Рішення № 88823194, 10.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2020 року Справа № 160/1419/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-116389-17 від 06.02.2019 року, складену Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на адресу місця її роботи надійшла постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 22.11.2019 р. Дніпровського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області у ВП №59812447 на підставі Вимоги ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-116389-17 від 06.02.2019р., зі сплати єдиного внеску в розмірі 18 276, 72 грн.

Позивач не погоджується з оскаржуваною Вимогою, оскільки з 2014 року нею не подавалася звітність, не сплачувалось будь-яких податків, платежів та зборів від ФОП, доходи від підприємницької діяльності не отримувала.

Крім того, з листопада 2017 року позивач працює на умовах трудового договору у ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», та підприємство сплачувало єдиний внесок, як за найманого працівника.

Ухвалою суду від 07 лютого 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

26 лютого 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних ОСОБА_1 оскільки вважає їх безпідставними та зазначає про те, що частиною 1 ст. 4 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Твердження позивача про те, що ним не отримується дохід від підприємницької діяльності та взагалі не здійснюється підприємницька діяльність не є підставою для несплати єдиного внеску, оскільки таке твердження суперечить приписам п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Посилання позивача щодо сплати єдиного внеску ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», де вона працює, не є підставою для звільнення від сплати ЄСВ за підприємницьку діяльність, оскільки позивач працювала комірником розподільного центру за трудовим договором, а згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (код ВЕД _10.71) та Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах (код ВЕД 47.24). Види діяльності позивача за трудовим договором та як ФОП не співпадають.

Також у відзиві представник відповідача наголосив, що податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати, враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Контролюючим органом ФОП ОСОБА_1 було нараховано єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8448 грн. За 2018 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 9828,72 грн.

02 березня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що має місце суттєве та очевидне порушення відповідачем строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

Крім того, контролюючий орган мав право нарахувати внесок та сформувати вимогу про його сплату на підставі: акта перевірки; звітності, що подається платником до органів доходів і зборів; бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до закону нараховується внесок.

Також позивач стверджує, що твердження відповідача, що сплата ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» єдиного внеску не є підставою для звільнення від сплати ЄСВ за підприємницьку діяльність, суперечить правовій позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

06 лютого 2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено Вимогу №Ф-116389-17 про сплату боргу (недоїмки), згідно якої позивачу визначено суму заборгованості з ЄСВ у розмірі 18276,72 грн.

Підставою для винесення оскаржуваної вимоги було те, що позивач перебуває на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа - підприємець. На дату формування вимоги не перебував в стані припинення підприємницької діяльності. Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Із врахуванням зазначеного, мінімальний страховий внесок у 2017 році становить 704,00 грн. на місяць (3200,00 грн. х 22%, де 3200 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017). За 2017 рік сума нарахувань єдиного внеску становить (704,00 *12) 8448,00 грн.

У 2018 році мінімальний страховий внесок становив 819,06 грн. на місяць ( 3723,00 грн. * 22%, де 3723,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018). За 2018 рік сума нарахувань єдиного внеску становить 9828,72 грн.

На підставі зазначеної вимоги 15 серпня 2019 року Головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Статьєвою А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Так, в матеріалах справи міститься довідка №22 від 03.02.2020 року ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» видана гр. ОСОБА_2 , якою підтверджується той факт, що позивач працює з 15.11.2017 року на посаді заступника директора комерційного з продовольчої групи товарів в ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет».

Зазначений факт також підтверджується записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Таким чином, суд має зазначити, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Зазначена позиція суду підтверджується постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19, адміністративне провадження №К/9901/28514/19.

Отже, враховуючи викладене, нарахування позивачу в період з 15.11.2017 року по 31.12.2018 року єдиного соціального внеску є неправомірним.

Разом з тим, суд вважає правомірним нарахування позивачу єдиного соціального внеску в період з 01.01.2017 року по 14.11.2017 року, оскільки у вказаний період позивач не працював та був зареєстрований як фізична особа-підприємець, на якого покладено обов`язок сплачувати єдиний соціальний внесок.

Суд не приймає доводів позивача щодо несвоєчасного винесення оскаржуваної вимоги, а також її винесення відповідачем без проведення перевірки, так як самі по собі вищевказані порушення з боку відповідача, якщо вони й мали місце в процесі підготовки та винесення вимоги, не є достатніми підставами для звільнення позивача від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в період з 01.01.2017 року по 14.11.2017 року.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправною та скасування вимоги в частині сплати ЄСВ у розмірі 10884,72 грн. У задоволенні решти позовних вимог має бути відмовлено.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 500,74 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-116389-17У від 06.02.2019 року Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в частині грошового зобов`язання у розмірі 10884,72 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 500,74 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник