Рішення № 88823192, 27.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2020 року Справа № 160/1999/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у врахуванні стажу з 28 листопада 1978 року по 01 вересня 1979 року та з 14 червня 1984 року по 08 серпня 1984 року ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити зарахування ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу період з 28 листопада 1978 року по 01 вересня 1979 року та з 14 червня 1984 року по 08 серпня 1984 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у травні 2018 року він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком, однак під час призначення пенсії відповідачем невірно було нараховано трудовий стаж. 20.12.2019 р. позивач звернувся до відповідача з листом про перерахунок страхового стажу та врахування періоду навчання у вищому навчальному закладі. Проте, листом від 23.12.2019р. за №9521/8-09 відповідач відмовив ОСОБА_1 у зарахуванні стажу, зазначивши, що оскільки особа є слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу, то не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, то і підстав для обчислення страхового стажу з урахуванням періоду навчання на підготовчому відділенні вищого навчального закладу немає. Вказану відмову позивач вважає протиправною, що й стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року відкрито провадження у справі № 160/1999/20. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

17 березня 2020 р. представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до канцелярії суду відзив на адміністративний позов (вх. №18748/20), в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що 20.12.2019 р. позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо невірного врахування до страхового стажу періоду з 28.11.1978 року по 08.08.1984 року. Листом № 9521/Б-09 від 23.12.2019 р. позивачу було надано роз`яснення щодо повноти врахування даного періоду до його страхового стажу та вказані підстави неврахування окремих періодів, зокрема, періоду перебування слухачем підготовчого відділення. Вказує, що оскільки особа, яка є слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, то підстав для обчислення страхового стажу з урахуванням періоду навчання на підготовчому відділенні вищого навчального закладу немає.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у травні 2018 р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно копії протоколу, який наявний в матеріалах справи, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 19.03.2018 р. Страховий стаж позивача складає 34 роки 7 місяців 5 днів.

Згідно запису № 10 у трудовій книжці, виданої 15.09.1975 р., ОСОБА_1 01.12.1978 р. був зарахований слухачем підготовчого відділення у Дніпропетровський гірничий інститут електротехнічного факультету відповідно до наказу №1463л від 28.11.1978 р.

Згідно запису № 11 трудової книжки, 01.08.1979 р. позивач зарахований студентом денного відділення електротехнічного факультету відповідно до наказу №1198л від 30.07.1979 р.

Згідно запису №12 трудової книжки, 08.08.1984 р. позивач закінчив інститут відповідно до наказу №1296л від 31.07.1984 р.

Відповідно до архівної довідки Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» від 16.12.2019 р. № 21/423, ОСОБА_1 був зарахований в «Дніпропетровській гірничий інститут» на підготовче відділення електротехнічного факультету (денна форма навчання) з 28.11.1978 р. спеціальність «Електрифікація і автоматизація збагачуваних фабрик» (наказ від 28.11.1978 р. № 1463л).

01.08.1979 р. зарахований на 1 курс денного відділення електротехнічного факультету спеціальність «Електрифікація і автоматизація гірничих робіт» (наказ № 1198л від 30.07.1979р.).

Відрахований з інституту з 08.08.1984 р. у зв`язку з закінченням навчання (наказ №1296л від 31.07.1984 р.) та отримав диплом ЛВ №372176, реєстраційний номер – 345. Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 14.06.1984 р. ОСОБА_1 присвоєна кваліфікація гірничого інженера – електрика.

20.12.2019 р. позивач звернувся до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок страхового стажу з проханням врахувати період навчання у вищому навчальному закладі з 28.11.1978 р. по 01.09.1979 р., з 14.06.1984 р. по 08.08.1984 р.

Листом від 23.12.2019 р. за № 9521/Б-09 Лівобережним відділом обслуговування громадян у м. Дніпро (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивача про відсутність підстав для обчислення страхового стажу з урахуванням періоду навчання на підготовчому відділенні вищого навчального закладу, оскільки особа, яка є слухачем підготовчого відділення вищого навчального закладу не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно пункту "е" статті 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 вищевказаного Закону до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується даними трудової книжки, позивач з 28.11.1978 р. по 31.07.1979 р. був слухачем на підготовчому відділені в Дніпропетровському гірничому інституті, а у період з 14.06.1984 р. по 08.08.1984 р. був студентом денної форми навчання у Дніпропетровському гірничому інституті.

Суд зазначає, що підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені відповідно до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20 серпня 1969 року №681 "Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах" та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08 жовтня 1969 року №573 "Про організацію підготовчих відділень при вищих учбових закладах".

Вказаними нормативно-правовими актами визначалося, що: 1) "при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців" (п. 2 зазначених нормативних актів); 2) "на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв`язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій" (п. 3 зазначених нормативних актів). 3) "слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (п. 5 та 10 відповідно), при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09 липня 1963 року №774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27 липня 1963 року №1114".

Також, відповідно до вищевказаних нормативно-правових документів було розроблено та затверджено Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі (Накази Міністерства вищої та середньої освіти СРСР №712 від 26.09.1969; №394 від 17.05.1971; №468 від 31.05.1974 та №504 від 14.07.1987), згідно з яким: а) "час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу" (пункт 21); в) "особам зарахованим на підготовче відділення видається квиток слухача", "на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов`язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу" (пункт 9-10).

Суд зазначає, що на момент навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 "Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій" (далі - Порядок).

Згідно підпункту "і" пункту 109 вказаного Порядку встановлено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті "і" зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.

Так, згідно запису № 10 у трудовій книжці, ОСОБА_1 01.12.1978 р. був зарахований слухачем підготовчого відділення у Дніпропетровський гірничий інститут електротехнічного факультету відповідно до наказу №1463л від 28.11.1978 р.

Згідно запису №11 трудової книжки, 01.08.1979 позивач зарахований студентом денного відділення електротехнічного факультету відповідно до наказу №1198л від 30.07.1979 р.

Згідно запису №12 трудової книжки, 08.08.1984 р. позивач закінчив інститут відповідно до наказу №1296л від 31.07.1984 р.

Зазначена інформація також підтверджена архівною довідкою Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» від 16.12.2019р. № 21/423, відповідно до якої ОСОБА_1 був зарахований в «Дніпропетровській гірничий інститут» на підготовче відділення електротехнічного факультету (денна форма навчання) з 28.11.1978 р. спеціальність «Електрифікація і автоматизація збагачуваних фабрик» (наказ від 28.11.1978 р. № 1463л). 01.08.1979 р. зарахований на 1 курс денного відділення електротехнічного факультету спеціальність «Електрифікація і автоматизація гірничих робіт» (наказ № 1198л від 30.07.1979р.). Відрахований з інституту з 08.08.1984р. у зв`язку з закінченням навчання (наказ №1296л від 31.07.1984р.) та отримав диплом ЛВ №372176, реєстраційний номер – 345. Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 14.06.1984р. ОСОБА_1 присвоєна кваліфікація гірничого інженера – електрика.

Отже, позивач з 28.11.1978 р. по 31.07.1979 р. був зарахований до складу слухачів на підготовчому відділені в Дніпропетровському гірничому інституті, а у період з 14.06.1984 р. по 08.08.1984 р. був студентом денної форми навчання у Дніпропетровському гірничому інституті.

Таким чином, враховуючи, що за нормами законодавства, що діяло у 1970-1987 роках, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом були прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, а час навчання позивача на підготовчому відділенні за денною формою навчання не переривав трудового стажу, відтак, відповідно до положень ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", час його навчання підлягає зарахуванню до трудового стажу.

Суд також звертає увагу, що під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року №162, пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Суд зазначає, що записами у трудовій книжці підтверджено період навчання позивача з 28.11.1978 р. по 31.07.1979 р. на підготовчому відділенні в Дніпропетровському гірничому інституті, а також період навчання позивача з 14.06.1984 р. по 08.08.1984 р. на денній формі навчання у Дніпропетровському гірничому інституті.

При цьому судом враховано, що відповідачем зараховано час навчання позивача в Дніпропетровському гірничому інституті починаючи саме з 01.09.1979 р. по 14.06.1984 р. Однак, суд вважає, що відповідачем неправильно здійснено зарахування такого стажу, оскільки матеріали справи підтверджують, що період навчання позивача на денній формі навчання у Дніпропетровському гірничому інституті тривало з 28.11.1978р., а не як стверджує відповідач з 01.09.1979 р.

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці або недостовірності архівної довідки відповідачем суду не надано, а тому вищенаведені докази безпідставно не взяті для зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 спірного періоду.

Таким чином, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу період його навчання на підготовчому відділенні Дніпропетровського гірничого інституту з 28.11.1978 р. по 31.07.1979 р., а також відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача період його навчання на денній формі навчання в Дніпропетровському гірничому інституті з 14.06.1984 р. по 08.08.1984 р., діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити зарахування позивачу до загального трудового (страхового) стажу період з 28 листопада 1978 року по 01 вересня 1979 року та з 14 червня 1984 року по 08 серпня 1984 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до загального трудового (страхового) стажу періодів навчання з 28 листопада 1978 року по 01 вересня 1979 року та з 14 червня 1984 року по 08 серпня 1984 року ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити зарахування ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу періоди навчання з 28 листопада 1978 року по 01 вересня 1979 року та з 14 червня 1984 року по 08 серпня 1984 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник