Рішення № 88821524, 07.04.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12618/19

Провадження № 2-др/344/9/20

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді Бородовського С.О.,

секретаря Єрмак М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Кушнір Олега Вікторовича про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

представник позивача ОСОБА_2 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в зв`язку з не вирішенням судом вимоги про стягнення заборгованості на суму 1466,66 гривень за заявою про збільшення розміру позовних вимог та вирішення вимоги про стягнення судових витрат, просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 1466,66 гривень заборгованості з приводу якої позивач подавала докази та судові витрати. 07/04/2020 заявником подано додаткові пояснення до заяви про винесення додаткового рішення, в яких вказано, що оскільки судом не вирішено питання про судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції при поданні позовної заяви та в суді апеляційної інстанції при поданні апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення позовної заяви, просив стягнути з відповідача судові витрати понесені в зв`язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 лютого 2020 року позов задоволено, стягнуто з Приватного виконавця Кушнір Олега Вікторовича на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1131,42 гривень.

В ст. 270 ЦПК України вказано, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

В ст. 2 ЦПК України в якості загальної засади цивільних процесуальних відносин проголошено диспозитивність.

В ст. 13 ЦПК України вказано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

27/08/2019 представником позивача подано заяву про вступ у справу як представника, за змістом якої збільшено позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 1131,42 гривень та 1466,66 гривень, а всього 2598,08 гривень.

Враховуючи, що Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13/06/2019 у справі №300/1100/19 визнано протиправною та скасовано постанову винесену відповідачем від 24/04/2019, позивачем подано докази з приводу вимоги про стягнення суми в розмірі 1466,66 гривень, а саме: довідку від 01/08/2019 та розрахунковий лист за червень 2019, вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 1466,66 гривень обгрунтовано належними правовими підставами.

Також представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати, за змістом додаткових пояснень просив стягнути судові витрати понесені позивачем в зв`язку з розглядом справи в судді першої та апеляційної інстанції.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1,2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем та її представником не подано до суду попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, окрім цього в жодній з поданих заяв по суті, а також заяв про ухвалення додаткового рішення у справі ні позивачем, ні її представником не вказано виду витрат, які понесла позивач, не конкретизовано розміру понесених судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, які позивач просить стягнути. В свою чергу з матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанції позивач не отримувала професійну правничу допомогу, в справу не було залучено свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, не проводились експертизи та не витребовувались докази, не забезпечувались докази.

Таким чином заяву про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат пов`язаних з розглядом справи не обгрунтовано належними правовими підставами.

З приводу ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат в частині судового збору, слід зазначити наступне.

До позовної заяви позивачем долучено дублікат квитанції від 15/07/2019 №0.0.1235221858.1, призначення платежу: *101.2673802586:22030101 Судовий збір за позовом ОСОБА_1 (Ів-Франківський ОАС), сума: 768,40 гривень, за подання апеляційної скарги на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 16/09/2019 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 384,20 гривень, що підтверджується Довідкою УДКСУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області №02-15-1/1053 від 22.10.2019.

Як вбачається з реквізитів дублікату квитанції позивачем сплачено судовий збір за подання заяви до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, а не до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Згідно з ч.1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою – підприємцем справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином за подання позовної заяви в 2019 році сплаті підлягав судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок.

Відповідно до ч.3 ст. 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.8 ст. 142 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Позивачем не підтверджено належними та допустимими засобами доказування розмір сплаченого судового збору за подання позовної заяви до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, таким чином вимогу про стягнення з відповідача на користь позивачки судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції не обґрунтовано належними правовими підставами.

Згідно з ст. 264 ЦПК України ухвалюючи рішення суд вирішує питання розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем не подано суду доказу сплати нею судового збору за розглянутим позовом, тому він підлягає стягненню в користь держави з відповідача.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджено, що позивач понесла витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви в розмірі 384,20 гривень. Враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, стягненню підлягають документально підтверджені судові витрати позивача, таким чином вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 384,20 гривень обгрунтовано належними правовими підставами.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд, -

УХВАЛИВ :

стягнути з Приватного виконавця ОСОБА_3 Олега Вікторовича на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) 1466,66 гривень та 384,20 гривень судових витрат;

стягнути з Приватного виконавця ОСОБА_4 на користь держави 768 гривень 40 копійок судового збору;

в іншій частині вимог відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.О. Бородовський