Рішення № 8882969, 07.04.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" квітня 2010 р. Справа № 01/27-38 за позовом відкритого акціонерного товариства «Агроекопродукт», м. Канів, Черкаської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВПК», м. Луцьк

про стягнення 243724,59 грн.,

                                                                                          Суддя Якушева І.О.

за участю представників:

від позивача: Паламарчук О.М. (довір. № 571 від 29.09.2009р.)

від відповідача: Михайловський С.В. (довір. від 1.01.2010р.)

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 227 717,14 грн., з них: 220 000 грн. заборгованості за переданий на підставі дистриб'юторського договору № 3326/9 від 12.10.2009р. товар, 7 717,14 грн. пені за прострочення платежу за загальний період з 14.11.2009р. по 18.01.2010р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнив: просить стягнути з відповідача 243724,59 грн., з них: 226392,44 грн. заборгованості, 17322,15 грн. пені за прострочення платежу за загальний період з 14.11.2009р. по 1.04.2010р.

Відповідач в письмових поясненнях, представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково –в частині стягнення 208000 грн. заборгованості, посилаючись на те, що впродовж січня-лютого 2010р. відповідачем було перераховано позивачу 12000 грн., які не враховані позивачем; просять відповідно до ст.233 ГК України максимально зменшити нарахування штрафних санкцій або відмовити позивачу у стягненні пені; на підставі п.6 ст.83 ГПК України відстрочити виконання рішення суду про стягнення до червня 2010р., посилаючись на скрутне матеріальне становище.

Крім цього, відповідач посилається на недобросовісне виконання зобов’язань щодо поставки товару за договором № 3326/9 від 12.10.2009р. позивачем, що зумовило понесення затрат відповідачем. Вказує, що на початку листопада 2009р. позивач надіслав лист, в якому він повідомляв про припинення відвантаження товару.

Представник позивача проти зменшення нарахування штрафних санкцій та відстрочення виконання рішення суду про стягнення до червня 2010р. заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

встановив:

12.10.2009р. між сторонами у справі було укладено дистриб'юторський договір № 3326/9, згідно з умовами якого позивач як постачальник поставляє товар відповідачу як дистриб'ютору, а дистриб'ютор здійснює його продаж клієнтам за цінами, зазначеними в прайс - листах постачальника, і здійснює своєчасну оплату отриманого від постачальника товару.

Згідно з поясненнями представника позивача в накладних, на які посилається позивач на обґрунтування стягнення з відповідача заборгованості за переданий товар, помилково вказано датою укладення договору № 3326/9 5.10.2009р., оскільки фактично цей договір було укладено 12.10.2009р. Зазначає, що ніякого іншого дистриб'юторського договору між сторонами укладено не було.

Згідно з поясненнями представника відповідача жодного іншого дистриб'юторського договору, окрім договору № 3326/9 від 12.10.2009р., між сторонами не укладалось.

З наведеного випливає, що фактично передача позивачем товару за витратними накладними № 3326/908240 ВПК від 13.10.2009р., №3326/908589 ВПК від 25.10.2009р. здійснювалась на виконання умов договору № 3326/9 від 12.10.2009р.

Згідно з п. 3.2. цього договору моментом поставки визначається фактична передача товару та підписання представниками сторін накладної.

Пунктами 4.2., 4.3. договору № 3326/9 від 12.10.2009р. передбачено, що оплата за кожну отриману дистриб'ютором партію товару здійснюється шляхом безготівкового перерахування суми, що вказана в накладній, з рахунку дистриб'ютора на рахунок постачальника. Дистриб'ютор зобов’язаний здійснити оплату за поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту його поставки.

Згідно з витратними накладними № 3326/908240 ВПК від 13.10.2009р., №3326/908589 ВПК від 25.10.2009р. позивач передав відповідачу товару на загальну суму 226 392,44 грн. ( за мінусом вартості піддонів, які були відповідачем повернуті).

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказував, що відповідачем частково було оплачено товар –на суму 6392,44 грн., заборгованість складала 220000 грн.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що фактично сума заборгованості відповідача за договором №3326/9 від 12.10.2009р. складає 226 392,44 грн., оскільки перераховані відповідачем 11.01.2010р. 6392,44 грн. помилково було зараховано в рахунок оплати вартості товару за договором №3326/9 від 12.10.2009р. Фактично ці кошти були перераховані і зараховані як оплата за іншим договором - від №1834/1 від 18.01.2006р. На підтвердження цього подав довідку АКБ «Укрсоцбанк»№06/7-09/1148 від 29.03.2010р.

В судовому засіданні представник відповідача також пояснив, що окрім цієї оплати, відповідачем було перераховано позивачу в рахунок оплати вартості товару ще 12000 грн. На підтвердження цього подав платіжні доручення № 137 від 22.01.2010р., № 177 від 27.01.2010р., № 198 від 29.01.2010р., № 228 від 3.02.2010р., № 240 від 4.02.2010р., № 249 від 5.02.2010р., № 265 від 9.02.2010р.

Оглядом вказаних платіжних доручень встановлено, що зазначені кошти перераховані відповідачем як оплата за договором №1834/1 від 18.01.2006р.

Судом також встановлено, що 18.01.2006р. між ЗАТ «Агроекопродукт»як постачальником і ТзОВ «Волинська продуктова компанія»як дистриб'ютором було укладено дистриб'юторський договір №1834/1, за умовами якого як постачальник поставляє товар дистриб'ютору, а дистриб'ютор здійснює його продаж клієнтам за цінами, зазначеними в прайс - листах постачальника, і здійснює своєчасну оплату отриманого від постачальника товару.

12.10.2009р. між Київською філією ЗАТ «Агроекопродукт»як кредитором, ТзОВ «Волинська продуктова компанія»як першим боржником і ТзОВ «Торговий дім «ВПК»як новим боржником укладено договір переведення боргу, згідно з умовами якого ТзОВ «Волинська продуктова компанія»передало, а ТзОВ «Торговий дім «ВПК» прийняло на себе зобов’язання ТзОВ «Волинська продуктова компанія»за дистриб'юторським договором №1834/1 від 18.01.2006р. на загальну суму 416397,29 грн.

Отже, платіжні доручення № 137 від 22.01.2010р., № 177 від 27.01.2010р., № 198 від 29.01.2010р., № 228 від 3.02.2010р., № 240 від 4.02.2010р., № 249 від 5.02.2010р., № 265 від 9.02.2010р. не можна вважати належними доказами на підтвердження оплати вартості товару, отриманого за договором №3326/9 від 12.10.2009р., оскільки за ними перераховувались кошти в рахунок оплати товару, отриманого за іншим договором - № 1834/1 від 18.01.2006р., а тому судом відхилено доводи відповідача про часткову оплату товару за договором № 3326/9 від 12.10.2010р.

Враховуючи наведене, заборгованість відповідача на момент розгляду справи складає 226392,44 грн., підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків за період з 1.11.2009р. по 30.11.2009р. (а.с.19).

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 226392,44 грн. заборгованості за переданий йому на підставі договору № 3326/9 від 12.10.2009р. товар обґрунтована і підлягає до задоволення.

          Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.2 договору № 3326/9 від 12.10.2009р. передбачено, що у випадку неоплати товару дистриб'ютором у вказані в договорі строки, він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

          У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

          У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

          Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, з огляду на те, що відповідач не виконав зобов’язання по перерахуванню 226392,44 грн. вартості товару у строки, визначені п.4.3. дистриб'юторського договору №3326/9 від 12.10.2009р., з нього відповідно до ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України, п.10.2. договору №3326/9 від 12.10.2009р. згідно з уточненим розрахунком позивача (заява №142 від 1.04.2010р.) слід стягнути 13910,94 грн. пені за період з 14.11.2009р. по 1.04.2010р. за порушення строків оплати вартості товару, переданого за витратною накладною № 3326/908240 ВПК від 13.10.2009р., 3411,21 грн. пені за період з 27.11.2009р. по 1.04.2010р. за порушення строків оплати вартості товару, переданого за витратною накладною №3326/908589 ВПК від 25.10.2009р., а всього 17322,15 грн. пені (розрахунки нарахування пені знаходяться в матеріалах справи).

У відповідності із пунктами 3, 6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойка (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Враховуючи те, що розмір пені не перевищує суми заборгованості, зобов’язання щодо оплати товару за договором №3326/9 від 12.10.2009р. відповідач не виконав зовсім, доказів майнового стану, доказів скрутного матеріального становища, доказів, які б свідчили про можливість ускладнення виконання рішення суду про стягнення чи неможливість його виконання, не подав, клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені та відстрочення виконання рішення суду до задоволення не підлягає.

Заподіяння позивачем збитків невиконанням договірних зобов’язань не позбавляє права відповідача захищати свої права у встановленому законом порядку, проте не звільняє відповідача від обов’язку оплатити отриманий товар.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України на нього слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст.193, 233 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 546, 549, 599, ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, ст.ст.82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

вирішив:

          1. Позов задовольнити.

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВПК»(м. Луцьк, пр-т Президента Грушевського, 18, кв. 72, ідентифікаційний код 36606322, п/р 2600701032205 в відділенні ВАТ «БМ Банк»м. Луцьк, МФО 380913) на користь відкритого акціонерного товариства «Агроекопродукт»(Черкаська область, м. Канів, вул. Дорошенка, 1; поштова адреса: Київ-03142, а/с 154, ідентифікаційний код 24372924, п/р 26002301013988 у ВАТ «ВТБ Банк» м. Київ, МФО 321767) 226392 грн. 44 коп. заборгованості, 17322 грн. 15 коп. пені, а всього 243724 грн. 59 коп. ; 2437 грн. 24 коп. витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя І.О.Якушева

Дата виготовлення повного тексту рішення: 9.04.2010р.