Рішення № 88818843, 17.04.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/8694/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартишева Т.О.,

за участі секретаря Кюсєвої Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в якому зазначив, що перебував у трудових відносинах із відповідачем по справі. 17 липня 2017 року звільнений з роботи відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. З березня 2017 року відповідач припинив виплачувати заробітну плату. На день звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з березня по липень 2017 року у загальному розмірі 14182 грн 20 коп. Позивач просить: стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період часу з 01 березня по 17 липня 2017 року в розмірі 11 318 грн 53 коп.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с.3).

Представник АТ «Українська залізниця», будучи належним чином повідомленим про дату та час проведення судового засідання, на виклик суду не з`явився, надав письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 34-35), в якому просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

З наданого представником АТ «Українська залізниця» відзиву вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію наступними обставинами:

- виконання АТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених діючим законодавством України, унеможливлено форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що підтверджується Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2, зокрема, захопленням адміністративної будівлі та виробничих об`єктів АТ «Українська залізниця», розташованих у м. Донецьк, за фактом якого відкрите кримінальне провадження № 12017050420000286; у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю;

- місце роботи позивача знаходилось на території проведення антитерористичної операції; у зв`язку з відсутністю доступу до первинних документів нарахування заробітної плати було припинено з 20 березня 2017 року; на теперішній час відсутня можливість підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт, визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат;

- доказів того, що позивач виконував свої посадові обов`язки та йому було нараховано але не виплачено заробітну плату не надано;

- надані позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог довідки складені без зазначення дати, не містять печаток і штампів підприємства, видані невідомими посадовими особами, які не перебувають у трудових відносинах з відповідачем, а отже такі довідки не може бути належним та допустимим доказом у підтвердження позовних вимог.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах із відповідачем по справі, працював муляром будівельної дільниці у ДП «Донецька залізниця» «Ясинуватського будівельно-монтажного експлуатаційного управління», яке було у 2016 році перепідпорядковано відповідачу, структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.9-17).

17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 17).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип та найменування відповідача по справі на акціонерне товариство «Українська залізниця».

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 Кодексу законів про працю Ураїни заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 надав довідки (а.с.7-8), видані але не підписані, як в них зазначено начальником ВП Ясинуватського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Гук О.Н. та головним бухгалтером ОСОБА_2 , виготовлені на аркушах паперу, а не на бланку структурного/виробничого підрозділу, із змісту яких вбачається, що сума нарахованої позивачу заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року становить 14182 грн 20 коп (за березень – 2841 грн 24 коп, квітень – 1137 грн 67 коп, травень – 00 грн 00 коп, червень – 341 грн 31 коп, липень – 9861 грн 98 коп); сума до виплати за цей період часу складає 11318 грн 53 коп. Відсутнє документальне підтвердження про виплату заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року із структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Як вбачається із змісту відзиву, відповідач АТ «Укрзалізниця» не визнає обставини, зазначені у вказаних довідках та посилається на їх невідповідність вимогам діючого законодавства щодо оформлення документів, вважаючи неналежним доказом.

Відповідно до пункту 11 параграфу 1 "Загальні вимоги до створення управлінських документів" розділу II "Документування управлінської інформації" Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5, оформлення реквізитів організаційно-розпорядчої документації та порядок їх розташування мають відповідати Національному стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року № 55.

Згідно пунктів 1, 2 параграфу 3 "Печатки" зазначених Правил право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом. На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

В установах дозволяється також застосовувати печатки структурних підрозділів (служби діловодства, бухгалтерії, кадрової служби тощо), печатки для окремих категорій документів (для копій, перепусток, конвертів тощо), а також металеві печатки - для опечатування приміщень, шаф, сейфів.

Проте, надані позивачем ОСОБА_1 на підтвердження заявлених позовних вимог довідки про доходи та про розмір заборгованості по заробітній платі наведеним вище вимогам Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5 не відповідають, оскільки виконані не на бланку підприємства або структурного підрозділу, не містять дати їх видачі, реєстраційного номеру, не підписані посадовими особами, не засвідчені печаткою, зважаючи на що не є належними, достовірними та достатніми доказами та не беруться судом до уваги.

Також, позивачем ОСОБА_1 на підтвердження заявлених вимог надано розрахункові листи за березень-липень 2017 року, з яких вбачається, що за березень 2017 року йому нараховано заробітну плату в розмірі 2841 грн 24 коп (до виплати 2259 грн 30 коп), за квітень 2017 року нараховано 1137 грн 67 коп (до виплати 904 грн 66 коп), за травень 2017 року нараховано 00 грн 00 коп (до виплати 00 грн 00 коп), за червень 2017 року нараховано 341 грн 31 коп (до виплати 271 грн 40 коп), за липень 2017 року нараховано 9861 грн 98 коп (до виплати 7883 грн 17 коп) (а.с.18-19).

Загальний розмір нарахованої позивачу заробітної плати за період часу березень-липень 2017 року згідно розрахункових листів становить 14 182 грн 20 коп (а.с.18-19).

На виконання ухвал Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2019 року та від 31 січня 2020 року відповідачем надано довідку від 27 січня 2020 року № 161/2 (а.с.44), та інформацію від 20 лютого 2020 року за вих.. № 428 (а.с. 60-61) щодо відсутності на підконтрольній Україні території оригіналів кадрових та фінансових документів, наданих від виробничих підрозділів з непідконтрольної України території до структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця»; з 16 березня 2017 року від бухгалтерії ВП «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» та від ОСОБА_1 особисто до Дирекції у м. Лиман не надходили оригінали первинних документів для нарахування та виплати заробітної плати, тому надати витребувані судом документи неможливо.

З довідки відповідача від 27 січня 2020 року № 161/2 (а.с. 44) вбачається, що ОСОБА_1 за березень 2017 року нараховано заробітну плату у сумі 1289 грн 89 коп, до виплати належить 1025 грн 71 коп (за вирахуванням податків та обов`язкових платежів у розмірі 264 грн 18 коп), за період часу з квітня по липень 2017 року заробітна плата не нараховувалась.

Враховуючи викладене вище, суд вважає належними та допустимими доказами надані позивачем розрахункові листи (табуляграми) за березнь - липень 2017 року, оскільки їх видача працівнику передбачена ст. 110 КЗпПУКраїни та ч.1 ст.30 Закону України «Про оплату праці», вказані в них відомості відповідачем не спростовані.

Суд зауважує, що довідка від 27 січня 2020 року № 161/2, видана відповідачем, як вбачається з її змісту, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Відповідно до п.п.3,4 вказаної Постанови не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження оплата простою, компенсація за невикористані дні відпустки.

З досліджених судом копій розрахункових листів (табуляграм) за період часу з березня по липень 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата за час простоїв (код 340), компенсація за невикористану відпустку (код 308), матеріальна допомога (код 393), вихідна допомога (код 651), тощо, що на переконання суду свідчить про те, що в довідці від 27 січня 2020 року № 161/2 зазначені не всі суми, які були нараховані відповідачем позивачу ОСОБА_1 за період роботи з березня по липень 2017 року.

Відповідач зазначені в цих листах відомості не спростував та суду не надав докази, що ці відомості є недостовірними.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 . Реєстру застрахованих осіб, сформованих станом на 07 лютого 2020 року (а.с.53), вбачається, що страхувальником – регіональною філією «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» (код 40150216) було нараховано ОСОБА_1 заробітну плату в березні 2017 року в розмірі 2841 грн 21 коп, що узгоджується із розрахунковим листом за березень 2017 року про розмір нарахованої заробітної плати; з квітня по липень 2017 року відсутні відомості про нарахування заробітної плати.

Будь-яких доказів про виплату на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з 01 березня по 17 липня 2017 року відповідачем не надано.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на його користь заборгованості по заробітній платі за період з 01 березня по 17 липня 2017 року в розмірі 14 182 грн 20 коп.

Суд вважає за необхідне зауважити, що заборгованість по заробітній платі за період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 14 182 грн 20 коп визначена без урахування обов`язкових платежів та податків і не є виходом за межі заявлених позовних вимог.

Заборгованість по заробітній платі за період часу з 01 березня по 17 липня 2017 року у розмірі 14 182 грн 20 коп підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 до 17 липня 2017 року перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», майнові вимоги позивача щодо оплати його праці відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Припинення нарахування позивачу заробітної плати у зв`язку з відсутністю доступу до первинних документів, на яке посилається відповідач у відзиві, суперечить вимогам діючого законодавства та не приймається судом до уваги.

Посилання відповідача у відзиві на висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 відповідно до якого унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст.115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), не спростовує висновків, яких дійшов суд, оскільки зазначений висновок свідчить про відсутність вини АТ «Українська залізниця» у невиконанні своїх обов`язків перед працівниками, проте, на переконання суду, не звільняє відповідача від обов`язку виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період часу з 01 березня по 17 липня 2017 року (а.с. 37-41).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. ст.ст.4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 14 182 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят дві) гривні 20 копійок.

Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 14 182 гривні 20 копійок утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

В частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць допустити негайне виконання рішення суду.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 17 квітня 2020 року.

Суддя