Рішення № 88837063, 21.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2020 рокуСправа № 160/2221/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25.02.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт», в якій просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразилися у відмові зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи у ТОВ «Промисловий ремонт» з 20.08.2012 року по 06.09.2016 року машиністом крана 3 розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1 ПАТ «ПівнГЗК»; з 07.09.2016 року по 31.01.2017 року машиністом крана 4 розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1 ПАТ «ПівнГЗК», до пільгового стажу роботи за Списком № 1, та призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоди роботи у ТОВ «Промисловий ремонт» з 20.08.2012 року по 06.09.2016 року машиністом крана 3 розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1 ПАТ «ПівнГЗК», з 07.09.2016 року по 31.01.2017 року машиністом крана 4 розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1 ПАТ «ПівнГЗК», призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2.1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», здійснивши нарахування з 03.10.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.10.2019 року позивач звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2.1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, листом від 03.01.2020 року за №35/03.05-17 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного пільгового стажу, а саме: станом на день звернення із заявою пільговий стаж за Списком №1 становить 2 роки 6 місяців 24 дні, що недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах. Також зазначено, що у трудовій книжці НОМЕР_1 особисті дані вписані чорнилом іншого кольору, що суперечить п.2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 р., тому зарахувати її записи до страхового стажу неможливо. Позивач не погоджується з відмовою відповідача та вважає, що періоди її роботи у ТОВ «Промисловий ремонт» з 20.08.2012 року по 06.09.2016 року та у РЗФ-1 ПАТ «ПівнГЗК» з 07.09.2016 року по 31.01.2017 машиністом крану належним чином підтверджені записами в трудовій книжці, записи виконані чітко, зрозуміло, чорнилами синього кольору та у повному обсязі; у трудовій книжці містяться також записи про результати атестації робочого місця, за умовами праці по даній професії підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення. Окрім того, на вимогу Пенсійного фонду було надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №3/197/07 від 01.09.2017 року ТОВ «Промисловий ремонт» та витяг з переліку професій та посад РУ-3 ТОВ «Промремонт». Відтак, стаж роботи, що надає право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, належним чином підтверджений. Також, позивачем зазначено, що професія машиніст крана передбачена в розділі ІІ «Підготовка руд…» позиція 2в-3ф «машиністи кранів (кранівники) в Переліку виробництв, робіт, професій, посад, робітникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 згідно результатів атестації робочих місць за умовами праці згідно з постанов КМУ від 01.08.1992 р. №442, від 16.01.2003 р. №№36, від 13.12.2004 р. №1644, від 24.06.2016 р. №461. Тому відмова відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням періоду роботи у ТОВ «Промисловий ремонт» з 20.08.2012 року по 06.09.2016 року та з 07.09.2016 року по 31.01.2017 року у ПАТ «ПівнГЗК» незаконна.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.03.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що згідно з трудовою книжкою позивача вона працювала в ТОВ «Промисловий ремонт» та в ТОВ «Промислові ремонти» в період з 20.08.2012 р. по 06.09.2016 р. - машиністом крану 3 розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1 ПАТ ПівнГЗК», з 07.09.2016 р. по 31.01.2017 р. - машиністом крану 4 розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1 ПАТ ПівнГЗК» та з 01.02.2017 р. - машиністом крану 4 розряду виробничої дільниці з ремонту устаткування №2 на дільниці збагачення руди рудозбагачувальної фабрики №1 ПАТ «Північний ГЗК» у Закритому акціонерному товаристві «Криворізька будівельна компанія» на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 4-го розряду. Таким чином, підприємства, на яких працювала та працює позивач є підрядними організаціями ПАТ «ПівнГЗК» та є ремонтними, тобто на них розповсюджується дія пунктів 6 та 7 Порядку від 18.11.2005 р. №383. Проте, адміністрацією ТОВ «Промисловий ремонт» надано довідку №3/197/07 від 01.09.2017 із вибіркою фактично відпрацьованого часу на роботах із шкідливим умовами праці за Списком №2, що становить у підсумку 4 роки 04 місяці 24 дні, а саме: за 2012 рік - 4 місяці 12 днів, за 2013 рік - 11 місяців 25 днів, за 2014 рік - 11 місяців 13 днів, за 2015 рік - 12 місяців, за 2016 рік - 12 місяців, за 2017 рік - 1 місяць. Таким чином, враховуючи той факт, що підприємством-роботодавцем позивачу підтверджено фактично відпрацьований час за Списком №1 лише як 4 роки 04 місяці 24 дні, підстави здійснити зарахування наявного стажу в календарному обчисленні цілком відсутні. Також, довідка №3/197/07 від 01.09.2017 не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 р. №637, в ній має бути підписи 3 осіб (директора, бухгалтеру, начальника відділу кадрів), документів на підтвердження повноважень директора з персоналу на розгляд управління не надано. Відповідно, підтвердження наявного пільгового стажу можливе лише за умови надання уточнюючої довідки підприємства. Зважаючи на викладене, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області діяло у спосіб та у порядок, визначеному чинним законодавством, не порушуючи при цьому права позивача.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03 жовтня 2019 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Тернівський відділ обслуговування громадян у м. Кривий Ріг (сервісний центр) управління обслуговування громадян) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з розпискою-повідомленням до заяви додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, паспорт, трудову книжку НОМЕР_2 , диплом, довідку СПОВ про заробітну плату за період страхового стажу з 01.07.2000 року по день звернення (№0737, №7275, №7142, №1774), уточнюючі довідки №3/197/07 від 01.09.2017 року та №3/198/07 від 02.10.2019 року, свідоцтва про народження, свідоцтво про шлюб.

Листом від 03.01.2020 року №35/03.05-17 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відділ з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства) повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

В обґрунтування вказаної відповіді Пенсійним фондом зазначено, що стаж позивача на дату звернення становить 34 роки 4 місяці 24 дні, з яких пільгового стажу по Списку №1 - 2 роки 6 місяців 25 дні, що недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах. Оскільки період пільгового стажу, вказаний у довідці №3/197/07 від 01.09.2017 року, виданій ТОВ «Промисловий ремонт» Ремонтне управління №3 не відповідає періодам дії постанов КМУ від 11.03.1994 р. №162, від 16.01.2003 р. №36, від 24.06.2016 р. №461 та відсутність довіреність на право підпису, зарахувати його до пільгового неможливо. Також, в наданій трудовій книжці НОМЕР_1 особисті дані вписані чорнилом іншого кольору, що суперечить п.2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 р., зарахувати її записи до страхового стажу неможливо. Страховий стаж з ПАТ «Укрпошта» зараховано по заробітній платні до 01.07.2000 року.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно зі ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із статтею 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах.

Так, згідно із частиною 1 статті 114 Закону №1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідні положення містить і стаття 13 Закону «Про пенсійне забезпечення», в редакції, чинної на момент виникнення спірних відносин.

Так, згідно з пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону №1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок № 637).

Як видно з трудової книжки НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала у період:

- з 20.08.2012 року по 06.09.2016 року - машиністом крану 3 розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» (запис 23). За результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (наказ №3/120 від 02.04.2012 р. (запис 24). За результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (наказ №3/850 від 30.06.2015 р. (запис 25);

- з 07.09.2016 року по 31.01.2017 року - машиністом крану 4 розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» (запис 26). За результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (наказ №3/850 від 30.06.2015 р. (запис 27);

- 01.02.2017 року по 11.12.2018 року - машиністом крану 4 розряду виробничої дільниці з ремонту устаткування №2 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промремонти» (запис 29). За результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (наказ №3/590 від 30.06.2017 р.;

- з 12.12.2018 року - машиністом крану 5 розряду виробничої дільниці з ремонту устаткування №2 (запис 30). За результатами атестації робочих місць, за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (запис 31).

Також згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №3/197/07 від 01.09.2017 р., виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт», ОСОБА_1 працювала повний робочий день у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» з 20.08.2012 року по 31.01.2017 року згідно з виборки: з 20.08.2012 р. по 06.09.2016 р. - машиністом крану 3 розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1, з 07.09.2016 р. по 31.01.2017 р. - машиністом крану 4 розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1. За професією машиніст крана пільговий стаж за Списком №1 складає: за 2012 рік - 4 місяці 12 днів, за 2013 рік - 11 місяців 25 днів, за 2014 рік - 11 місяців 13 днів, за 2015 рік - 12 місяців, за 2016 рік - 12 місяців, за 2017 рік - 1 місяць.

Згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №3/98/07 від 02.10.2019 р., виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти», ОСОБА_1 працює повний робочий день у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти» з 01.02.2017 року згідно з виборкою: з 01.02.2017 року по 11.12.2018 року - машиністом крану 4 розряду виробничої дільниці з ремонту устаткування №2 та з 12.12.2018 року по 30.09.2019 року - машиністом крану 5 розряду виробничої дільниці з ремонту устаткування №2. За професією машиніст крана пільговий стаж за Списком №1 складає: за 2017 рік - 10 місяців 27 днів, за 2018 рік - 11 місяців 27 днів, за 2019 рік - 9 місяців.

Так, згідно з відомостями трудової книжки, довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №3/197/07 від 01.09.2019 р. та №3/98/07 від 02.10.2019 р. позивач працювала машиністом крану з 20.08.2012 року по 31.01.2017 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» та працює з 01.02.2017 року - в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти».

Крім того, в трудовій книжці є відомості про атестацію робочого місця та за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

В якості підстави для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 стали висновки відповідача про недостатність пільгового стажу для призначення пенсії: станом на день звернення за призначенням пенсії 03.10.2019 року пільговий стаж за Списком №1 становить 2 роки 6 місяців 25 дні.

При цьому, відповідачем у листі від 03.01.2020 року №35/03.05-17 та у відзиві зазначено, що зарахувати до стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Закону №1058, періодів роботи позивача неможливо, оскільки період пільгового стажу, вказаний у довідці №3/197/07 від 01.09.2017 року, виданій ТОВ «Промисловий ремонт» Ремонтне управління №3, не відповідає періодам дії постанов КМУ від 11.03.1994 р. №162, від 16.01.2003 р. №№36, від 24.06.2016 р. №461, та відсутня довіреність на право підпису.

Суд критично ставиться до вказаної позиції відповідача з огляду на таке.

Законодавець визначив, що основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Лише за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Матеріали справи не містять доказів того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неточності, неправдиві або недостовірні відомості та/або взагалі не містять відповідних відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з чим пов`язується необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу.

Відтак, зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивача з 20.08.2012 року по 06.09.2016 року та з 07.09.2016 року по 31.01.2017 року до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Окрім того, у спірний період роботи позивача у ТОВ «Промисловий ремонт» діяли Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановами Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 р. (втрата чинності 04.08.2016 р.) та №461 від 24.06.2016 р. (набрання з 03.08.2016 р.).

Безпідставним суд вважає і посилання відповідача на необхідність підтвердження права підпису особи, що її підписала, з урахуванням тієї обставини, що дані довідки №3/98/07 від 02.10.2019 р. не викликали сумніву і періоди, вказані у ній, зараховані відповідачем.

Щодо доводів відповідача про те, що у трудовій книжці НОМЕР_1 особисті дані вписані чорнилом іншого кольору, що суперечить п.2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року, тому зарахувати її записи до страхового стажу неможливо, суд зазначає наступне.

З вказаною позицією відповідача неможливо погодитись, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено на роботодавця.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції передбачено, що до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно із п. 2.11. Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до п. 2.13. Інструкції заміна записів в трудових книжках про прізвище, ім`я по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Також, Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а зазначив, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано періоди роботи позивача машиністом крану з 20.08.2012 року по 06.09.2016 року та з 07.09.2016 року по 31.01.2017 року до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Закону №1058.

З огляду на таке, суд робить висновок про те, що відмовляючи зараховувати періоди роботи позивача машиністом крану з 20.08.2012 року по 06.09.2016 року та з 07.09.2016 року по 31.01.2017 року до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Закону №1058, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію, суд вважає, що у цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 № 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У силу положень чачтини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати відповідача вирішити питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Також суд зауважує, що позовні вимоги в частині зобов`язання виплатити пенсію з 03.10.2019 року є такими, що заявлені передчасно, та не можуть бути задоволені без здійснення призначення пенсії та відповідного нарахування пенсійним органом. Захист прав на майбутнє не відповідає завданню та меті адміністративного судочинства, які визначені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з положень частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» (вул. Хуторівка, буд. 40А, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 36608356) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні періодів роботи ОСОБА_1 у ТОВ «Промисловий ремонт» з 20.08.2012 року по 06.09.2016 року машиністом крана 3 розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1 ПАТ «ПівнГЗК»; з 07.09.2016 року по 31.01.2017 року машиністом крана 4 розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1 ПАТ «ПівнГЗК», до пільгового стажу роботи за Списком № 1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоди її роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» з 20.08.2012 року по 06.09.2016 року машиністом крана 3 розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1 ПАТ «ПівнГЗК»; з 07.09.2016 року по 31.01.2017 року машиністом крана 4 розряду виробничої дільниці збагачення руди РЗФ-1 ПАТ «ПівнГЗК».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) вирішити питання про призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. відповідно до квитанції №0.0.1622843482.1 від 19.02.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський