Рішення № 88823830, 17.04.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 квітня 2020 року (11 год. 45 хв.)Справа № 280/6241/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 73302-5705-0821 від 07.11.2019.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, разом з ОСОБА_2 позивач є орендарем земельна ділянка несільськогосподарського призначення, загальною площею 0,2398 га., на підставі Договору оренди землі від 24.11.2009. У грудні 2011 року ОСОБА_2 помер один, спадкоємцем за законом стала його дружина ОСОБА_3 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 22.08.2012. Вказана земельна ділянка надавалась в оренду будучи вже забудованою, на ній розташований зерновий склад, за адресою: АДРЕСА_2 , який відповідно до договору купівлі-продажу та свідоцтва про право на спадщину від 22.08.2012 належить по 1/2 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка є спадкоємцем ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно. Таким чином, оскільки певна особа набула права власності на будівлю, споруду або їх частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього орендаря. Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений договором обов`язок з орендної плати за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно. Податковий орган неправомірно та незаконно починаючи з 2012 року нараховує орендну плату за землю тільки позивачу, оскільки обов`язок зі сплати орендної плати за землю, відповідно до умов Договору оренд землі покладається на обох орендарів на позивача та на ОСОБА_3 (спадкоємця попереднього орендаря), яка фактично стала власником нерухомого майна, а отже і стороною договору оренди землі, за яким у неї виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Беручи до уваги вищезазначене, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення та нарахування орендної плати за земельну ділянку за 2019 рік у повному обсязі тільки одному з орендарів - ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 21.12.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 20.01.2020.

20.01.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 18.02.2020.

20.01.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №3087), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що 24.11.2009 Якимівською селищною радою Якимівського району Запорізької області - Ореднодавцем, та гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 – Орендарями, укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого, орендодавцем надається у строкове платне користування, земельна ділянка несільськогосподарського призначення, площею 0,2698 та. з кадастровим номером 2320355100:01:004:0029, під розміщення зернового складу, яка розташована на території Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області. У договорі оренди земельна ділянка не виділена в частинах і орендна плата нараховувалась 1/2 частини кожному. У зв`язку зі смертю одного з орендарів - ОСОБА_2 , в грудні 2011 року, нарахування та сплата орендної плати за земельну ділянку здійснювалась ОСОБА_1 , жодних дій по внесенню змін до договору оренди нею не вчинялося, однак користування земельною ділянкою здійснювалось. Так, між Якимівською селищною радою Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до договору оренди землі №1 від 24.04.2019, якою внесені зміни до Договору оренди землі від 24.11.2009, а саме: змінено одного з орендарів - ОСОБА_2 на орендаря ОСОБА_3 . Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №73302-5705-0821 від 07.11.2019, ОСОБА_1 нараховано орендну плату за період з 01.01.2019 по 23.04.2019, тобто за період до укладання додаткової угоди, 12338,91 грн. - 100% від суми річної оренди (39855,78 грн.:365 днів х113 днів). З посиланням на приписи статті 125 і 126 Земельного кодексу України зауважує, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Таким чином, що положеннями Земельного кодексу України, спростовуються твердження позивача про автоматичний перехід права на земельну ділянку у разі смерті фізичної особи Орендаря. Також зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі», об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, оскільки жоден із учасників правовідносин не вчиняв будь-яких дій по внесенню змін до договору оренди, належним платником орендної плати є саме орендар земельної ділянки - ОСОБА_1 . У спадкоємців попереднього Орендаря вказане право виникає лише з моменту його державної реєстрації. Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДПС прав, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду від 18.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 18.02.2020.

18.02.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 11.03.2020.

11.03.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 18.03.2020.

Ухвалою суду від 18.03.2020 розгляд справи відкладено до 14.04.2020.

14.04.2020 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. В матеріалах справи міститься також клопотання представника відповідача про розгляд справи у порядку письмового провадження (вх. № 12578 від 17.03.2020).

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

24.11.2009 між Якимівською селищною радою Якимівського району Запорізької області (Орендодавець) та гр. ОСОБА_2 (Орендар) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець на підставі рішення Якимівської селищної ради № 13 від 24.10.2008 надає, а Орендарі приймають в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка забудована, загальною площею 0,2398 га. (а.с.13-15).

Відповідно до п. 8 зазначеного Договору, орендна плата вноситься Орендарями у грошовій формі щорічно. Пунктом 11 Договору також зазначено, що орендна плата сплачується Орендарями відповідно до статей 14,17 Закону України «Про плату за землю».

Так, судом встановлено, що у грудні 2011 року помер один з орендарів земельної ділянки ОСОБА_2 , спадкоємцем за законом стала його дружина ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 22.08.2012.

Вказана земельна ділянка надавалась в оренду будучи вже забудованою, на ній розташований зерновий склад, за адресою: АДРЕСА_2 .

Даний склад, відповідно до договору купівлі-продажу та свідоцтва про право на спадщину від 22.08.2012 належить по 1/2 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка є спадкоємцем ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 35317881 від 29.08.2012 (а.с.38).

24.04.2019 між Якимівською селищною радою Якимівського району Запорізької області (Орендодавець) та ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 24.11.2009, якою: в преамбулу Договору оренди землі внесено зміни, а саме слова: «Орендарі - громадянин ОСОБА_2 , змінено на «Орендарі - громадянка ОСОБА_3 » (а.с.16).

25.09.2019 між Якиміською селищною радою Якимівського району Запорізької області Полковніковою О ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до договору оренди землі від 25 вересня 2019 року, за умовами якого змінено цільове призначення орендованої земельної ділянки: код КВЦПЗ; 0.1.13 - землі іншого сільськогосподарського призначення (а.с.17).

Також, у додатковому договорі затверджена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що становить 531410,46 грн. та затверджено розмір орендної плати, що згідно з рішенням Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 25.09.2019 №555 вноситься Орендарями у грошовій формі у розмірі 21 256,42 грн., щорічно, згідно з розрахунком орендної плати Орендодавця, що складає 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

07.11.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення – рішення №73302-5705-0821, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 12338,91 грн. (а.с.9).

Як встановлено судом, оскаржуваним рішенням нараховано ОСОБА_1 податкове зобов`язання з орендної плати за землю за період з 01.01.2019 по 23.04.2019 від суми річної орендної плати, тобто до укладення Додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 24.11.2009, якою змінено одного з орендарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернулась до суду із позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – ПК України).

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Згідно пп.269.1.2 п.269.1 ст.269 ПК України, платниками податку є землекористувачі.

Відповідно до пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 285.1 статті 285 ПК України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно п.286.5 ст.286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.2 статті 288 ПК України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

За приписами п. 286.6 ст. 286 ПК України, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України, у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17.

Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов`язанні.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку, що в день укладення правочину стосовно нерухомості, який передбачає перехід права власності, у минулого власника автоматично припинилося, а у нового власника автоматично виникло право користування (оренди) спірною земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція, що у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні, і що після відчуження об`єктів нерухомості позивачі не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості, викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 05.09.2018 по справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 29.11.2018 по справі №915/1416/17, від 06.12.2018 по справі № 902/1592/15, від 27.02.2019 у справі №913/661/17, від 06.03.2019 по справі № 914/2687/17, від 04.04.2019 у справі №910/7197/18.

Так, позивач є власником 1/2 частки зернового складу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 35317881 від 29.08.2012 (а.с.38).

Умовами договору оренди землі від 24.11.2009 визначено два орендаря земельної ділянки загальною площею 0,2398 га., на якій розташований зерновий склад, за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Разом з цим, обов`язок зі сплати орендної плати за землю за Договором оренди землі від 24.11.2009 покладається на обох орендарів.

Таким чином, будівля, яка знаходиться на орендованій земельній ділянці на підставі Договору оренди землі від 24.11.2009 перебуває у спільній власності двох осіб – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка є спадкоємцем ОСОБА_2 .

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 як власник частини нежилого приміщення повинна сплачувати орендну плату пропорційно належній їй частці у вказаному приміщені, що розташоване на орендованій земельній ділянці на підставі Договору оренди землі від 24.11.2009, тобто половину від загальної суми орендної плати, нарахованої за всю земельну ділянку у відповідності до п. 286.6 ст. 286 ПК України.

Разом з цим, після набуття права власності на 1/2 об`єкта нерухомості (в порядку спадкування), розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо попереднього власника (який помер), однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості (який прийняв спадщину), який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що нарахування позивачу оскаржуваним рішенням податкового зобов`язання у розмірі 12338,91 грн. з орендної плати за землю за період з 01.01.2019 по 23.04.2019 за користування усієї земельної ділянки - не відповідає вимогам п.286.6 ст. 286 Податкового кодексу України, оскільки позивач є власником 1/2 частини приміщення, розташованого на орендованій земельній ділянці, та, відповідно, умовами Договору оренди землі від 24.11.2009 визначено обов`язок зі сплати орендної плати за землю покладено на обох орендарів.

На підставі викладеного, оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 73302-5705-0821 від 07.11.2019 прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДПС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 73302-5705-0821 від 07.11.2019, яке винесено Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.04.2020.

Суддя Ю.В. Калашник