Рішення № 8883062, 12.04.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "12" квітня 2010 р. по справі № 8/31-38

За позовом Приватного підприємства “Інтер Континент”, м. Луцьк

до Підприємства “Сента”, м. Луцьк

про стягнення 17 989 грн. 93 коп.

                                                                       Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: Конончук М.В. – директор підприємства

від відповідача: н/з.

          Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.

Суть спору: позивач – приватне підприємство “Інтер Континент” просить

стягнути з відповідача - підприємства “Сента” 17 989 грн. 93 коп., в т. ч. 17004 грн. 13 коп. товарного кредиту згідно договору №05/02-10/01 від 05.02.2010р., 501 грн. 69 коп. пені, 484 грн. 11 коп. річних та судові витрати по справі: 180 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Відповідач пояснення по суті позовних вимог не подав, в судове засідання повноважного представника не направив.

07.04.2010 року відповідач через канцелярію суду подав клопотання №131 від 07.04.2010 року про відкладення розгляду справи у зв’язку з відсутністю на підприємстві посади юрисконсульта та фізичною неможливістю прибуття керівника підприємства в судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні проти клопотання відповідача заперечувала, спір просила розглянути у даному судовому засіданні.

Клопотання відповідача судом відхилене як необґрунтоване та непідтверджене доказами. ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Відповідач у вказаному клопотанні не зазначає про можливість, зокрема, мирного врегулювання спору, а єдиною підставою для відкладення розгляду справи зазначає неможливість забезпечити явку представника в судове засідання, при цьому не надавши жодних доказів неможливості такої участі його представника (керівника).

Крім того, відповідач у клопотанні про відкладення розгляду справи повідомляє, що з метою проведення звірки взаєморозрахунків на адресу позивача ним направлено акт звірки. Проте, докази направлення та примірник акту звірки до клопотання не додані. Позивач отримання акту звірки, намагання відповідача врегулювати спір заперечує. Крім того, позивач не заперечує погашення основного боргу відповідачем, а позов пред’явлено у зв’язку з несвоєчасними розрахунками.

Ухвалою суду від 29.03.2010 року явка представників сторін не визнана обов’язковою, відповідач ухвалу суду від 29.03.2010 року про порушення провадження у справі отримав 02.04.2010 року, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 33) та мав можливість до судового засідання подати пояснення по суті позовних вимог та заперечення при їх наявності, видати довіреність іншому представнику.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

5 лютого 2010 року між позивачем - приватним підприємством “Інтер

Континент” та відповідачем - підприємством “Сента” був укладений договір

№ 05/02-10/01 (далі договір, а. с. 8).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору від 05.02.2010 року №05/02-10/01.

Відповідно до р. 1, п. п. 2.2, 5.1 – 5.4, 8.1, 8.2 договору позивач зобов’язувався поставити відповідачу нафтопродукти в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, а відповідач – здійснити оплату у розмірі 100% вартості отриманого товару протягом 5 банківських днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних. У випадку неоплати відповідачем відвантаженої партії товару в даний строк, позивач рахує неоплачений товар поставленим на умовах товарного кредиту терміном на 30 днів, починаючи з дня відвантаження товару з нарахуванням відповідачу 1% за кожен день використання товарного кредиту. Сума товарного кредиту і відсотків за його використання погашається на 31 день від дати відвантаження, вказаної в накладній. Якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом покупець не внесе всіх передбачених договором платежів – він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Згідно п. 8.2 договору відповідач у випадку прострочення виконання грошового зобов’язання , зобов’язувався сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % річних від простроченої суми. Відповідно до п. 7.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач 5, 9 та 26 лютого 2010 року відпустив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 161 192 грн. 76 коп., що стверджується накладними та довіреностями (а. с. 9-14).

Відповідач свої зобов’язання за договором у визначений строк не виконав, оплату повністю провів лише 15.03.2010р., що стверджується платіжними дорученнями (а. с. 15-29).

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). Безпосередньо право на укладення договорів поставки товарів на умовах відстрочення кінцевого розрахунку та під відсотки встановлено ст. 1057 ЦК України.

Сторони дійшли згоди щодо всіх умов договору поставки, в т.ч. покупець надав згоду оплатити поставлену продукцію протягом 5 банківських днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних або вважати неоплачений до вищевказаного строку товар поставленим на умовах товарного кредиту з оплатою одного відсотка за кожен день користування товарним кредитом.

Договір поставки від 05.02.2010 р. №05/02-10/01 не розірвано і не визнано недійсним в установленому законом порядку.

Таким чином, нараховані позивачем 17 004 грн. 13 коп. відсотків за використання товарного кредиту підставні і підлягають до стягнення з відповідача в силу ст. 1057 ЦК України, ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. п. 5.2-5.4 договору, оскільки в силу ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник , який прострочив виконання

зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу 20% річних від простроченої суми.

Нараховані позивачем 484 грн. 11 коп. річних за період з 12.02.2010 року по 12.03.2010 року підставні та підлягають до стягнення в силу ст. 625 ЦК України,

п. 8.2 договору.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Згідно п. 8.1 договору у разі несвоєчасної оплати отриманого товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Нараховані позивачем 501 грн. 69 коп. пені за період з 12.02.2010 року по 12.03.2010 року підставні та підлягають до стягнення в силу п. 6 ст. 232 ГК України, п. 8.1 договору.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 179 грн. 90 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. ст. 525, 526, 1057 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з підприємства “Сента”, м. Луцьк, вул. Київський м-н, 11 (поштова адреса: м. Луцьк, вул. Дубнівська, 16), код 13348532, р/р 26008316 у філії ВАТ ПАТ «ПУМБ» у м. Львові, МФО 385350 на користь приватного підприємства “Інтер Континент”, м. Луцьк, вул. Лідавська, 2, код 36698942,

р/р 260083013625 у філії ВОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України»,

МФО 303398

- 17004 грн. 13 коп. боргу, 501 грн. 69 коп. пені, 484 грн. 11 коп. річних,

179 грн. 90 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього: 18 405 грн. 83 коп. (вісімнадцять тисяч чотириста п’ять грн.

83 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.М. Кравчук

Дата виготовлення повного

тексту рішення 12.04.2010 року

          Суддя                                                   Кравчук А.М.