Ухвала суду № 88818962, 15.04.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/4668/20

Провадження № 1-кс/234/2627/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про застосування запобіжного заходу

15 квітня 2020 року м. Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Чернобай А.О.,

секретар судового засідання Ястребов А.О.,

за участю прокурора – Савватеєва М.В.,

слідчого Теличко М.С.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

адвоката Винник З.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську Теличко М.С., яке погоджено прокурором військової прокуратури Донецького гарнізону Савватеєвим М.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ямпіль Лиманського району Донецької області, громадянина України, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, 2016 року народження, з вищою освітою, працюючого на посаді оперуповноваженого СКП Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2020 року слідчий слідчого Другого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську Теличко М.С. звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Клопотання погоджене з прокурором військової прокуратури Донецького гарнізону Савватеєвим М.В.

Підозрюваний ОСОБА_1 прибув до судового засідання самостійно.

14 квітня 2020 року ОСОБА_2 було письмово повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник отримали копію клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання – 14.04.2020 року о 18 годині 10 хвилин, підтвердженням вручення є особистий підпис на клопотанні.

Клопотання слідчого мотивовано тим, що слідчими Другого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську розслідується кримінальне провадження №42020051100000018, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що майор поліції Орел Олексій Володимирович будучи оперуповноваженим СКП Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області, діючи всупереч вимог ст.ст. 8, 19, 68 Конституції України, ст.ст. 18, 23 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 1, 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, являючись службовою особою правоохоронного органу, діючи з корисливих мотивів, з прямим умислом, з метою особистого збагачення за рахунок громадянина ОСОБА_3 , близько 12 год. 25 хв. 17.03.2020, перебуваючи біля місця мешкання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , вимагав та одержав від громадянина ОСОБА_3 неправомірну вигоду, у виді грошових коштів на загальну суму 10000 (десять тисяч) грн. для себе за невчинення дій в інтересах останнього з використанням його, ОСОБА_2 , службового становища щодо не притягнення в майбутньому до кримінальної та адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_3 за придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, шляхом невиконання ним, ОСОБА_2 , своїх функціональних обов`язків, як оперуповноваженого СКП Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області по виконанню вимог нормативно-правових актів та організаційно-розпорядчих документів, що належать до сфери діяльності Національної поліції України щодо забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, а також протидії злочинності на території м. Лиман Донецької області.

За викладених обставин, оперуповноважений СКП Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області майор поліції ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, - одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе, за невчинення такою службою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду дії, з використанням наданого службового становища, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Санкція частини 3 статті 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років та відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України зазначене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких.

14.04.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними досудовим розслідуванням доказами, а саме: показаннями свідків, протоколом огляду місця події, матеріалами, що отримані за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.

Під час досудового розслідування були встановлені обставини, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за яким останньому пред`явлено підозру.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі.

Зокрема, у випадку обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, останній повернеться до Лиманського відділення поліції Слов`янського відділу поліції ГУ ГП в Донецькій області, де проходить службу, та отримає можливість незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Разом з цим, у вказаному випадку ОСОБА_1 отримає доступ до службових документів та матиме можливість їх знищити, змінити чи приховати.

Сам ОСОБА_1 за специфікою своєї діяльності, якою займався досить тривалий час є спеціалістом зі складання та оформлення адміністративних матеріалів, документів по кримінальним провадженням, пов`язаних із проходження служби в органах внутрішніх справ, отже підозрюваний достовірно знає, яким чином можливо приховати свої злочинні дії, як вплинути на свідків чи потерпілих, що може допомогти йому уникнути кримінальної відповідальності, за вчинення службового корупційного злочину.

Водночас, існує ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування або суду, враховуючи тяжкість вчиненого ним злочину та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.

Враховуючи викладене, спроби ОСОБА_1 будь-яким чином ухилитися від слідства та перешкодити досудовому розслідуванню є дуже ймовірними.

У наведені способи підозрюваний ОСОБА_1 матиме можливість перешкоджати кримінальному провадженню та затягувати хід досудового розслідування, а також може негативним чином впливати на об`єктивне та всебічне встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Також слід зазначити, що ОСОБА_1 тривалий час є співробітником органів внутрішніх справ України, отже має стійкі та широкі зв`язки в органах різних гілок влади та може негативним чином впливати на об`єктивне та всебічне встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м`яких запобіжних заходів.

Так, перебування ОСОБА_1 навіть під цілодобовим домашнім арештом, не виключає його можливості спілкування чи надання співслужбовцям чи іншим особам вказівок або прохань на знищення, приховування чи спотворення службових документів, які мають суттєве значення для встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення, а також надавати вказівки (прохання) щодо незаконного здійснення впливу на свідків у кримінальному провадженні, які в переважній більшості є його колегами чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Слід також зазначити, що практика застосування цілодобового домашнього арешту із носінням електронних засобів контролю є досить не ефективною, у зв`язку із відсутністю в підрозділах ГУ НП достатньої кількості електронних засобів контролю, їх несправністю, а забезпечення контролю за поведінкою підозрюваних без таких засобів контролю є малоефективним (службова завантаженість поліції, відсутність можливості цілодобового нагляду за особами).

Крім того, контроль за виконанням ухвали слідчого судді про цілодобовий домашній арешт виконується співробітниками відділення поліції, на території обслуговування якого знаходиться місце реєстрації підозрюваного, з огляду на що слід врахувати, що контроль за виконанням ОСОБА_1 ухвали слідчого судді про цілодобовий домашній арешт буде покладений на співробітників поліції Лиманського відділення поліції, які знайомі із ОСОБА_1 та можливо мають з ним стійкі дружні стосунки (з огляду на тривалий час проходження ОСОБА_1 служби в підрозділах поліції в м. Лиман). З огляду на викладене застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_1 буде неефективним та залишатиме наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Також прошу врахувати, що у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 одержував неправомірну вигоду у виді грошових коштів на суму 10 000 (десять тисяч) гривень та використовуючи своє службове становище незаконно збагачувався за рахунок третіх осіб, застава має бути не меншою ніж 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Менший розмір застави буде неефективним та не зможе забезпечити виконання ОСОБА_1 , передбачених КПК України обов`язків, з огляду на викладені вище обставини та наявність реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що майор поліції ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, враховуючи те, що є підстави вважати, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на осіб, які допитані як свідки та осіб, які можуть бути допитані як свідки, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового розслідування, та свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання з підстав, наведених у клопотанні, та просили його задовольнити.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки він з березня 2020 року нікуди не виїжджав, та не має наміру виїжджати, у нього є родина та похилі батьки. Він зобов`язується вчасно з`являтися на всі виклики.

Захисник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки усі ризики ґрунтуються лише на припущеннях. Взагалі ризики по даній справі відсутні та не доведенні прокурором. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, але прокурором у судовому засіданні цього не було доведено. Підозрюваний має дружину, дітей та батьків похилого віку, має позитивну характеристику, є учасником бойових дій, має подяки та нагородження. Вважає, що якщо суд дійде висновку, що до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід, то до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши доводи, якими обґрунтовується клопотання, а також документи надані стороною обвинувачення та захисту, які містяться у матеріалах справи, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченні частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що Територіальним управлінням ДБР, розташованого у м. Краматорську здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020051100000018 від 25.02.2020 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У рамках зазначеного кримінального провадження 14 квітня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Під час вирішення питання про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу суд враховує, що в матеріалах клопотання є достатньо фактів та інформації для обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показаннями свідків, протоколом огляду місця події, матеріалами, що отримані за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Отже, стороною обвинувачення доведене, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази на підтвердження обґрунтованості підозри, слідчий суддя прийшов до висновку, що у розумінні вимог ч. 1 ст. 194 КПК України стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Проте слідчий суддя наголошує, що лише цієї умови недостатньо для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор та слідчий обґрунтовували наступні ризики:

1)Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України – підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

2)Ризик, передбачений п. 2 ч. 2 ст. 177 КПК України-підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

3)Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України – підозрюваний може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

4)Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України – підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

5) Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України – підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити свої злочинні дії.

Суд враховує, що у судовому засіданні доведено, що підозрюваний може чинити тиск на заявника по справі свідка ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом допиту свідка від 14.04.2020 року, який повідомив, що після подій 17.03.2020 року його було звільнено з роботи, оскільки він звернувся до правоохоронних органів з заявою відносно ОСОБА_4 . Крім того, вважає, що це будуть не єдині дії підозрюваного. Тому даний ризик суд не виключає та вважає його доведеним у судовому засіданні.

Разом з цим, у судовому засіданні прокурором не доведено, що існує ризик, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування.

Про намір ухилитися від слідства може свідчити неявка за викликами до органів досудового розслідування чи суду, відсутність постійного місця проживання та роботи, підбурювання співучасників до втечі, факти втечі від органів досудового розслідування та суду в минулому. Окрім протиправних дій підозрюваного, про можливі ризики переховування від суду чи слідства можуть свідчити цілком правомірні дії підозрюваного: закриття рахунків у банку, продаж нерухомості, оформлення паспорта для виїзду за кордон, купівля квитків тощо.

ЄСПЛ у п. 33 у справі Wv. Switzerland №14379/88 від 26.01.1993 р. стверджує, що «небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти лише залежно від суворості можливого покарання, її потрібно визначати, враховуючи низку інших чинників, які можуть підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя або зробити її настільки незначною, що вона не слугуватиме виправданням для тримання під вартою. При цьому необхідно враховувати характер обвинуваченого, його моральні риси, кошти, зв`язки з державою».

Так, в судовому засіданні встановлено, що підозрюваний з 17.03.2020 року не робив спроб втечі та не ухилявся від слідства, підозрюваний самостійно з`являється до органу досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя приходить до висновку, що ризик можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду не доведений прокурором та слідчим у судовому засіданні та ґрунтується лише на припущеннях.

Також в судовому засіданні прокурором не надано доказів на підтвердження заявлених у клопотанні ризиків: ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь – яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на інших свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Виходячи з практики та аналізу обставин, на які посилається прокурор під час доведення ризиків, варто зауважити, що прокурор вказав загальні підстави. Наприклад, обставини, які свідчать про те, що у випадку обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, останній повернеться до Лиманського відділення поліції Слов`янського відділу поліції ГУ ГП в Донецькій області, де проходить службу, та отримає можливість незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Разом з цим, у вказаному випадку ОСОБА_1 отримає доступ до службових документів та матиме можливість їх знищити, змінити чи приховати. Перебування ОСОБА_1 навіть під цілодобовим домашнім арештом, не виключає його можливості спілкування чи надання співслужбовцям чи іншим особам вказівок або прохань на знищення, приховування чи спотворення службових документів, які мають суттєве значення для встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення, а також надавати вказівки (прохання) щодо незаконного здійснення впливу на свідків у кримінальному провадженні, які в переважній більшості є його колегами чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Існування загального переліку ризиків, передбачених ст. 177 КПК, недостатньо. На законодавчому рівні закріплений обов`язок прокурора викласти обставини, що підтверджують наявність ризиків та посилання на матеріали, які підтверджують ці обставини. (п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України).

Виходячи зі змісту ст. 177 КПК України, суд встановлює, що поняття ризику можна розуміти як прояв використання підозрюваним можливостей та спроб перешкоджати розслідуванню кримінального провадження. При цьому події повинні бути підтверджені як такі, що вже відбувалися, а також що дії або бездіяльність підозрюваного, або схильність до вчинення останнім протягом досудового розслідування дають підстави прокурору вважати, що існує високий коефіцієнт настання відповідних ризиків, закріплених у ст. 177 КПК України.

Зі змісту п. 43 Рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» вбачається, що суд, оцінюючи докази, керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати з сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.

В підтвердженні наявності ризиків можуть бути фактичні дані, які свідчать про неналежну поведінку суб`єкта кримінального процесу або можливість такої поведінки. При цьому переконання щодо можливості неналежної поведінки особи повинно ґрунтуватися на даних, які свідчать про реальний намір особи вчинити такі дії. Орган досудового розслідування в судовому засіданні таких даних не надав.

Органом досудового розслідування не надано в судовому засіданні переконливих доказів стосовно зазначених ризиків. Данні ризики не доведені прокурором у судовому засіданні та ґрунтується лише на припущеннях.

Крім того, суд враховує, що свідки вже були допитані органом досудового розслідування і не заявляли про тиск на них з боку підозрюваного. Також суд враховує, що необхідні документальні докази та матеріальні об`єкти вилучені, оглянуті та зафіксовані у процесуальних документах, а тому посилання прокурора на фактично абстрактні можливості підозрюваного, без врахування вже проведеної слідством роботи, в жодному випадку не свідчать про наявність та доведеність заявлених ризиків. Крім того, за змістом наявних у справі доказів, обставини інкримінованого злочину істотним чином встановлені саме з документальних доказів, на які ОСОБА_1 не здатен здійснити жодного впливу.

Також слід зазначити, що у разі якщо службова діяльність підозрюваного перебуває у причинному зв`язку з інкримінованим злочином та може перешкоджати здійсненню кримінального провадження, або продовжити вчиняти корупційні злочини, то орган досудового розслідування скористався своїм правом та звернувся до суду з клопотанням про відсторонення підозрюваного від посади, дане клопотання було задоволено судом та підозрюваний відсторонений від займаної посади, а тому посилання на дані ризики безумовно не може бути визнано, як такими, що виправдовує тримання під вартою. Таким чином мінімізовані ризики знищення, сховання або спотворення речей або документів.

Слідчий суддя зазначає, що згідно з вимогами ч. 5 ст. 17 КПК України поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

При цьому, згідно сталої практики ЄСПЛ сама по собі тяжкість інкримінованих злочинів не є підставою для тримання особи під вартою.

Згідно примітки ст. 45 КК України, злочин передбачений ст. 368 КК України, є корупційним злочином. У разі засудження особи за корупційний злочин, до неї не буде застосовано звільнення від покарання, а також застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. Однак, сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Про це зазначено в рішеннях ЄСПЛ «Латальє проти Франції», «Прокопенко проти України» та інші.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий, обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який відповідно до ч. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.

Під час розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 одружений, має двох неповнолітніх дітей, працює, позитивно характеризується з місця роботи, проживає разом з дружиною та дітьми, має постійне місце проживання та реєстрації, має батьків похилого віку.

На міцність соціальних зв`язків підозрюваного ОСОБА_1 вказує наявність постійного місця проживання та родини.

Підозрюваний ОСОБА_5 має позитивну репутацію, що підтверджується наявними характеристиками з місця роботи, має нагородження, є учасником бойових дій.

За вимогами ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, окрім випадків, передбачених ст. 176 цього кодексу.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Слідчий суддя наголошує, що обрання запобіжного заходу лише з підстав тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному, є недопустимим.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ст. 179 КПК України в якості запобіжного заходу може бути застосоване особисте зобов`язання, яке полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи дані про особу підозрюваного, його процесуальну поведінку, слідчий суддя вважає необхідним застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проходить військову службу, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та проходження військової служби; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, утримуватися від спілкування зі свідками по справі з приводу обставин даного кримінального провадження.

Даний запобіжний захід є найбільш прийнятним, враховуючи обставини, встановлені у судовому засіданні та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 176-179, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську Теличко М.С., яке погоджено прокурором військової прокуратури Донецького гарнізону Савватеєвим М.В., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком на два місяці, тобто до 13 червня 2020 року включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками по справі з приводу обставин даного кримінального провадження.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі не виконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора.

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно, після її проголошення.

На ухвалу, протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду.

Слідчий суддя А.О. Чернобай