Ухвала суду № 88836487, 07.04.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/5307/19

Провадження № 1-кп/243/360/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

головуючого судді Старовецького В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Каліух К.М.

прокурора Костенко М.П.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Вітюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів, в режимі відеоконференції в залі № 16 Слов`янського міськрайонного судукримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська, Донецької області, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні прокурор Костенко М.П. заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів.

Зокрема прокурор вказує, що відповідно до ст. 177 КПК України метою продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваеного ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також попередження скоєння іншого кримінального правопорушення та запобіганню його спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на ще недопитаних свідків.

Заслухавши думку учасників судового засідання, з приводу вирішенні питання про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме захисника обвинуваченого, адвоката Вітюка О.С., який просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, обвинуваченого

ОСОБА_1 який просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, та прокурора, який просив відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1,2 ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Суд зазначає, що оскільки положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», то в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

У своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Враховуючи відомості про зміст обвинувачення, що інкримінується ОСОБА_1 суд приходить до переконання, що висновки органу досудового розслідування, викладені в клопотанні прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого - не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими.

Приймаючи рішення по клопотанню прокурора суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, та зазначає, що утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збережені розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.

Зокрема у відповідності до п.п. 61,62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Як вбачається з клопотання прокурора, обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 , підтверджено зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: оглядом місця події від 26 вересня 2019 року, допитами свідків, протоколом пред`явленням особи для впізнання за фотознімками.

Суд разом з вищевказаним також не відхиляє доводів сторони захисту на користь обвинуваченого з приводу необхідності зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого та доводів самого обвинуваченого, однак не приймає їх до уваги та вважає, що у даному випадку ці доводи та відомості не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків, незаконного впливу на недопитаних свідків та переховування від правосуддя.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи. (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

Так в судовому засіданні встановлено наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, зокрема той факт, що можливий термін покарання за інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, а саме позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років свідчить про загрозу втечі обвинуваченого, оскільки враховуючи наявність попередніх судимостей ОСОБА_1 - наслідки та ризик втечі для обвинуваченого можуть бути визнані меншим злом, ніж кримінальне переслідування та процедура відбування покарання. До того ж існує ризик впливу обвинуваченого на недопитаних свідків по кримінальному провадженню з метоюспонукання їх відмовитись від своїх свідчень або змінити їх на його користь. Крім того перебуваючи на волі обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки офіційно непрацевлаштований, не має стабільного джерела матеріальних доходів та є особою яка раніше притягувался до кримінальної відповідальності.

Крім тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_1 суд також враховує дані щодо особи обвинуваченого, а саме вік та стан здоров`я, міцність його соціальних зв`язків за місцем постійного проживання, той факт, що обвинувачений не одружений, суспільно - корисною діяльністю не займається, не має постійного джерела доходу (заробітку) та не

працевлаштований, у зв`язку з чим існують обґрунтовані підстави вважати, що знаходячись на волі обвинувачений може ухилитися від суду, вчинити вплив на недопитаних свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на недостатність застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, а ніж тримання під вартою, для запобігання виникненню ризикам передбаченим ст. 177 КПК України , у зв`язку з чим враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 та сукупність інших встановлених фактичних обставин у справі та характеризуючих відомостей, суд вважає доцільним обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Відповідно до положень ч.4 ст. 183 КПК України застава у даному кримінальному провадженні не застосовується у зв`язку із обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєні злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177, 183, 331, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України строком на 60 днів, тобто з 07.04.2020 року по 05.06.2020 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду В.І. Старовецький