Рішення № 88822222, 14.04.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/8597/18

Провадження № 2/361/221/20

14.04.2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Мищенко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач в своїй позовній заяві зазначав, що 27 грудня 2007 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується витягом зі Статуту та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/04/01/2584, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 60 000 доларів США 00 центів строком до 22.09.2024 р., а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі: 14% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.

Надання кредитних коштів проводилося, згідно вимог п. 3.2. кредитного договору, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника.

30 квітня 2009 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав.

На підставі додаткової угоди з 30.04.2009 р. фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, у зв`язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачою кредитних коштів позичальнику.

27 грудня 2012 року Броварським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення по справі №1007/9082/2012, відповідно до якого позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено у повному обсязі, а саме, звернено стягнення на предмет іпотеки на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у рахунок заборгованості за кредитним договором №014/04/01/2584 від 22.09.2006 р. у розмірі 81 308,18 доларів США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 649 481,61 грн.

Судом встановлено юридичні факти дійсності правочину, укладеного між сторонами, а також факт наявності боргових зобов`язань позичальника перед кредитором.

У зв`язку з вищевикладеним, на адресу позичальника було направлено повідомлення про неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором - вихідний №114/5-130549 від 02.10.2018 р., надавши можливість добровільно врегулювати заборгованість.

Заборгованість по сплаті відсотків з 05.04.2012 р. - 12 976,64 доларів США (дата розрахунку у рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області 05.04.2012 р.) по 11.10.2018 р. - 55 840,91 доларів США (дата розрахунку заборгованості) становить 42 864,27 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 1 200 323 грн. 74 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути із відповідача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 42 864,27 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 1 200 323 грн. 74 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 18004,86 грн.

В судовому засіданні представник позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» Войтенко К.В. позовні вимоги підтримав, просив про їх задоволення в повному обсязі, надав пояснення аналогічні позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача Ващенко Т.В. позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення в повному обсязі.

В останнє судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 направила до суду клопотання про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення в повному обсязі, просила суд про застосування строку позовної давності до позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договорами, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 22 вересня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується витягом зі Статуту та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/04/01/2584, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 60 000 доларів США 00 центів строком до 22.09.2024 р., а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі: 14% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором (а.с.7-12).

Надання кредитних коштів проводилося, згідно вимог п. 3.2. кредитного договору, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника.

30 квітня 2009 року між банком та позичальником відповідачем ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав (а.с.13-18).

На підставі додаткової угоди з 30.04.2009 р. фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, у зв`язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачою кредитних коштів позичальнику.

27 грудня 2012 року Броварським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення по справі №1007/9082/2012, відповідно до якого позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено у повному обсязі, а саме, стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредитному договору №014/04/2584 від 22 вересня 2006 року в сумі 81 308,18 доларів США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 649 481,61 грн. та судові витрати в сумі 3 219,00 грн. (а.с.19-20).

На адресу позичальника відповідача ОСОБА_1 було направлено повідомлення про неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором - вихідний №114/5-130549 від 02.10.2018 р., надавши можливість добровільно врегулювати заборгованість (а.с.22-24).

Заборгованість по сплаті відсотків з 05.04.2012 р. - 12 976,64 доларів США (дата розрахунку у рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області 05.04.2012 р.) по 11.10.2018 р. - 55 840,91 доларів США (дата розрахунку заборгованості) становить 42 864,27 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 1 200 323 грн. 74 коп. (а.с.5-6).

Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість ним виконання свого грошового зобов`язання.

Згідно п. 3.3. кредитного договору, сторони встановили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом.

Пунктом 8.1. кредитного договору визначено, що останній набуває чинності з часу надання позичальнику кредитних коштів та діє до повного погашення кредитної заборгованості (суми кредиту, відсотків за користування, штрафів та пені).

Відповідно до ст. 599 та ст. 629 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З аналізу ст.ст. 598 - 609 ЦК України слід дійти висновку, що рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов`язання.

Отже, наявність судових рішень про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов`язання, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов`язань.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 18.01.2018 р. у справі №61-1627св17, від 25.05.2016 р. у справі №6-157цс16, відповідно до яких наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №761/12665/14-ц від 04 липня 2018 року (провадження №14-134цс18), за ст. 192 та ст. 524 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Грошове зобов`язання може бути виражене у гривні або сторони в договорі можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Суд має встановити, чи визначено зобов`язання в іноземній валюті, чи у гривні з визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. У разі визначення зобов`язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов`язання і в резолютивній частині рішення має зазначити розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню.

Гривневий еквівалент іноземної валюти, що підлягає стягненню, визначається за офіційним курсом НБУ на момент виконання грошового зобов`язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок стягувача або видачі йому готівки. У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 15.03.2018 р. у справі №638/1841/14-ц, аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що судове рішення не може змінювати змісту договірного зобов`язання, яке існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов`язанням в іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Зазначена правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 01.11.2017 р. у справі №6-1063цс17.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

З письмових матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 неодноразово зверталась до позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль», приходила на зустрічі щодо врегулювання проблемної заборгованості, про що свідчить заява щодо добровільного врегулювання заборгованості від 08.02.2013 р., протокол зустрічі від 06.4.2016 р. та протокол зустрічі від 24.07.2018 р. (а.с.78-82).

З аналізу вище наведених дій відповідача ОСОБА_1 слід дійти висновку про вчинення нею дій, що перериває перебіг позовної давності.

Таким чином, строк позовної давності застосуванню не підлягає.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки умови кредитного договору №014/04/01/2584 від 22 вересня 2006 року, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , не виконано, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за донарахованими відсотками за кредитним договором станом на 11.10.2018 р. в розмірі 42 864,27 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 1 200 323 грн. 74 коп., з яких: - 55 840,91 доларів США (відсотки за весь період користування кредитом), - 12 976,64 доларів США (сума по відсоткам, стягнута в рамках рішення Броварського міськрайонного суду Київської області станом на 27.12.2012 р.).

Крім того, керуючись ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 18004,86 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256, 264, 524, 526, 530, 536, 598, 599, 609, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 350, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за донарахованими відсотками за кредитним договором №014/04/01/2584 від 22 вересня 2006 року станом на 11.10.2018 р. в розмірі 42 864 (сорок дві тисячі вісімсот шістдесят чотири) доларів США 27 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 1 200 323 (один мільйон двісті тисяч триста двадцять три) грн. 74 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) витрати по сплаті судового збору в розмірі 18004 (вісімнадцять тисяч чотири) грн. 86 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до Закону України №540-IX від 30.03.2020 р. та п.3 перехідних положень ЦПК, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, визначений статтею 354 ЦПК, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя В. С. Сердинський