Рішення № 88819370, 17.04.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/543/20

Провадження № 2/265/726/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17 квітня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

при секретарі - Азаровій А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/543/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, треті особи: Управління «Служби у справах дітей» Маріупольської міської ради, ОСББ «Травневий-5», -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась із вказаним позовом до суду, обґрунтовуючи його тим, що на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради № 231/1 від 19 липня 1995 року позивачці на родину з шести осіб був наданий ордер на право зайняття трикімнатної кв. АДРЕСА_1 . Станом на 2014 рік в такій квартирі мешкали та були зареєстровані позивачка з чоловіком та донька, ОСОБА_2 зі своїм сином ОСОБА_3 , 2008 р. н. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки помер. При цьому в червні 2014 року відповідачка разом зі своїм малолітнім сином, ОСОБА_3 , покинула спірне житлове приміщення, забрала свої та дитини особисті речі, виїхавши до Краснодарського краю РФ, де з 30 червня 2014 року перебуває на міграційному обліку, та до теперішнього у кв. АДРЕСА_1 не поверталась та відповідно там не мешкає. Зауважувала, що рішення відповідачки щодо зміни місця проживання було добровільним, жодних перешкод у користуванні спірною житловою площею позивака ані їй, ані своєму онуку не чинила. На підставі викладеного, оскільки відповідачка без поважних причин не мешкає у спірному житлі, не сплачує комунальні платежі, витрати з утримання житла не несе та повертатися не бажає, просила визнати її та малолітнього ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування кв. АДРЕСА_1 на підставі ст. 71, 72 ЖК, бо вони не користуються ним понад шість місяців без поважних причин.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги повністю підтримала, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. При цьому додавала, що після обстрілів мікрорайону «Східний» в м. Маріуполі постраждала дитини відповідачки, внаслідок чого її донька разом зі своїм чоловіком виїхала до Краснодарського краю Росії разом із старшим сином ОСОБА_3 та молодшим сином ОСОБА_6 , де їх за своїм місцем проживання прописав тимчасово брат позивачки. В подальшому чоловік відповідачки подав документи на отримання виду на проживання в РФ. Однак, починаючи з вересня 2019 року вона не спілкувалась із відповідачкою. При цьому запевняла, що відповідачка не має наміру повертатись додому. На підставі переліченого просила суд визнати ОСОБА_2 та її сина, ОСОБА_3 , такими, що втратили право користування кв. АДРЕСА_1 , не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення по справі.

Представник позивачки, яка діє на підставі договору, ОСОБА_7 , повністю підтримуючи доводи ОСОБА_1 , вказувала, що існують усі законні підстави для задоволення поданого позову.

Відповідачка, ОСОБА_2 , в судове засідання за невідомих суду причин не з`явилась повторно, будучи належним чином про час та місце розгляду справи повідомленою.

Представники ОСББ «Травневий-5», будучи належним чином про час та місце розгляду справи повідомленими, в судове засідання за невідомих суду причин не з`явились повторно.

Представник Управління «Служби у справах дітей» Маріупольської міської ради, яка діє на підставі довіреності, Мамаєва С. В., у судове засідання не з`явилась черговий раз, надавши клопотання про перенесення розгляду справи через знаходження на лікарняному та необхідністю надання висновку органом опіки та піклування з приводу доцільності позбавлення права малолітнього ОСОБА_3 користування спірним житлом.

В той же час суд зазначає, що відповідно до аналізу ч. 1-3 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. При цьому суд зазначає, що у даному випадку підстави для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки суд відкладає розгляд справи лише через першу неявку учасника справи, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними, а в разі повторної неявки такого учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, суд розглядає справу за його відсутності незалежно від причин його неявки.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки учасника справи до суду. Такі положення пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 22 травня 2019 року по справі № 310/12817/13.

Таким чином згідно із ч. 4 ст. 223 ЦПК суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши учасників процесу, які з`явились, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що трикімнатна кв. АДРЕСА_1 була надана на підставі ордеру № НОМЕР_3 від 11 жовтня 1995 року ОСОБА_1 та членам її родини, чоловіку ОСОБА_8 , синам ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та донькам ОСОБА_11 , 1983 р. н., ОСОБА_2 , 1988 р. н., що підтверджується копією такого ордеру (а. с. 11, 19-21).

В той же час на підставі свідоцтва про смерть, виданого 9 серпня 2017 року Лівобережним районним у місті Маріуполі відділом ДРАЦС ГТУ юстиції у Донецькій області, актовий запис № 1218, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12).

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого 20 червня 2017 року Іллічівським відділом РАЦС Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 1426, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а. с. 13).

Згідно із свідоцтвом про шлюб, посвідченим 7 червня 2008 року міським відділом РАЦС Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 206, ОСОБА_13 одружився із ОСОБА_2 , внаслідок чого дружині було змінено прізвище на « ОСОБА_2 » (а. с. 14).

За свідоцтвом про народження, виданим 8 листопада 2008 року Орджонікідзевським відділом РАЦС Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 997, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , батьками якої вказані ОСОБА_13 та ОСОБА_2 (а. с. 15).

Відповідно до відомостей з Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 17 січня 2020 року вбачається, що по АДРЕСА_1 зареєстровані позивачка, а також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що також підтверджується довідками про склад родини від 7 вересня 2017 року, від 21 лютого 2018 року, 20 червня 2019 року, складені КСН «Новий східний», та від 23 травня 2019 року, складену ОСББ «Травневий-5», а також копією особового рахунку на кв. АДРЕСА_1 від 16 грудня 2019 року (а. с. 16, 23, 24, 26, 28).

Однак за актами КСН «Новий Східний» від 7 вересня 2017 року та ОСББ «Травневий-5» від 19 червня 2019 року, від 20 червня 2019 року та від 10 квітня 2020 року вбачається, що за свідченнями сусідів по АДРЕСА_1 фактично мешкає лише ОСОБА_1 , оскільки з 2014 року ОСОБА_2 та її син, ОСОБА_3 , 2008 р. н. у такому житловому приміщенні не мешкають, що також підтверджується довідками КСН «Новий східний» від 7 вересня 2017 року та від 10 квітня 2020 року (а. с. 22, 25, 27, 29).

Свідок ОСОБА_15 вказувала в суді, що вона є сусідкою позивачки, яку добре знає. Зазначала при цьому, що молодша донька ОСОБА_1 , відповідачка, протягом останніх 4-х років не мешкає у кв. АДРЕСА_1 , бо виїхала зі своєю родиною, чоловіком та сином ОСОБА_3 , до Росії , після чого додому до м. Маріуполя не поверталась.

Допитана в судовому засіданні свідок, ОСОБА_17 , сусідка родини позивачки, вказувала суду, що з 2015 року по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 мешкає сама. Зі слів позивачки знає, що ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 поїхали до Росії. Додавала, що у квартирі ОСОБА_1 не бачила речей ані відповідачки, ані її сина.

Відповідно до ст. 71, 72 ЖК УРСР наймач або члени його родини можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, якщо вони в ньому не проживають без поважних причин понад 6 (шість) місяців.

Стаття 3 СК визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом та мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом.

За ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Суд на підставі досліджених доказів встановив, що відповідачка ОСОБА_2 та її малолітній син, ОСОБА_3 , фактично протягом останніх 4-х років у кв. АДРЕСА_1 не мешкають без поважних причин.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 29 ЦК місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що малолітній ОСОБА_3 , 2008 р. н., не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт його не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом.

Суд при цьому зазначає, що відповідно до нотаріально посвідченої копії міграційної карти 2017 № 0006216 на ОСОБА_2 вбачається, що компетентними органами РФ відповідачці строк її тимчасового перебування на території РФ по АДРЕСА_4 краю було продовжено з 11 серпня 2017 року неодноразово, востаннє до 18 серпня 2019 року (а. с. 30-31).

Крім цього факт перебування ОСОБА_2 на території РФ по АДРЕСА_4 підтверджується довідками від 22 липня 2015 року та від 24 лютого 2016 року Управління федеральної міграційної служби по Краснодарському краю, з яких також вбачається, що відповідачці було надано тимчасовий притулок 6 травня 2015 року строком на 1 рік (а. с. 35, 36).

Згідно із нотаріально посвідченої копії міграційної карти 0315 № 0495991 на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що компетентними органами РФ дитині строк її тимчасового перебування на території РФ по АДРЕСА_4 з 5 грудня 2016 року продовжувався неодноразово, востаннє до 18 серпня 2019 року (а. с. 32-34).

Також на підставі копії паспорту громадянина РФ, виданого 14 лютого 2020 року ГУ МВС Росії по Краснодарському краю вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , набула громадянства РФ, а також зареєструвала 20 лютого 2020 року своє місце проживання по АДРЕСА_4 .

Визнання малолітньої дитини такою, що втратила право на користування житлом можливе за наявності у неї іншого житла, належного на праві постійного користування.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 4 липня 2018 року по справі № 711/4431/17.

Отже на підставі викладеного вмотивування суд встановив, що ані батько малолітнього ОСОБА_3 , ані його мати по АДРЕСА_1 не мешкають, а така дитина зареєстрована та фактично мешкає разом зі своєю матір`ю по АДРЕСА_4 .

Таким чином в судовому засіданні було підтверджено факт того, що не проживання у спірному житловому приміщенні з 2015 року малолітнього ОСОБА_3 є свідомим вибором його батьків, які оселилися та зареєстрували своє місце проживання разом із дитиною по АДРЕСА_4 .

Вказані обставини на рівні із тим, що відповідачка, як мати малолітнього ОСОБА_3 , фактично втратила згідно зі ст. 71,72 ЖК право на користування спірним житлом, свідчить про відсутність порушення прав ОСОБА_3 на житло у даному випадку.

Тому суд вважає, що відсутність порушення прав малолітнього ОСОБА_3 , місце проживання якого за ст. 29 ЦК визначено його батьками та зареєстровано по АДРЕСА_4 , свідчить про наявність підстав для задоволення поданого позову шляхом позбавлення відповідачів права користування кв. АДРЕСА_1 .

За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3 , залишаючись зареєстрованими у кв. АДРЕСА_1 , однак не користуючись зазначеним житловим приміщенням понад передбачені законом строки без поважних причин, є такими, що втратили право користування цим житлом.

Згідно із ч. 6 ст. 56 ЦПК органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

На підставі ч. 4 ст. 19 СК при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Згідно із ч. 5 ст. 19 СК орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що для розгляду справи щодо спору про позбавлення дитини права на користування житловим приміщенням, висновок органу опіки та піклування не є обов`язковим, а обов`язкова лише участь представників такого органу.

Згідно із ст. 141 ЦПК з відповідачки слід стягнути на користь ОСОБА_1 витрати позивачки по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, треті особи: Управління «Служби у справах дітей» Маріупольської міської ради, ОСББ «Травневий-5», - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування кв. АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте відповідачем шляхом подачі письмової заяви протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 17 квітня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Третя особа: Управління «Служби у справах дітей» Маріупольської міської ради, розташоване в м. Маріуполі по пр. Миру 70.

Третя особа: ОСББ «Травневий-5», розташований в м. Маріуполі по вул. 9 Травня 5/3 кв. 15.

Суддя