ІІ група інвалідності позивачу встановлена понад дворічний термін після первинного огляду.

На думку позивача, відповідач протиправно прийняв рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем 18.02.2020, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідач у строк, встановлений ч.1ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву за вх.№6631/20.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначає, відповідно до змісту ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції до 01.01.2007) в Україні діяло державне обов"язкове особисте страхування військовослужбовців, лише у подальшому Законом України №3597-IV від 04.04.2006 внесено зміни, зокрема до Закону України «Про загальний військовий обов"язок і військову службу», у зв"язку з чим передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов"язків.

Оскільки, положення ст.41 Закону України «Про загальний військовий обов"язок і військову службу», які передбачають право особи на отримання грошової допомоги, набули чинності з дати їх опублікування, а саме з 10.05.2006, то станом на 1998 рік (на дату встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) не існувало правової норми, яка б передбачала право на отримання одноразової грошової допомоги.

Окрім того зазначає, що ІІ група інвалідності встановлена позивачу з 07.10.2019, тобто понад двохрічний термін після первинного встановлення інвалідності, тому відповідно до п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у позивача відсутнє право на виплату.

Вказує, що позивачем помилково ототожнено право на отримання допомоги у більшому розмірі (у разі встановлення вищої групи інвалідності) з правом на отримання допомоги у разі встановлення інвалідності (набуття особою статусу інваліда), внаслідок чого позивач помилково застосовує до спірних правовідносин законодавство на дату встановлення вищої групи інвалідності, а не на дату первинного встановлення інвалідності.

Суд зазначає, що у прохальній частині відзиву на позовну заяву відповідач просить розгляд справи проводити за участю представника відповідача.

З приводу викладеного суд зазначає, що відповідачем в порушення положення статей 166, 167 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача не викладено окремими письмовими документами із дотриманням вимог, визначених ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що прохання відповідача про розгляд справи за участю представника відповідача не підлягає розгляду, оскільки подане з порушення вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача, що під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, відповідно до ухвали суду від 11.02.2020 судом відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про розгляд справи за його позовом з викликом сторін, у зв"язку з необґрунтованістю вказаного клопотання.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4ст.243 КАС України, з врахуванням положеньст.258 КАС України.

Згідно з ч. 5ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді інженера відділення приймально-передавальних радіопристроїв навчальної лабораторії кафедри протитанкового озброєння Житомирського вищого училища радіоелектроніки протиповітряної оборони (а.с.17).

На підставі наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України - першого заступника Міністра оборони України від 02.03.1998 №48 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , відповідно до наказу начальника Житомирського військового інституту радіоелектроніки №69 від 03.04.1998 звільнено з військової служби за підпунктом «в» пункту 65 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу (за станом здоров"я) та виключено зі списків особового складу факультету з 03.04.1998 (а.с.18).

Відповідно до витягу із акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 2-18АГ до довідки серії МСЕ №164699 від 22.10.1998 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов"язаної з виконанням обов"язків військової служби (а.с.23-24).

У зв"язку із встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов"язаної з виконанням обов"язків військової служби, йому 24.11.2000 нараховано та виплачено страхове відшкодування з обов"язкового особистого страхування працівників Міністерства оборони України у розмірі 1110 грн, що не заперечується сторонами (а.с.27).

Після повторного огляду позивача йому була встановлена ІІ група інвалідності з 07 жовтня 2019 року, внаслідок травми, пов"язаної з виконанням обов"язків військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №545508 від 21 жовтня 2019 року (а.с. 26).

Позивач звернувся із заявою до Міністерства оборони України з проханням виплати одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов"язаної з виконанням обов"язків військової служби.

За результатами розгляду поданих позивачем документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення від 30.11.2019 №167, оформлене протоколом засідання комісії. Відповідно до п.11 вказаного рішення позивачу відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги з тих підстав, що на час встановлення інвалідності у 1998 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. Окрім цього, також вказано, що зміна групи інвалідності встановлена понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності (а.с.20).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами частини п`ятої статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Ключовим правовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).

Станом на 13.10.1998, коли позивачу вперше було встановлено ІІІ групу інвалідності, Закон України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, що діяв у редакції, чинній з 19.06.1997 не передбачав виплати одноразової грошової допомоги. Соціальний захист військовослужбовців забезпечувався через механізм державного обов`язкового особистого страхування.

Норма про виплату одноразової грошової допомоги з`явилася вперше у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» від 04.04.2006 № 3597-IV (набрав чинності 10.05.2006), яким Закон було викладено у новій редакції.

У подальшому Законом України від 4 квітня 2006 року № 3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", Закон України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII було викладено в новій редакції, відповідно до ч.3 ст. 41 якої в разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згодом до цього Закону неодноразово вносилися зміни. Проте, вони не стосуються позивача, оскільки за одержанням саме одноразової грошової допомоги на підставі Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» від 04.04.2006 № 3597-IV він не звертався і, відповідно, її не отримав.

Згідно з довідкою МСЕК від 21.10.2019 позивачу з 07.10.2019 безтерміново встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби (а.с.26).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на момент встановлення ІІ групи інвалідності, далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 8, 9 ст.16-3 Закону №2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Закону Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 було затверджено «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»(далі - Порядок №975).

У абз. 3 пункту 2 Порядку №975 зазначено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, з 07.10.2019 у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги. Тому до цих правовідносин застосовується законодавство, що діяло станом на 07.10.2019. Відповідно до ч. 8 ст. 16-3 Закону №2011-XII це право позивач міг реалізувати протягом трьох років з дня його виникнення.

Матеріали справи свідчать, що у межах трирічного строку, позивач звернувся до Житомирського ОМВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 07.10.2019 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на момент встановлення ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (п. 4).

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на момент встановлення ІІ гурпи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, зокрема, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, який набрав чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Положення пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014.

Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Обидві ці норми пункту 4 статті 16-3 Закону (абз. 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності.

Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення інвалідності позивачеві (1998 рік) правової норми, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, не було. Ця норма згодом з`явилася у пункті 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII і почала діяти з 01.01.2014.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Оскільки пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII не стосується відповідальності особи, зазначений Закон має пряму дію у часі, тобто застосовується до правовідносин, які виникли або тривають після набрання ним чинності.

Правовідносини щодо первинного встановлення інвалідності виникли до набрання чинності зазначеним Закону, тому пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII не застосовується до позивача.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, які стосується аналогічних правовідносин, однак звертає увагу, що пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII може бути застосовано до осіб, яким первинне встановлення інвалідності відбулося після 01.01.2014.

Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки сплив дворічний строк після первинного встановлення ІІІ групи інвалідності, є помилковими.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що п.11 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.11.2019 №167, є протиправним та підлягає скасуванню.

Застосовуючи механізм захисту порушеного права та його ефективного відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст.9, ч. 2 ст.245 КАС України суд вважає за необхідне зобов"язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, внаслідок травми пов"язаної із виконанням обов"язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ІІ групи інвалідності - 07.10.2019, з урахуванням проведених виплат.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.

Відповідно до ч.5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 139, 205, 229, 242-246, 250, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п.11 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №167 від 30.11.2019, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, з 07.10.2019, внаслідок травми пов"язаної, із виконанням обов"язків військової служби.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, внаслідок травми, пов"язаної із виконанням обов"язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення ІІ групи інвалідності - 07.10.2019, з урахуванням проведених виплат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 17 квітня 2020 року.

Суддя А.В. Горовенко