Ухвала суду № 88824351, 17.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3204/20

У Х В А Л А

17 квітня 2020 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову чи зменшення судового збору за подання адміністративного позову, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати у повному обсязі розпорядження Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим від 05 жовтня 2018 р. № 33-зп/р «Про призупинення виплати надбавки за інтенсивність праці ОСОБА_1 », схвалене у зв`язку з введенням в дію постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2018 р. № 784 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304» та на її виконання;

стягнути з Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим недоотриману ОСОБА_1 на посаді Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим через дію цього розпорядження надбавку за інтенсивність праці, встановлену розпорядженням Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим від 28 серпня 2018 р. № 27-зп/р згідно пункту 5.2 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим від 12 грудня 2014 р. (із змінами від 12 липня 2017 р. за № 100);

стягнути з Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим середній заробіток ОСОБА_1 на посаді Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим до моменту остаточного розрахунку з ним за роботу на цій посаді з урахуванням надбавки за інтенсивність праці за жовтень-грудень 2018 року;

встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі та зобов`язати Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим у місячний строк з дня набрання рішення суду законної сили подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про його виконання;

винести у справі окрему ухвалу щодо грубого порушення законодавства України щодо оплати праці стосовно Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, які були вчинені Кабінетом Міністрів України, його Секретаріатом та підпорядкованими Кабінету Міністрів України органами влади, їх уповноваженими службовими особами під час розробки та опрацювання в цілому проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 304» № 784 від 12 вересня 2018 року та під час схвалення та оприлюднення цієї постанови Кабінетом Міністрів України, яке полягало у невстановленні механізму вчасного повідомлення службових осіб, плата праці яких була врегульована цією Постановою № 784, про істотні зміни умов їх праці цією Постановою № 784.

Разом з адміністративним позовом до суду надано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а у разі його не задоволення зменшення судового збору за подання адміністративного позову, в якому позивач, посилаючись на майновий стан, який не дозволяє сплатити судовий збір, просить звільнити від сплати судового збору чи зменшити судовий збір на 50%.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За правилами ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У свою чергу, правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України “Про судовий збір”.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України “Про судовий збір” платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (ч.1 ст.3 Закону України “Про судовий збір”).

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2102,00 гривень.

За приписами ч.1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.2 ст.8 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з п.1 ч.1, ч. 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому, позивачем не надано до суду даних щодо розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік (2019 рік), що позбавляє суд оцінити майновий стан позивача.

Крім того, ст.5 Закону України «Про судовий збір» чітко встановлює пільги щодо сплати судового збору.

Також, невмотивоване звільнення від сплати судового, відстрочення та розстрочення сплати судового збору фізичним особам утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення до суду за захистом.

Таким чином, вказаною нормою чітко визначено умови, за яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Слід зазначити, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення сторони від його сплати.

Зазначена позиція також узгоджується із висновками Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року (заява №70297/01).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Європейський суд з прав людини у справах Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland) від 28 жовтня 1998 року таКреуз проти Польщі (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Беручи до уваги, що позивачем заявлено позовну вимогу немайнового характеру та дві майнові позовні вимоги, які є похідними, з урахуванням вимог ч.3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання позовної заяви позивачу належить сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Суд може зменшити розмір судового збору, звільнити від його сплати, або відстрочити сплату судового збору на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір").

Таким чином, вказаною нормою чітко визначено умови, за яких відстав суд може звільнити від сплати судового збору чи зменшити його сплату судового збору.

На підтвердження відсутності можливості сплатити судовий збір, позивач не надав жодних доказів, у зв`язку з чим суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні заявленого позивачем клопотання.

Керуючись ст.ст. 133, 243, 294 КАС України, ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову чи зменшення судового збору за подання адміністративного позову, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України та оскарженню не підлягає.

Суддя Г.П. Самойлюк