Рішення № 88825281, 17.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

17 квітня 2020 року справа №640/22392/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Центренерго»)доВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач)про1) визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 24 жовтня 2019 року ВП №34317822 про поновлення вчинення виконавчих дій; 2) визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 24 жовтня 2019 року ВП №34317822 про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 152 456,78 грн.; 3) визнання та скасування постанови відповідача від 30 жовтня 2019 року ВП №60444026 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови №34317822 від 24 жовтня 2019 року щодо стягнення з ПАТ «Центренерго» виконавчого збору в сумі 1 152 456,78 грн.В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправною постанову від 24 жовтня 2019 року, якою відповідач безпідставно поновив виконавче провадження ВП №34317822 щодо ПАТ «Центренерго», яке включене до переліку об`єктів великої приватизації, у зв`язку з чим виконавче провадження мало бути зупинене в силу вимог пункту 12 частини першої Закону України «Про виконавче провадження»; позивач зазначає про неправомірність прийняття постанови від 24 жовтня 2019 року про стягнення виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження по примусовому стягненню виконавчого збору від 30 жовтня 2019 року ВП №60444026, оскільки підставою для стягнення відповідачем виконавчого збору є здійснення державним виконавцем дій з фактичного стягнення збору, а розмір виконавчого збору розраховується від фактично стягнутої суми.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/22392/19 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач відзиву на позовну заяв до суду не надав; на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року, відповідач також не надав копії матеріалів виконавчого провадження ВП №34317822.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченка Олександра Васильовича про відкриття виконавчого провадження від 18 вересня 2012 року ВП №34317822 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 25 липня 2012 року про стягнення із ПАТ «Центренерго» на користь Державного агентства резерву України суми у розмірі 11 524 567,80 грн.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди Михайла Валентиновича про зупинення виконавчого провадження від 20 лютого 2013 року зупинено виконавче провадження ВП №34317822 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва №37/315 від 25 липня 2012 року на підставі ухвали Господарського суду м. Києва по справі про банкрутство ПАТ «Центренерго» від 28 січня 2013 року у справі №15/76-б-43/624-б.

У процесі виконання рішення Господарського суду м. Києва від 06 червня 2012 року по справі №37/315 про стягнення з ПАТ «Центренерго» на користь Державного резерву України боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 11 524 567,80 грн., між відповідачем та Державним агентством резерву України укладено мирову угоду від 27 липня 2018 року, яка затверджена ухвалою Господарського суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року по справі №37/315.

В матеріалах справи містяться платіжні доручення про сплату ПАТ «Центренерго» платежів за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року по справі №37/315, а саме: від 19 листопада 2018 року №4966; від 20 грудня 2018 року №5454; від 18 січня 2019 року №237; від 20 лютого 2019 року №709; від 20 березня 2019 року №1081; від 20 травня 2019 року №1995; від 20 червня 2019 року №2308; від 18 серпня 2019 року №3014; від 17 вересня 2019 року №3427; від 17 жовтня 2019 року №3990.

Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Дмитром Євгеновичем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій від 24 жовтня 2020 року ВП №34317822 відповідно до частини п`ятої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Дмитром Євгеновичем прийнято ще дві постанови, а саме: постанову про закінчення виконавчого провадження від 24 жовтня 2019 року ВП №34317822, якою постановлено закінчити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 25 липня 2012 року по справі №37/315 про стягнення з позивача на користь Державного агентства резерву України 8 789 545,13 грн. - боргу, 2 433 150,37 грн. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 301 872,30 грн. - три проценти річних з простроченої суми з підстав затвердження судом мирової угоди в процесі виконання рішення, та постанову про стягнення виконавчого збору від 24 жовтня 2019 року ВП №34317822, якою постановлено стягнути з позивача виконавчий збір у розмірі 1 152 456,78 грн.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича про відкриття виконавчого провадження від 30 жовтня 2019 року ВП №60444026 відкрито примусове виконання по стягненню з позивача на користь держави виконавчого збору у сумі 1 152 456,78 грн.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі - в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних постанов) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності» від 16 січня 2019 року №36-р, ПАТ «Центренерго» включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що державний виконавець зобов`язаний мав зупинити вчинення виконавчих дій з підстав, що визначені в пункті 12 частини першої статі 34 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ПАТ «Центренерго» включене до переліку об`єктів великої приватизації, що підлягає приватизації.

Судом встановлено, що ПАТ «Центренерго» направило на адресу відповідача лист-повідомлення про наявність обставин, що зумовлюють обов`язковість зупинення виконавчих проваджень від 20 серпня 2019 року №08/2571, отримання якого підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 21 серпня 2019 року.

Таким чином, державний виконавець поновив виконавче провадження по примусовому стягненню з позивача заборгованості з порушенням вимог пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим постанова відповідача про поновлення виконавчого провадження від 24 жовтня 2019 року ВП №34317822 підлягає скасуванню.

Пунктом 2 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною четвертою статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до частини першої та другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом заборгованості зі сплати аліментів.

Стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У пункті 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №5125 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02 серпня 2019 року №2522/5) (далі по тексту - Інструкція з примусового виконання рішень) вказано, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 22 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є фактичне виконання судового рішення; вжиття державним виконавцем заходів по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №К/9901/29458/18, де зроблено висновок про те, що виконавець не позбавлений права стягувати виконавчий збір, але таке рішення потрібно ухвалювати з урахуванням всіх істотних обставин, які мають значення, зокрема зважити на те, чи: існує у боржника заборгованість, строк сплати якої настав, чи є підстави для вжиття заходів примусового характеру для того, щоб виконати рішення суду або чи є підстави для завершення виконавчого провадження.

Доказів вчинення виконавчих дій щодо примусового стягнення з ПАТ «Центренерго» коштів, а також вчинення державним виконавцем дій з примусового виконання виконавчого документа матеріали справи не містять.

Відповідач також не надав суду доказів, які б підтверджували підстави поновлення виконавчого провадження щодо боржника, включеного до переліку об`єктів великої приватизації державної власності відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності» від 16 січня 2019 року №36-р.

З огляду на те, що постанова про поновлення виконавчого провадження від 24 жовтня 2019 року ВП №34317822 підлягає скасуванню, а виконавчі дії держаним виконавцем по фактичному стягненню із ПАТ «Центренерго» коштів не здійснювались, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця від 24 жовтня 2019 року ВП №34317822 про стягнення виконавчого збору та постанова державного виконавця від 30 жовтня 2019 року ВП №60444026 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 24 жовтня 2019 року ВП №34317822 щодо стягнення з ПАТ «Центренерго» виконавчого збору прийняті з порушенням норм законодавства, діючого на момент їх прийняття, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а вказані постанови - скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних постанов з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ «Центренерго» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 365,85 грн. за рахунок Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Центренерго» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича про поновлення вчинення виконавчих дій від 24 жовтня 2019 року ВП №34317822.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича про стягнення виконавчого збору від 24 жовтня 2019 року ВП №34317822.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича про відкриття виконавчого провадження від 30 жовтня 2019 року ВП №60444026.

5. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 365,85 грн. (п`ятнадцять тисяч триста шістдесят п`ять гривень вісімдесят п`ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (03022, м. Київ, вул. Козацька, буд. 120/2, літ. «Є»; ідентифікаційний код 22927045);

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код 00015622).

Суддя В.А. Кузьменко