Рішення № 88818595, 14.04.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/4530/19

Провадження №2/0203/386/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2020 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

у с т а н о в и в:

1. 16 жовтня 2018 року позивачі у рамках кримінального провадження №12018040000000758 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ПрАТ «СК «ВУСО» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Свої позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що 15.08.2018 на перехресті вул. Титова та пр. Богдана Хмельницького в м. Дніпрі, сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля марки «ГАЗ» (реєстраційний номер – НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_3 , та моторолера марки «Kymco Grand Dink 150» (реєстраційний номер – НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_4 (син позивачів). У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 помер. Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи смерть ОСОБА_4 настала внаслідок порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху. 04.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО», яке застрахувала відповідальність ОСОБА_3 перед третіми особами (ліміт відповідальності – 200 000,00 грн.), проте повідомив про те, що може відшкодувати лише витрати на поховання і тільки після ухвалення вироку. Відповідно до закону позивачі як батьки померлої особи мають право на страхове відшкодування у розмірі 36 мінімальних заробітних плат – 134 028,00 грн. (по 67 014,00 грн. кожному). Крім того, позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 12 мінімальних заробітних плат – 44 676,00 грн. (по 22 338,00 грн. кожному), а також витрат, пов`язаних з похованням, які не можуть перевищувати 12 мінімальних заробітних плат. Загальна сума витрат, пов`язаних з похованням, становить 69 920,00 грн. У зв`язку з тим, що добровільно відшкодувати шкоду відповідачі відмовились, позивачі звернулися до суду з позовом про стягнення з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_1 компенсації заподіяної матеріальної шкоди в сумі 88 310,00 грн., а також моральної шкоди в сумі 22 338,00 грн., стягнення з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_2 компенсації заподіяної матеріальної шкоди в сумі 67 014,00 грн., а також моральної шкоди в сумі 22 338,00 грн., стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсації заподіяної матеріальної шкоди в сумі 48 624,00 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. (а.с.а.с. 2 – 4).

2. 03 вересня 2019 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено вирок, яким ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України. Цивільний позов було задоволено частково, а саме: стягнуто з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_1 компенсацію заподіяної матеріальної та моральної шкоди в сумі 96 257,00 грн., стягнуто з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_2 компенсацію заподіяної матеріальної та моральної шкоди в сумі 89 352,00 грн., стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію заподіяної матеріальної шкоди в сумі 14 319,00 грн. (а.с.а.с. 13 – 17).

3. 04 грудня 2019 року Дніпровським апеляційним судом було постановлено ухвалу про скасування вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.09.2019 у частині розв`язання цивільного позову з направлення його до суду першої інстанції для нового розгляду. Таке рішення суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що суд першої інстанції не з`ясував, чи перебували позивачі на утриманні сина (а.с.а.с. 18 – 20).

4. 21 лютого 2020 року ПрАТ «СК «ВУСО» подало до суду відзив на позов, у якому зазначило, що не відмовляло позивачам у виплаті страхового відшкодування, а лише зупинило відповідно до закону розгляд питання до ухвалення судом вироку. Після ухвалення вироку страховик сплатив позивачам компенсацію заподіяної моральної шкоди загальною сумою 44 676,00 грн., а також понесених витрат з поховання в сумі 6 905,00 грн. Незважаючи на це, ПрАТ «СК «ВУСО» однаково вважає, що підстави для сплати страхового відшкодування відсутні, оскільки ані при зверненні із заявою про настання страхового випадку, ані при зверненні до суду позивачі не довели жодним доказом, що вони перебували на утриманні сина (а.с.а.с. 45 – 51, 58).

5. 03 березня 2020 року суд за клопотанням ПрАТ «СК «ВУСО» постановив ухвалу про витребування від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області інформації про те, чи зверталися позивачі із заявами про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника (а.с. 84).

6. 07 квітня 2020 року та 13.04.2020 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшла інформація, згідно з якою позивачі із заявами про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника не зверталися, але отримують пенсію за віком (а.с. 88).

7. Позивачі, представники відповідачів, ОСОБА_3 до суду не з`явилися, звернувшись з клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності (а.с.а.с. 28, 51).

8. ОСОБА_3 , його представник у судовому засіданні 09.04.2020 заперечували проти позову, пояснивши, що відповідач задовольнив усі майнові вимоги позивачів, про що свідчать відповідні розписки.

9. Суд, заслухавши пояснення відповідача, його представника, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

10. Судом встановлено, що 15.08.2018 на перехресті вул. Титова та пр. Богдана Хмельницького в м. Дніпрі, сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля марки «ГАЗ» (реєстраційний номер – НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_3 , та моторолера марки «Kymco Grand Dink 150» (реєстраційний номер – НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_4 (син позивачів). У результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_3 , ОСОБА_4 помер. Викладене встановлено вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.09.2019, який набрав законної сили (а.с. 10).

11. Загальна сума витрат позивачів, пов`язаних з похованням ОСОБА_4 , склала 69 920,00 грн. (а.с.а.с. 5 – 9).

12. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ГАЗ» на час пригоди за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АМ/3904080 була застрахована ПрАТ «СК «ВУСО». Згідно з договором страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 200 000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну, – 100 000,00 грн.

13. 27 грудня 2018 року ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_1 у рахунок відшкодування заподіяної шкоди 75 000,00 грн., про що свідчить відповідна розписка, копія якої долучена до матеріалів справи.

14. 27 лютого 2019 року ОСОБА_1 повідомив ПрАТ «СК «ВУСО» про настання страхового випадку, звернувшись із заявою про виплату страхового відшкодування.

15. Після набрання вироком від 03.09.2019 законної сили ПрАТ «СК «ВУСО» сплатило позивачам страхове відшкодування в частині заподіяної моральної шкоди в сумі 44 676,00 грн., а також відшкодування витрат позивачів з поховання в сумі 6 905,00 грн.

16. Викладені обставини підтверджуються змістом позовної заяви та відзиву на позов ПрАТ «СК «ВУСО».

17. 09 вересня 2019 року ОСОБА_3 додатково сплатив ОСОБА_1 у рахунок відшкодування заподіяної шкоди 14 320,00 грн., про що свідчить відповідна розписка, копія якої долучена до матеріалів справи.

18. Відповідно до частини 6 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

19. З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення вказаних вище протиправних дій та факт їх вчинення саме відповідачем встановлено вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.09.2019, отже не потребує додаткового доведення позивачами.

20. Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

21. За правилами, встановленими частинами 1 – 3 статті 22 ЦК, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

22. Судом встановлено, що після звернення позивачів до суду ОСОБА_3 задовольнив усі висунуті йому позовні вимоги, сплативши ОСОБА_1 грошові кошти загальною сумою 89 320,00 грн., про що свідчать складені останнім розписки.

23. Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне заявлений позов у частині вимог про стягнення з ОСОБА_3 компенсації заподіяної майнової шкоди в сумі 48 624,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. залишити без задоволення.

24. Розв`язуючи позов у частині вимог, висунутих ПрАТ «СК «ВУСО», суд виходить з такого.

25. Пунктом 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі – Закон №1961-IV) визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими – прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

26. За змістом пункту 27.2 статті 27 Закону №1961-IV страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.

27. Відповідно до частини 1 статті 1200 ЦК у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода батькам відшкодовується довічно і в разі, якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого законом.

28. Аналіз приведених норм дає підстави дійти висновку про те, що обов`язковими умовами для можливості застосування приписів частини 1 статті 1200 ЦК у контексті спірних правовідносин є непрацездатність позивачів та перебування їх на утриманні сина.

29. Згідно з підпунктом «г» пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при вирішенні позовів про відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника, слід мати на увазі, що непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування.

30. Судом встановлено, що позивачі на час смерті сина і одержували пенсію за віком, після загибелі останнього до пенсійного органу із заявами про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника не зверталися.

31. За правилами, встановленими частиною 1 статті 4 ЦПК, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

32. Частинами 2, 3 статті 12 ЦПК визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

33. За змістом частин 1, 3 статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

34. Відповідно до статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

35. Згідно з частинами 1, 5 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

36. За правилами, встановленими частиною 2 статті 77 ЦПК, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

37. З огляду на викладене процесуальним завданням позивачів насамперед було доведення належними, допустимими та достовірними доказами, із дотримання принципу їх достатності, не лише факту своєї непрацездатності, а й факту перебування їх на утриманні сина. Такими доказами відповідно до матеріального закону і сталої судової практики могли бути докази про його працевлаштованість і одержання доходу, що значно перевищував сукупний розмір їх пенсії, показання свідків тощо.

38. Між тим, позивачі ані при зверненні до суду з позовом, ані під час розгляду по суті кримінального провадження, ані після відкриття провадження у цій справі жодного з таких доказів не надали, як і не звернулися з клопотанням про забезпечення таких доказів.

39. Суд вважає також цілком правомірною позицію страховика, який, зважаючи на ненадання позивачами доказів перебування їх на утриманні сина, вчинив дії, передбачені пунктом 36.2 статті 36 Закону №1961-IV, сплативши позивачам страхове відшкодування (регламентну виплату) у розмірі шкоди, оціненої ним самим.

40. При цьому суд погоджується з доводом страховика, викладеним у відзиві на позов, щодо передчасності заявленого позову, оскільки розгляд заяви ОСОБА_1 був зупинений до надання ним доказів перебування на утриманні сина.

41. Ця обставина свідчить про те, що за позивачами і дотепер зберігається право на одержання відповідної регламентної виплати від страховика.

42. З огляду на викладене суд не знаходить підстав і для задоволення позовних вимог, висунутих страховику.

43. У порядку статті 141 ЦПК, зважаючи на те, що ОСОБА_3 задовольнив заявлений позов після його подання та відкриття провадження у справі, суд вважає за необхідне стягнути з нього на користь держави судовий збір у сумі 704,80 грн.

44. Решту судових витрат у справі, ураховуючи результат її розгляду, необхідно віднести на рахунок держави.

45. Керуючись статтями 5, 7, 10 – 13, 19, 23, 76 – 81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 – 265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП – НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) у позові до ОСОБА_3 (РНОКПП – НОМЕР_5 ; АДРЕСА_2 ), приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (ідентифікаційний код – 31650052; 03039, Україна, місто Київ, вулиця Голосіївська, 17) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 704,80 грн.

Решту судових витрат віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.О. Католікян