Ухвала суду № 88818966, 15.04.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/4668/20

Провадження № 1-кс/234/2631/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про арешт майна

15 квітня 2020 року м. Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області Чернобай А.О., секретар судового засідання Ястребов А.О., за участю слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську Теличко М.С., прокурора Савватеєва М.В., адвоката Винник З.Г., підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську Теличко М.С., яке погоджено прокурором військової прокуратури Донецького гарнізону Савватеєвим М.В., про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2020 року слідчий Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Теличко М.С. звернувся до слідчого судді Краматорського міського суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020051100000018 від 25.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Клопотання про арешт майна погоджено прокурором військової прокуратури Донецького гарнізону Савватеєвим М.В.

В обґрунтування клопотання про арешт майна зазначено, що Слідчими Другого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську розслідується кримінальне провадження № 42020051100000018, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що майор поліції Орел Олексій Володимирович будучи оперуповноваженим СКП Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області, діючи всупереч вимог ст. ст. 8, 19, 68 Конституції України, ст. ст. 18, 23 Закону України «Про Національну поліцію», ст. ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», ст. ст. 1, 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, являючись службовою особою правоохоронного органу, діючи з корисливих мотивів, з прямим умислом, з метою особистого збагачення за рахунок громадянина ОСОБА_2 , близько 12 год. 25 хв. 17.03.2020, перебуваючи біля місця мешкання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , вимагав та одержав від громадянина ОСОБА_2 неправомірну вигоду, у виді грошових коштів на загальну суму 10000 (десять тисяч) грн. для себе за невчинення дій в інтересах останнього з використанням його, ОСОБА_3 , службового становища щодо не притягнення в майбутньому до кримінальної та адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_2 за придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, шляхом невиконання ним, ОСОБА_3 , своїх функціональних обов`язків, як оперуповноваженого СКП Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області по виконанню вимог нормативно-правових актів та організаційно-розпорядчих документів, що належать до сфери діяльності Національної поліції України щодо забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, а також протидії злочинності на території м. Лиман Донецької області.

За викладених обставин, оперуповноважений СКП Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області майор поліції ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, - одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе, за невчинення такою службою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду дії, з використанням наданого службового становища, поєднане з вимаганням такої вигоди.

14.04.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними досудовим розслідуванням доказами, а саме: показаннями свідків, протоколом огляду місця події, матеріалами, що отримані за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.

Під час досудового розслідування були встановлені обставини, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, за яким останньому пред`явлено підозру.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що підозрюваному ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності належить трикімнатна квартира, загальною площею 63.8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, з метою забезпечення вироку в частині конфіскації майна, виникла необхідність у накладенні арешту на трикімнатну квартиру, загальною площею 63.8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві приватної власності належать підозрюваному ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання в повному обсязі з підстав, наведених у ньому, та просили його задовольнити.

Захисник у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання, оскільки вважає, що клопотання заявлено передчасно, а тому не підлягає задоволенню. Відомості про кримінальне провадження були внесенні до ЄРДР з порушенням вимог ст. 214 КПК України, оскільки у витягі не зазначено заявника. Фактично на час внесення відомостей до ЄРДР вже було закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 по ст. 309 ч. 1 КК України.

Підозрюваний у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання та врахувати, що у квартирі проживає його дружина та двоє неповнолітніх дітей.

Слідчий суддя, заслухавши слідчого, прокурора, адвоката, підозрюваного, перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подане клопотання, об`єктивно, повно та всебічно дослідивши докази по даних матеріалах, дійшов таких висновків.

Клопотання про арешт майна відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Тобто, з вищевказаної норми вбачається, що арешт майна може полягати у забороні його відчуження, розпорядження та/або користування ним.

Так, в судовому засіданні встановлено, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42020051100000018 від 25.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

14.04.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру по ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що підозрюваному ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності належить трикімнатна квартира, загальною площею 63.8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

Приписами ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально - правового характеру у виді конфіскації майна.

Отже, вирішуючи питання, порушене у клопотанні, про арешт майна, виходжу з того, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Відповідно до санкції ч. 3 ст. 368 КК України у разі визнання судом ОСОБА_1 винним у вчиненні зазначеного злочину йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років з конфіскацією майна.

Клопотання про арешт майна слідчим обґрунтовано тим, що з метою забезпечення вироку в частині конфіскації майна, виникла необхідність у накладенні арешту на квартиру, яка на праві власності належить підозрюваному ОСОБА_1 .

Арешт майна відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України є заходом забезпечення кримінального провадження. Виходячи зі змісту правової природи вищевказаного поняття вбачається, що метою арешту майна є в подальшому забезпечення вироку в частині конфіскації майна.

Таким чином, в даному випадку метою накладення арешту на майно є забезпечення вироку в частині конфіскації майна.

За таких обставин, з урахуванням доведеності слідчим правової підстави арешту майна, розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про те, що слід накласти арешт на квартиру, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , так як слідчим у судовому засіданні доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_1 , а також може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотаннями про арешт майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Таким чином, визначаючи спосіб арешту на частку квартири, яка належить на праві власності підозрюваному, приходжу до висновку, що його необхідно визначити у вигляді заборони його відчуження.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 131, 132, 170-175, 309, 395КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську Теличко М.С., яке погоджено прокурором військової прокуратури Донецького гарнізону Савватеєвим М.В., про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020051100000018 від 25.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України – задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, яке перебуває у власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони відчуження, а саме:трикімнатну квартиру, загальною площею 63.8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити слідчому, прокурору, а також присутнім під час оголошення ухвали підозрюваному, обвинуваченому, їх захиснику, законному представнику, іншому власнику або володільцю майна, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копію ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Роз`яснити, що згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Слідчий суддя А.О. Чернобай