Рішення № 88823815, 14.04.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 квітня 2020 року (15 год. 40 хв.)Справа № 280/6395/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю.,

представника позивача – Блажко У.В., представника відповідача – Гурильова А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ № 8-2111/15-19-СГ від 01.11.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.02.2018 у справі №080/3083/17 зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання від 27.06.2017 про затвердження Проекту щодо відведення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) земельної ділянки загальною площею 1,8251 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Зеленівської сільської ради Приморського району, з врахуванням висновків суду по даній адміністративній справі. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, зазначене рішення залишено без змін. На цей час відкрито касаційне провадження. Проте, 01.11.2019 відповідачем прийняте рішення, яким позивачу відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність з підстав невідповідності поданих документів ч.9 ст. 118 Земельного кодексу України. Зазначає, що цією нормою не передбачено підстав для відмови у затвердженні документації із землеустрою, а визначено лише строки затвердження документації. Також зазначає, що відмовляючи позивачу у затвердженні документації із землеустрою, така документація у відповідача була відсутня. Таким чином, відповідач прийняв оскаржуване рішення за відсутності проектної документації із землеустрою. Також позивач зауважує, що Верховним Судом не прийнято рішення у справі 808/3083/17. З урахуванням викладеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 28.12.2019 відкрито провадження у справі та призначене підготовче засідання на 21.01.2020. Розгляд справи відкладався до 25.02.2020.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду відзив на позовну заяву (вх. №4364 від 28.01.2020). У відзиві зазначає, що відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.02.2018 у справі №808/3083/17 відповідача зобов`язано повторно розглянути клопотання від 27.06.2017 про затвердження Проекту щодо відведення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) земельної ділянки загальною площею 1,8251 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Зеленівської сільської ради Приморського району, з врахуванням висновків суду по даній адміністративній справі. Рішення набрало законної сили 31.05.2018. Зазначає, що оскаржуваний позивачем наказ виданий відповідачем на виконання рішення у справі №808/3083/17. При цьому відповідачем відмовлено позивачу у затвердженні документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, оскільки позивач не надав відповідачу відповідний проект землеустрою. Проте, відповідач листом від 05.06.2018 звертався до позивача щодо необхідності надання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте позивач такий проект відповідачу не надав.

Ухвалою суду від 25.02.2020 продовжувався строк підготовчого провадження та відкладався розгляд справи до 17.03.2020.

Протокольною ухвалою суду від 17.03.2020 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 07.04.2020. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.04.2020.

Представник позивача у судовому позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення відповідно до змісту позовних вимог.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 14.04.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач звертався до відповідача із клопотанням про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області було подано позивачем до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

Листом від 14.07.2017 №С-7087-4798/6-17 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивачем вказана відмова оскаржена у судовому порядку.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.02.2018 у справі № 808/3083/17, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання від 27.06.2017 про затвердження Проекту щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 1,8251 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Зеленівської сільської ради Приморського району, з врахуванням висновків суду по даній адміністративній справі (а.с.53-59).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2018, апеляційна скарга ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.02.2018 - без змін (а.с.59-63).

05.06.2018 відповідач звернувся до позивача із листом від 05.06.2018 №С--7087-277/6-18, у якому зазначено, що відповідачем вживаються заходи на виконання рішення суду від 13.02.2018 у справі №808/3083/17, проте в управлінні відсутній проект землеустрою. Відповідач просив позивача надати відповідачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.49).

Судом встановлено та представниками сторін не заперечений той факт, що у відповідача був відсутній проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 1,8251 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Зеленівської сільської ради Приморського району.

01.11.2019 відповідачем прийнято наказ № 8-2111/15-19-СГ від 01.11.2019 «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», який вмотивований невідповідністю поданих документів ч.9 ст.118 Земельного кодексу України (а.с.48).

Не погодившись із прийнятий наказом позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Правове регулювання земельних відносин регулюється Конституцією України, нормами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (стаття 3 Земельного кодексу України).

Представник відповідача зазначив у судовому засіданні, що наказ №8-2111/15-19-СГ від 01.11.2019 «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» прийнятий на підставі невідповідності поданих документів вимогам ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України.

Частиною 9 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Суд зазначає, що у відповідача на момент прийняття оскаржуваного рішення був відсутній проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність позивачу. Проект був повернутий представнику позивача 21.08.2017.

Лист відповідача, надісланий на адресу позивача від 05.06.2018 №С--7087-277/6-18, у якому відповідач просив надати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки також підтверджує той факт, що ухвалюючи наказ № 8-2111/15-19-СГ від 01.11.2019 «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» відповідач не мав проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Крім того, у матеріалах справи міститься відповідь відповідача від 22.11.2019 №29-8-0.302-6224/2-19 на адвокатський запит, відповідно до якої відповідач зазначає, що в управлінні був наявний примірник клопотання позивача про затвердження документації із землеустрою від 27.06.2017. Проект землеустрою був повернутий позивачу 27.06.2017 та позивач не надав відповідачу проектну документацію. Також, у вказаному листі відповідач зазначає, що наказ від 01.11.2019 прийнятий на виконання судового рішення №808/3083/17 з метою недопущення фінансових втрат, пов`язаних із примусовим виконанням рішення (а.с.12).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, приймаючи 01.11.2019 наказ про відмову позивачу у затвердженні документації із землеустрою, не мав у наявності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У відповідача лише було наявне клопотання позивача від 27.06.2017 про затвердження документації із землеустрою.

При цьому, приписи ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України встановлюють обов`язок відповідного органу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, у даному випадку, приписи ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу не можуть бути підставою для відмови у затвердженні документації, оскільки відповідач під час прийняття рішення про відмову не мав у наявності погодженої проектної документації із землеустрою.

Ураховуючи зазначене, суд вважає що оскаржуваний наказ є протиправним та суперечить приписам Земельного кодексу України, а тому підлягає скасуванню.

В той же час суд критично ставиться до пояснень представника відповідача щодо того, що оскаржуваний наказ винесений на виконання судового рішення у справі №808/3083/17 та з метою недопущення фінансових втрат, пов`язаних із примусовим виконанням вказаного рішення, та зазначає наступне:

по-перше, рішення у справі №808/3083/17 набрало законної сили 31.05.2018, а оскаржуваний наказ прийнятий лише 01.11.2019;

по-друге, позивач не звертався до органів державної виконавчої служби про примусове виконання судового рішення.

Таким чином, відповідач, приймаючи наказ від 01.11.2019 порушив приписи чинного законодавства України, розглянувши лише клопотання позивача від 27.06.2017 без наявності погодженого проекту із землеустрою.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості..

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин 1, 3 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Представник позивача на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу надав копії таких документів:

договір про надання правової допомоги від 01.12.2019, укладений між Стрижаченком М.В. та Адвокатом Блажко У.В. (а.с.96-97);

акт виконаних робіт від 16.03.2020, відповідно до якого адвокатом підготовлений та поданий адміністративний позов (1500грн.), взято участь у засіданні 21.01.2020 (2000грн.), підготовлена та направлена відповідь на відзив (1500) (а.с.98);

прибутковий касовий ордер на суму 5000грн від 16.03.2020 (а.с.99);

акт виконаний робіт від 10.04.2020, відповідно до якого адвокатом взято участь у судовому засіданні 07.04.2020 (2000грн.);

прибутковий касовий ордер від 10.04.2020 на суму 2000 грн.

Представник відповідача надав суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 2500грн. У клопотанні зазначено про відсутність належного документального підтвердження витрачених адвокатом годин, що не дає можливість визначити загальну вартість наданих послуг, зазначає про скрутний фінансовий стан відповідача, та наводить приклади судових рішень, відповідно до яких у подібних справах на користь осіб стягувались витрати на правничу допомогу у розмірі від 1500грн. до 3000грн.

Розглядаючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Витрати на підготовку позовної заяви є підтвердженими всіма необхідними документами, позовна заява підписана представником позивача – адвокатом Блажко У.В., а відтак вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 1500грн. за надання зазначеної послуги.

З приводу надання послуг щодо участі у засіданнях, суд зазначає, що послуги за участь 21.01.2020 у судовому засіданні визначені у розмірі 2000 грн. При цьому, відповідно до протоколу судового засідання від 21.01.2020, засідання тривало з 16 год. 03 хв. до 16 год. 06 хв. А тому суд вважає витрати у розмірі 2000 грн. неспівмірними із часом, витраченим представником на представництво у суді. З огляду на вказане, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача 500 грн. за участь у підготовчому засіданні 21.01.2020.

Також, послуги адвоката щодо участі судовому засіданні 07.04.2020 визначені у розмірі 2000 грн., при цьому засідання тривало з 11 год. 56 хв. до 12 год. 28 хв., а тому суд вважає витрати у розмірі 2000 грн. неспівмірними із часом, витраченим представником на представництво у суді. З огляду на вказане, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача 1000 грн. за участь у засіданні 07.04.2020.

Також, адвокатом надані послуги з підготовки відповіді на відзив. Вартість послуги складає 1500 грн. Відповідно до змісту відповіді на відзив та обсягу викладеної інформації, суд вважає витрати у розмірі 1500 грн. неспівмірними та зменшує заявлені витрати до 500грн.

Так, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача витрати правничу допомогу у розмірі 3500грн.: підготовка позовної заяви (1500грн.), підготовка відповіді на відзив (500грн.), участь у судових засіданнях 21.01.2020 (500грн.) та 07.04.2020 (1000грн.)

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Первинні документи щодо погодження з клієнтом переліку послуг правничої професійної допомоги не можуть вважатися достовірним та достатнім доказом факту прийняття їх (послуг) виконання таким клієнтом. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Проаналізувавши зроблений представником позивача розрахунок, доводи представника відповідача, враховуючи критерії обґрунтованості та співмірності, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3500 грн. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вул.Українська, буд.50; код ЄДРПОУ 39820689) про визнання протиправним та скасування наказу,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-2111/15-19-СГ від 01.11.2019 «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 грн. (три тисячі п`ятсот грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.04.2020.

Суддя Ю.В. Калашник