Рішення № 88818834, 17.04.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/38/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

за участю секретаря Кюсєвої Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в якому зазначив, що до з 11 липня 2016 року по 17 липня 2017 року перебував у трудових відносинах із відповідачем по справі, працював складачем поїздів 5 розряду виробничого підрозділу «Дебальцівське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця». З березня 2017 року відповідач припинив виплачувати заробітну плату. На день звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з березня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 22929 гривень 58 копійок. Позивач просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 17 571 гривень 57 копійок (з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с. 3).

Представник АТ «Українська залізниця» в судове засідання не з`явився, надав відзив на позову заяву (а.с. 78-80), в якому просив розглянути справу за його відсутності та відмовити задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію наступними обставинами:

- АТ «Українська залізниця» підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов`язків, передбачених законодавством про працю у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин на підставі Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2;

- місце роботи позивача знаходилось на території проведення антитерористичної операції, з огляду на що та у зв`язку з відсутністю доступу до первинних документів (зокрема, до табелів обліку робочого часу) відповідач не має можливості підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт, визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат;

- надані позивачем на підтвердження позовних вимог папери не є належними та допустимими доказами, оскільки не підписані уповноваженими особами, не завірені печаткою;

- керівником структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» надано інформацію щодо нараховування позивачеві коштів у розмірі 885,63 грн., які ним до цього часу не отримані з невідомих для відповідача причин, інша заборгованість по виплаті заробітної плати відсутня.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах із відповідачем по справі, працював складачем поїздів 5 розряду виробничого підрозділу «Дебальцівське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 9-13).

17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 13).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип та найменування відповідача по справі на акціонерне товариство «Українська залізниця».

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з березня 2017 року по 17 липня 2017 року позивачем ОСОБА_1 наданокопії особової картки, особового рахунку працівника та розрахунки оплати, довідку про відсутність депонованої заробітної плати, копію наказу про зміну надбавки за вислугу років (а.с. 15-19, 26, 34-36, 49-51), а також наказів про встановлення позивачеві неповного робочого часу та надання відпусток без збереження заробітної плати (а.с. 37-48).

Також, позивачем ОСОБА_1 надано на підтвердження позовних вимог копії розрахункових листів (табуляграм) за період з липня 2016 року по липень 2017 року включно (а.с. 20-25, 27-33), видача яких роботодавцем працівнику передбачена ст.110 КЗпП України, ч.1 ст.30 Закону України «Про оплату праці» і які суд приймає як належні докази на підтвердження розміру нарахованої позивачу заробітної плати за спірний період.

З розрахункових листів за спірний період часу вбачається, що позивачу нараховано заробітну плату за березень 2017 року - 3084 грн 27 коп (до виплати 2452 грн 55 коп), за квітень 2017 року – 2678 грн 91 коп (сума до виплати – 2130 грн 22 коп), за травень 2017 року – 2802 грн 28 коп (сума до виплати – 2228 грн 32 коп), за червень 2017 року – 2802 грн 28 коп (сума до виплати – 2228 грн 32 коп), за липень 2017 року – 11561 грн 84коп (сума до виплати – 8532 грн 16 коп) (а.с. 29-33).

Загальний розмір нарахованої позивачу заробітної плати за період часу березень-липень 2017 року згідно розрахункових листів становить 22 929 гривень 58 копійок (а.с. 29-33).

Як вбачається з розрахункових листів за березень - липень 2017 року, до нарахованої заробітної плати входить оплата простоїв (код 340), компенсація за невикористану відпустку (код 308), матеріальна допомога (код 393), тощо.

Крім того, позивачем ОСОБА_1 надані копії табелів обліку використання робочого часу за березень – липень 2017 року, які підписані начальником виробничого підрозділу ВП «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо», бухгалтером, помічником начальника з кадрових питань, інженером з організації та нормування праці, майстром та табельником (а.с. 52-56).

Відповідно до табелів обліку використання робочого часу за березень – липень 2017 року позивачем ОСОБА_1 за березень відпрацьовано 0 годин (175 годин простою), за квітень відпрацьовано 0 годин (152 години простою), за травень відпрацьовано 0 годин (159 години простою), за червень відпрацьовано 0 годин (159 годин простою), за липень відпрацьовано 16 годин з неповним робочим часом (64 години відпустки, 8 годин простою), що узгоджується із відомостями, зазначеними в розрахункових листах за цей період.

Відомості, зазначені у розрахункових листах та табелях обліку використання робочого часу за березень-липень 2017 року відповідачем не спростовані та суду не надані докази, що ці відомості є недостовірними.

На виконання ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2020 року (в частині витребування доказів) відповідачем надано довідку від 03 лютого 2020 року № 241/2 (а.с. 86), з якої вбачається, що ОСОБА_1 за березень 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі 1113 грн 75 коп, до виплати належить 885 грн 63 коп (за вирахуванням податків та обов`язкових платежів у розмірі 228 грн 12 коп). З період часу з квітня по липень 2017 року заробітна плата не нараховувалась.

Відповідно до інформації відповідача від 03 лютого 2020 року за вих.. № 241, а також повідомлення від 19 лютого 2020 року за вих.. № 423 на ухвалу суду від 14 лютого 2020 року (а.с. 84-85, 103-104), нарахована ОСОБА_1 заробітна плата за березень 2017 року у розмірі 885 грн 63 коп позивачем не отримана. У відповідача відсутній доступ до первинних документів стосовно нарахування позивачу заробітної плати. З 16 березня 2017 року від бухгалтерії виробничого підрозділу «Дебальцівське вагонне депо» та особисто від ОСОБА_1 до Дирекції у м. Лиман не надходили оригінали документів для нарахування та виплати заробітної плати, табелі обліку робочого часу з відмітками про фактично відпрацьований час, оригінал особової картки форми П-2, оригінал внутрішніх наказів (розпоряджень) та інше, тому надати витребувану інформацію не має можливості.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 . Реєстру застрахованих осіб, сформованих станом на 14 січня 2020 року (а.с. 64-65), вбачається, що в березні 2017 року страхувальником – регіональна філія «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (код 40150216) ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в розмірі 3084 грн 27 коп, що узгоджується із розрахунковим листом за березень 2017 року про розмір нарахованої заробітної плати; з квітня по липень 2017 року відсутні відомості про нарахування заробітної плати.

Довідка про доходи № 241/2 від 03 лютого 2020 року, видана відповідачем (а.с. 86), як вбачається з її змісту, відповідно до постанови КМУ України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", що свідчить про те, що в ній зазначені не всі суми, які могли бути нараховані відповідачем позивачу, оскільки відповідно до пунктів 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження оплата простою, компенсація за невикористані дні відпустки, що є предметом позову у цій справі, а тому зазначена довідка не спростовує нарахування відповідачем позивачу ОСОБА_1 в період часу з другої половини березня по 17 липня 2017 року сум заробітної плати у розмірі, зазначеному в розрахункових листах за цей період.

Отже, ця довідка не свідчить про те, що відповідачем не нараховувалась ОСОБА_1 заробітна плата в період часу з другої половини березня по 17 липня 2017 року.

Будь-яких доказів про виплату на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року відповідачем не надано.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на його користь заборгованості по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року в розмірі 22 929 грн 58 коп.

Суд вважає за необхідне зауважити, що заборгованість по заробітній платі за період часу з березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 22 929 грн 58 коп визначена без урахування обов`язкових платежів та податків і не є виходом за межі заявлених позовних вимог.

Заборгованість по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року у розмірі 22 929 грн 58 коп підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 до 17 липня 2017 року знаходився у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», майнові вимоги позивача щодо оплати його праці, зокрема в доведеній частині заборгованості, відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною першою статті 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підтвердження заявлених вимог ОСОБА_1 надано до суду довідку про розмір заборгованості (а.с. 14), видану та підписану, як в ній зазначено начальником ВП Дебальцевське вагонне депо Левицьким Р.В., головним бухгалтером Михарєвою К.П., виготовлену на аркуші паперу, а не на бланку структурного/виробничого підрозділу, зі змісту якої вбачається, що сума нарахованої позивачу заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року становить 22 929 грн 58 коп (за березень – 3084 грн 27 коп, квітень – 2678 грн 91 коп, травень – 2802 грн 28 коп, червень – 2802 грн 28 коп, липень – 11 561 грн 84 коп); сума до виплати за цей період часу складає 17 571 грн 57 коп. Відсутнє документальне підтвердження про виплату заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року із структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Як вбачається із змісту відзиву, АТ «Укрзалізниця» не визнає обставини, зазначені у вказаній довідці та посилається на її невідповідність вимогам діючого законодавства щодо оформлення документів.

Відповідно до пункту 11 параграфу 1 "Загальні вимоги до створення управлінських документів" розділу II "Документування управлінської інформації" Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5, оформлення реквізитів організаційно-розпорядчої документації та порядок їх розташування мають відповідати Національному стандарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року № 55.

Відповідно до пунктів 1, 2 параграфу 2 "Бланки документів" розділу II "Документування управлінської інформації" цих Правил організаційно-розпорядчі документи оформляють на бланках. Розміщення реквізитів на бланку повинно відповідати ДСТУ 4163-2003. Зразки бланків затверджуються розпорядчим документом установи. Установи розробляють бланки документів структурних підрозділів, відокремлених підрозділів та бланки документів посадової особи в тому разі, якщо керівник структурного підрозділу, відокремленого підрозділу чи посадова особа мають право підписувати документи в межах їх повноважень.

Згідно пунктів 1, 2 параграфу 3 "Печатки" зазначених Правил право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом. На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

В установах дозволяється також застосовувати печатки структурних підрозділів (служби діловодства, бухгалтерії, кадрової служби тощо), печатки для окремих категорій документів (для копій, перепусток, конвертів тощо), а також металеві печатки - для опечатування приміщень, шаф, сейфів.

Проте, надана позивачем ОСОБА_1 на підтвердження заявлених позовних вимог копія довідки, наявна на аркуші справи 14 наведеним вище вимогам Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року № 1000/5 не відповідає, оскільки не містить зазначення підприємства, яке її видало, дати її видачі, не засвідчена печаткою, зважаючи на що не є належним, достовірним та достатнім доказом, отже не береться судом до уваги.

Також, припинення нарахування позивачу заробітної плати з 16 березня 2017 року у зв`язку з відсутністю доступу до первинних документів, на яке посилається відповідач у відзиві, суперечить вимогам діючого законодавства та не приймається судом

Посилання відповідача на втрату доступу до виробничих потужностей та іншого майна регіональної філії «Донецька залізниця», в тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особистих справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки з програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками у зв`язку з їх знаходженням на непідконтрольній українській владі території не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати.

Згідно висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст.115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області; тривалими перервами в роботі транспорту, регламентованими умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язальної сторони за трудовим договором, якою є ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», вони об`єктивно впливають на її обов`язки, передбачені законодавством України про працю, зокрема ст.ст.115, 116 КЗпП України та унеможливлюють їх виконання. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов`язальної сторони, якою є ПАТ «Українська залізниця регіональна філія «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» за невиконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема ст.ст. 115, 116 КЗпП України, враховуючи субсидіарне застосування ст.4 КЗпП України та ст.ст.9, 263, 617 ЦК України (а.с.87-95).

Зазначений висновок свідчить про відсутність вини АТ «Українська залізниця» у невиконанні своїх обов`язків перед працівниками, проте, на переконання суду, не звільняє відповідача від обов`язку виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період часу з березня по 17 липня 2017 року.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача по справі. Із даним позовом позивач звернувся до суду 28 грудня 2019 року, тож з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 19, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року у розмірі 22 929 (двадцять дві тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень 58 копійок.

Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 22 929 гривень 58 копійок утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

В частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць допустити негайне виконання рішення суду.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім ) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 17 квітня 2020 року.

Суддя