Рішення № 88821597, 13.04.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/669/20 2/335/1005/2020

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Жечевої А.В., за участю представника позивача Овсієнко А.В., третьої особи ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-б, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит», Державне підприємство «Прозорро Продажі», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсними електронних торгів, результатів електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, договору про відступлення права вимоги,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит», Державне підприємство «Прозорро Продажі», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсними електронних торгів, результатів електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, договору про відступлення права вимоги.

В обґрунтування вимог зазначала, що 14.02.08 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» був укладений кредитний договір № 15-399-028к. З метою забезпечення виконання зобов`язань по вказаному кредитному договору між ОСОБА_3 та ВАТ «Фінанси та Кредит» 14.02.08 року був укладений іпотечний договір № 15-399-028І, в якості забезпечення якого було надане нежиле приміщення (офіс), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Власником нежилого приміщення (офісу), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Вказане нежитлове приміщення належить йому на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ №467943, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №143/30 від 22.04.04 року.

Крім цього, 14.02.08 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений договір поруки № 15-399-028П, відповідно до умов якого боржник та поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що й боржник, у тому числі за основним боргом, сплаті щомісячних відсотків, сплаті підвищених відсотків сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки за основною заборгованістю за відсотками, а також за відшкодування всіх збитків.

18.12.15року була розпочата процедура ліквідації ПАТ «Банк Фінанси та Кредит». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на цей час є ОСОБА_4 .

01.09.16року між Фондом гарантування вкладів та громадською організацією «Транссперенсі Інтернешнл Україна» був укладений договір «Про взаємодію щодо реалізації Пілотного проекту з організації продажу майна (активів) банків в яких запровадженого процедуру тимчасової адміністрації або ліквідації».В рамках виконання умов вищезазначеного договору «Про взаємодію щодо реалізації Пілотного проекту з організації продажу майна (активів) банків в яких запроваджено процедуру тимчасової адміністрації або ліквідації» була створена електронна торгова система Рго2огго. Продажі.

12.03.18 року на замовлення ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» електронною торговою системою ProZorro.Продажі були оголошенні електронні торги «Голландський аукціон» з продажу права вимоги по кредитному договору № 15-399-028К від 14.02.05 року, що укладений з фізичною особою з забезпеченням.

04.05.18 року відбувся «Голландський аукціон» з реалізації права вимоги по кредитному договору № 15-399-028К від 14.02.08 року. Переможцем аукціону став ОСОБА_1 , який придбав право вимоги за ціною 343 050 грн.

18.05.18 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою АДРЕСА_2 укладений договір про відступлення (купівлю продаж) прав вимоги за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлений протоколом електронних торгів № UA-ЕА-2018-03-12-000397-а від 04.05.18 року.

В паспорті активу і в оголошенні про проведення аукціону з реалізації прав і вимоги по кредитному договору№ 15-399-028К від 14.02.08 року вказано на наявність поручителя по кредитному договору № 15-399-028К від 14.02.08 року, а саме: ОСОБА_2 .

Як стало відомо з судової повістки та ухвали Запорізького апеляційного суду від 11.01.2020 року по справі № 2-2991/11 ухвалою Орджонікідзевського районного суд у м. Запоріжжя від 26.11.19 року по справі № 2-2991/11 заява ОСОБА_1 задоволена. Видані виконавчі листи про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором від 14.02.2008 року № 15-399-028К в розмірі 1 325 966 грн. 54 коп. та судових витрат по 764 грн. 54 коп. з кожного. Змінений стягувач у виконавчих листах щодо примусового виконання рішення у справі № 2-2991/11 з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ОСОБА_1 як правонаступник за правом грошової вимоги до боржників.

Підставою для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчих листах та видачі нових виконавчих листів стала та обставина, що 18.04.2018 року Верховним Судом України розглянуто касаційну скаргу ПАТ «Фінанси та Кредит» по справі № 2-2191/11 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 08.06.2016 року. Вказаною постановою рішення Апеляційного суду Запорізької області від 08.06.2016 року скасовано, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.07.2012 року в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором змінено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 14.02.2008 року № 15-399-028К в розмірі 1 325 966 грн. 54 коп. та судових витрат по 764 грн. 54 коп. з кожного. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2018 року по справі № 2-2191/11 замінено стягувача у виконавчому провадженні щодо примусового виконання рішення у справі № 2-2991/11 з Публічноґо акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на ОСОБА_1 як правонаступника за правом грошової вимоги до боржника ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.

Підставою для укладення вказаного договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги стали електронні торги від 04 травня 2018 року з реалізації права вимоги по кредитному договору № 15-399-028К від 14.02.08 року, оформлені протоколом електронного аукціону № UА-ЕА-2018-03-12-000397-а від 04.05.18 року.Про те, що 04 травня 2018 року відбулись електронні торги з реалізації права вимоги по кредитному договору № 15-399-028К від 14.02.08 року та заміну сторони у кредитному договорі № 15-399-028К від 14.02.08 року позивачу стало відомо лише 17.02.2020 року після отримання судової повістки та ухвали Запорізького апеляційного суду.

Вважає, що електронні торги 04 травня 2018 року з реалізації права вимоги по кредитному договору № 15-399-028к від 14.02.08 року проведено з порушенням чинного законодавства, а саме: Електронні торги проведені з порушенням процедури проведення електронних торгів, а саме: оприлюднення в оголошенні неправдивої інформації про об`єкт реалізації, що суттєво вплинуло на результат електронних торгів з реалізації права вимоги по кредитному договору № 15-399-028К від 14.02.08 року, в частині зменшення кількості потенційних покупців та збільшення конкретності при проведення публічних торгів (аукціону) та складання і підписання договору купівлі - продажу відступлення права вимоги з порушеннями чинного законодавства.

В оголошені про публічні торги (аукціон) невірно були вказані: Характеристика об`єкта забезпечення та адреса майна, що знаходиться в іпотеці, е саме вказано - Нежитлова нерухомість: окремо розташована будівля загальною площею 73 кв.м.; Запорізький; Запоріжжя; Перемоги 2.

Наявність поручителя: на дату опублікування оголошення на сайті «Прозорро Продажі», було чинне рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 08.06.16 року по справі № 2-2991/11, яким рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.07.12 року по справі № 2-2991/11 було скасовано в частині стягнення заборгованості по кредитному договору № 15- 399-028К від 14.02.08 року з поручителя - фізичної особи, в зв`язку з тим, що вимога ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до поручителя про стягнення солідарно заборгованості, що виникла у ОСОБА_3 по кредитному договору та судових витрат є безпідставною у зв`язку з припинення поруки. Постановою Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 2-2991/11 за позовом ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 15-399-028К від 14.02.2008 року та договором поруки № 15-399-028П від 14.02.2008 ройу Постановою Верховного суду України від 18.04.18 року у справі № 2-2991/11 були змінені суттєві характеристики об`єкту, а саме: наявність поручителя та номінальна ціна об`єкта продажу. Сума заборгованості по кредитному договору № 15-399-028К від 14.02.08 року стягнута рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.07.12 року по справі № 2-2991/11 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» складає 2 939 072,77 гривень, з яких: сума непогашених процентів у розмірі 87 336 грн. 06 коп., сума заборгованості по кредиту у розмірі 575 647 грн. 21 коп., сума непогашеної пені по процентам та кредиту у розмірі 2 276 089 грн. 50 коп.

В публічному паспорті активу вказаний розмір залишку по процентам у розмірі 728 786,68 грн. і залишок по пеням і штрафам у сумі 25 392 639,55 грн. Вказана сума не відповідає дійсності, так як відповідно до постанови Верховного суду України від 18.04.18 року у справі № 2-2991/11 розмір заборгованості перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» складає 1 325 966 грн. 54 коп. Таким чином, в оголошенні про проведення електронних торгів з реалізації права вимоги по кредитному договору № 15-399-028К від 14.02.2008 року невірно вказані усі суттєві обставини кредитного договору, характеристики об`єкту забезпечення та данні про наявність поручителя по кредитному договору. На електронних торгах, що відбулися 04.05.18 року було реалізоване право вимоги забезпечене нежитловим приміщенням, яке не належить, не належала і ОСОБА_3 та не передавалась в іпотеку ПАТ «Банку «Фінанси та Кредит».

Тобто, в оголошенні про проведення електронних торгів невірно вказаний об`єкт забезпечення, невірно вказане його місце розташування та технічні характеристики об`єкта.

Вважає, що оприлюднення в оголошенні неправдивої інформації про об`єкт реалізації суттєво вплинуло на результат електронних торгів з реалізації права вимоги по кредитному договору № 15-399-028К від 14.02.2008 року.

Переможцем електронного аукціону став ОСОБА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , тобто, фізична особа, що є порушенням статті 1054 ЦК України. Недотримання правил проведення прилюдних торгів є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.Підставою для пред`явлення позову про визнання електронних (прилюдних) торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення цих торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Позивач просив визнати недійсними електронні торги від 04.05.2018 року з реалізації права вимоги по кредитному договору № 15-399-028К від 14.02.2008 року, оформлені протоколом електронного аукціону № UА-ЕА-2018-03-12-000397-а від 04.05.2018 року та договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів № UА-ЕА-2018-03-12-000397-а від 04.05.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. № 551.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.06.2018 року позовну заяву ОСОБА_3 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” з позовними вимогами ОСОБА_3 не погодився, подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву посилався на те, що позивачем невірно зазначені нормативні документи, які регулюють правовідносини, що виникли у зв`язку з проведенням аукціону з продажу права вимоги між АТ „Банк „Фінанси та Кредит”, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , правочин щодо відступлення права вимоги передбачений прямими нормами чинного цивільного законодавства та обмежень щодо укладення відповідного правочину з фізичною особою не має. Відповідно до Договору відступлення права вимоги, до нового кредитора не переходять право на нарахування процентів за користування Боржником кредитними коштами та права на здійснення договірного списання коштів з рахунків Боржників, що надані Банку відповідно до умов основного договору, тому вважають твердження позивача про те, що договір про відступлення права вимоги не може бути укладений з фізичною особою безпідставними та необґрунтованими. Також посилаються, на те, що позивачем не зазначено, які саме права або інтереси порушені та в чому полягає таке порушення, позовна заява ОСОБА_2 не містить посилання на докази, які підтверджували таке порушення.

Третьою особою ОСОБА_1 надані пояснення по суті справа, відповідно до яких, останній вважає позов необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні.

Третьою особою ОСОБА_3 надані пояснення по суті справа, відповідно до яких, останній вважає позов обґрунтованим та просить його задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав, що викладені в ньому.

Представник відповідача АТ „Банк „Фінанси та Кредит” в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності банку, заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві на позов, просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Державне підприємство «Прозорро Продажі» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, наведених у письмових поясненнях на позов, просив в задоволенні позову відмовити.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України вважав за можливе провести судовий розгляд за відсутності відповідачів та третьої особи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, врахувавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З долучених до матеріалів справи судових рішень, які набрали законної сили та матеріалів справи, встановлені наступні обставини.

14.02.2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” був укладений кредитний договір № 15-399-028К.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в розмірі 660 000 грн. з оплатою по процентній ставці 17 % процентів річних.

В забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання між ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № 15-399-0281, відповідно до якого Іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме нежиле приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 73,0 кв.

Також, в забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання між ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” та ОСОБА_2 14.02.2008 року був укладений Договір поруки № 15-399-0281.

17.12.2015 року згідно з Постановою НБУ № 898 прийнято рішення – відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ „Банк „Фінанси та Кредит”.

01.09.2016 року між Фондом гарантування вкладів та громадською організацією „Трансперенсі Інтернешнл” був укладений договір „Про взаємодію щодо реалізації Пілотного проекту з організації продажу майна (активів (банків яких запроваджено процедуру тимчасової адміністрації або ліквідації”.

Для виконання умов зазначеного договору була створена електронна торгова система ProZorro.Продажі.

12.03.2018 року на замовлення АТ „Банк „Фінанси та Кредит” електронною торговою системою ProZorro.Продажі були оголошені електронні торги „Голландський аукціон” з продажу права вимоги по кредитному договору № 15-399-028К від 14.02.2008 року.

04.05.2018 року відбувся „Голландський аукціон” з реалізації права вимоги по кредитному договору № 15-399-028К від 14.02.2008року. Переможцем аукціону став ОСОБА_1 , який придбав право вимоги за ціною 343 050, 00 грн.

18.05.2018 року між АТ „Банк „Фінанси та Кредит” та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою АДРЕСА_2 укладений договір про відступлення (купівля-продаж) прав вимоги за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів № UE-EA-2018-03-12-000397-a від 04.05.2018 року.

Згідно з договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №б/н від 18 травня 2018 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступає шляхом продажу ОСОБА_1 належні банку, а ОСОБА_1 набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги до позичальника, іпотекодавця, поручителя, зазначених у додатку №1 до цього договору

Відповідно до Додатка 1 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №б/н від 18 травня 2018 року до ОСОБА_1 перейшло право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №15-399-028К від 14 лютого 2008 року з усіма додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін, доповненнями до вказаного договору, тощо, що є невід`ємними його частинами, укладеним між кредитором АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та позичальником ОСОБА_3 , за договором іпотеки №15-399-028І від 14 лютого 2008 року з усіма додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін, доповненнями до вказаного договору, тощо, що є невід`ємними його частинами, укладеним між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 , а також право вимоги до ОСОБА_2 за договором поруки №15-399-028П від 14 лютого 2008 року з усіма додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін, доповненнями до вказаного договору, тощо, що є невід`ємними його частинами, укладеним між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 (вказані обставини встановлені у постанові Запорізького апеляційного суду від 28.01.2020).

Також встановлено, що Постановою Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 2-2991/11 за позовом ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 15-399-028К від 14.02.2008 року та договором поруки № 15-399-028П від 14.02.2008 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 08.06.2016 року скасовано. Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11.07.2012 року в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором змінено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” заборгованість за кредитним договором від 14 лютого 2008 року № 15-399-028К в розмірі 1 325 966 (один мільйон триста двадцять п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн 54 коп. В решті рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11 липня 2012 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ„Банк „Фінанси та Кредит” по 764 грн. 25 коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги, з кожного.

Окрім того, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 28.01.2020 року, заяву ОСОБА_5 задоволено. Видано виконавчі листи про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 14.02.2008 року № 15-399-028К в розмірі 1 325 966 грн. 54 коп. та судових витрат по 764 грн. 54 коп. з кожного. Замінено стягувача у виконавчих листах щодо примусового виконання рішення у справі № 2-2991/11 з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ОСОБА_1 як правонаступника за правом грошової вимоги до боржників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатосторонніми правочинами є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 204 ЦК України регламентує принцип презумпції правомірності правочину, за змістом якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правомірний правочин є підставою виникнення та підтвердженням наявності цивільних прав та обов`язків (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (стаття 207 ЦК України).

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина 1 статті 220 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов`язковими для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини).

Оспорюваний правочин може бути визнаний таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому, оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину у відповідності до ст.204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Заявляючи вимоги про визнання недійсними електронних торгів Пономаренко О.В. посилається на Закон України „Про публічні закупівлі”, Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставного майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1448 від 22.12.1997 року, Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються”, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 388 від 24.03.2016 року, Закон України «Про іпотеку», Закон України «Про захист прав споживачів».

Правовідносини між сторонами регулюються Законом України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, „Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються”, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 388 від 24.03.2016 року, Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 3117 від 20.07.2017 року „Про пілотний проект щодо реалізації активів (майна) банків, що ліквідуються, шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції”, Регламентом роботи електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції, „Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку”, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №2 від 05.07.2012 року.

Згідно до Положення оголошення щодо продажу активів (майна) - стисла інформація, що містить дані з публічного паспорта активу (майна), паспорта відкритих торгів (аукціону) та посилання на ці документи, розміщена у друкованих засобах масової інформації, з посиланням на інформацію на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, що ліквідується; оголошення щодо продажу активів (майна) безпосередньо юридичній чи фізичній особі - стисла інформація, що містить дані про активи (майно), та посилання на повний перелік таких активів (майна), розміщена у друкованих засобах масової інформації з посиланням на повну інформацію на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, що ліквідується.

Вказані норми містять порядок ознайомлення з активом, проте не містять обов`язкового переліку відомостей, що публікуються в оголошенні та публічному паспорті активу, не містять обов`язку повідомлення Боржника про призначені торги. Положення передбачає публікацію стислої інформації, що містить дані з публічного паспорта активу (майна), паспорта відкритих торгів (аукціону) та посилання на ці документи, розміщена у друкованих засобах масової інформації, з посиланням на інформацію на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, що ліквідується. А відтак, доводи ОСОБА_2 про те, що в оголошенні про проведення електронних торгів невірно вказаний об`єкт забезпечення, невірно вказане його місце розташування та технічні характеристики, неповідомлення її про час, місце проведення аукціону, початкову вартість реалізації майна, про наявність поруки не свідчать про недійсність аукціону.

Закон України „Про публічні закупівлі” який зазначає позивач у позові встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, про що зазначено у його преамбулі. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” на підставі якого було розроблено Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставного майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1448 від 22.12.1997 року втратив чинність 01 січня 2013 року, і до даних правовідносин не застосовується.

Нормами ст. 512 ЦК України передбачено, що Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України ). Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, правочин щодо відступлення права вимоги передбачений прямими нормами чинного цивільного законодавства та обмежень щодо укладення відповідного правочину з фізичною особою не має.

Відповідно до п. 2.2 Договору відступлення права вимоги, до нового кредитора не переходять право на нарахування процентів за користування Боржником кредитними коштами та права на здійснення договірного списання коштів з рахунків Боржника, що надані Банку відповідно до умов основного договору.

Відповідно до ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» факторинг - це придбання а вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, за умови перебирання на себе ризику виконання таких вимог і прийом платежів.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року, ухваленій у справі №909/968/16, договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової ової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення і вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у виді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Оскільки відповідно до п.З ч.1 ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» факторинг відноситься до кредитних операцій, вимоги до такого договору визначені у ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Вказана норма закону містить загальні вимоги до змісту договору про надання фінансових послуг (назва, зити, сторони, права та обов`язки), окрім як необхідність визначення у ньому розміру фінансового активу, зазначеного у грошовому виразі, строків його внесення та умови взаєморозрахунків, а також підтвердження того, що клієнту повідомлено наступну інформацію про фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг; умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; реквізити у, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами.

Отже, правочин, якому не притаманні перелічені вище ознаки, є не договором факторингу, а договором з відступлення права вимоги. Відсутність вказаних ознак при відступленні права вимоги вказують на те, що має місце цесія або договір купівлі-продажу права грошової вимоги, можливість укладення якого передбачена ч.2 ст. 656 ЦК України.

Суд приходить до висновку, що у правовідносинах, що виникли між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», відсутні елементи договору факторингу, оскільки не встановлено факту фінансування банківською установою фізичної особи (клієнта) під відступлення права грошової вимоги. Відступлення права вимоги є правочином (договором) на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Цей договір може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати попередньому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. У такому випадку на відносини цесії поширюється положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст.656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. При відступленні права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 512-518 Цивільного кодексу України учасниками цесії можуть бути будь-які фізичні та/або юридичні особи.

Отже, твердження позивача про те, що договір про відступлення права вимоги не може бути укладений з фізичною особою, є необґрунтованими.

Вищенаведені обставини були предметом дослідження судами як і під час вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, так і під час розгляду позову ОСОБА_3 заявленого з тих самих підстав, з тим же самим предметом однак до іншого складу відповідачів і їм вже надано відповідної правової оцінки судовими рішенням, які набрали законної сили (справа № 335/6054/18, справа № 2-2991/11).

Так, у провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя розглядалася справа № 335/6054/18 ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит”, Громадської організації „Трансперенсі Інтернешнл Україна”, третя особа ОСОБА_1 про визнання недійними електронних торгів, результатів електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, договору про відступлення права вимоги з аналогічних з позовом ОСОБА_2 підстав. Рішенням суду від 26.03.2019 року, залишеним без змін Запорізьким апеляційним судом в позові ОСОБА_3 відмовлено повністю, рішення набрало законної сили 26.04.2020 року.

Предметом позову ОСОБА_2 є визнання недійсним електронних торгів з реалізації права вимоги по кредитному договору № 15-399-028К від 14.02.2008року, результатів електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України в постанові від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15.

Крім того, у вказаній постанові зазначено про необхідність дослідження судом обставини щодо того, чи впливають порушення, допущені при підготовці та проведенні прилюдних торгів, на права позивача.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

В ст. 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дана норма кореспондується зі ст. 12 ЦПК України, згідно з якою цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положення ст. 175 ЦПК України містять вимоги щодо необхідності зазначення у позовній заяві вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування. При цьому позовна заява, зокрема, повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Наведене свідчить про те, що при зверненні до суду ОСОБА_2 необхідно обґрунтувати в чому саме полягає порушення її прав та законних інтересів, а також довести наявність цих порушень.

В даному випадку підлягає доведенню позивачем порушення його прав та законних інтересів в результаті проведення електронних торгів.

Зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України випливає, що охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Конституційний Суд України в своєму рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 роз`яснив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Для розуміння поняття «охоронюваний законом інтерес» важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

За приписами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Натомість ОСОБА_2 не надала доказів, які б свідчили про порушення її прав та законних інтересів в результаті проведення спірних електронних торгів з реалізації права вимоги по кредитному договору № 15-399-028К від 14.02.2008 року та не довела порушення її прав договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №б/н від 18 травня 2018 року, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , а законодавством нікчемність такого договору також не передбачена.

Констатація ОСОБА_2 у позові про порушення переліку законодавчих та нормативних актів, вимоги яких, на думку позивача, були порушені при проведенні електронних торгів, не свідчать про порушення саме її прав. Твердження позивача про те, що відповідач значно звузив коло потенційних покупців є безпідставними і нічим не підтвердженими, при тому наведені обставини не свідчать про порушення конкретно прав позивача і чим саме.

Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою (не стороною договору) способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені у правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, що його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Отже, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що станом на момент укладення договору відступлення права вимоги ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала. Належних та допустимих доказів того, що під час переходу прав кредитора у зобов`язанні, будь-яким чином збільшився та/або змінився обсяг зобов`язань за кредитним договором, матеріали справи не містять.

Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження тієї обставини, що від визнання у судовому порядку недійсним договору відступлення права вимоги залежить подальша можливість законної реалізації обов`язку щодо погашення заборгованості за кредитним договором. При відступлені прав вимоги зобов`язання не припиняється, не змінюється - залишається одним і тим самим; відбувається тільки заміна особи на стороні позичальника.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, визнання правочину недійсним, як спосіб захисту, не може бути застосовано у випадку звернення до суду з позовом про визнання недійсними електронних торгів, результатів електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, договору відступлення права вимоги від 18.05.2018 року без зазначення які права та інтереси позивача були порушені.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 12.12.2018 р., ухваленої у цивільній справі №758/4197/17, не доведення позивачем того, які саме його права та законні інтереси були порушені внаслідок укладення договору відступлення права вимоги, стороною якого позивач не був, є підставою для відмови у задоволенні заявленого ним позову.

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення її прав внаслідок укладення означених правочинів. З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2,4,5,81,89 ,261,263-265,268,273 ЦПК України ,

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит», Державне підприємство «Прозорро Продажі», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсними електронних торгів, результатів електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, договору про відступлення права вимоги, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13.04.2020 року.

Повне рішення складено 17.04.2020 року.

Суддя: Ю.В. Апаллонова