Рішення № 88811648, 15.04.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2020 р. Справа № 400/4817/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001 про:поновлення строку звернення для призначення державної допомоги при народженні дитини,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради в особі Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати протокол № 43 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат від 04.11.2019 року Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Миколаївської міської ради Департаменту праці та соціального захисту населення в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- поновити ОСОБА_1 строк звернення для призначення державної допомоги при народженні сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою від 21.01.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 15.04.2020 року суд замінив первинного відповідача у справі – Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради в особі управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району – на належного – Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (далі – відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відмовляючи в призначенні допомоги при народженні дитини відповідач виходив з того, що звернення за її призначенням подано з порушенням встановлених законодавством строків. При цьому відповідачем не враховано, що в спірних взаємовідносинах неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народжені дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позов просив відмовити. В своєму відзиві зазначив, що в Управління відсутні законні підстави для призначення позивачу допомоги при народжені дитини, оскільки позивач звернулась до за її призначенням пізніше, ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Також, відповідно до свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 , актовий запис про його народження зареєстровано Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. Оскільки вказана територія не була окупованою, позивач мала можливість звернутися до відповідного органу щодо призначення допомоги при народженні дитини.

Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що у зверненні позивача від 16.10.2019 року щодо надання допомоги при народженні третьої дитини – ОСОБА_3 , – в якому власноруч зазначила, що допомогу при народженні другої дитини оформлювала у Криму.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач народила сина – ОСОБА_2 . Місце народження дитини: м. Севастополь, Автономна Республіка Крим.

З 11.09.2019 року позивач та члени її родини перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи.

23.10.2019 року позивач звернулась до Управління соціальних виплат і компенсації Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради із заявою із заявою щодо призначення допомоги при народженні дитини на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До заяви позивачем було долучено свідоцтво про народження дитини ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 1845, яке видане повторно 10.09.2019 року, відповідно до якого актовий запис про народження дитини зареєстровано Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

04.11.2019 року в призначенні допомоги при народженні дитини – ОСОБА_2 – позивачу було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-XII (далі – Закон України № 2811), громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

У відповідності до ст. 3 Закону України № 2811, одним з видів державної допомоги сім`ям з дітьми є, зокрема, допомога при народженні дитини.

Згідно ст. 10 Закону України № 2811, допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

У відповідності до ст. 12 Закону України № 2811, допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (далі – Порядок) передбачено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем порушено встановлений законодавством термін для звернення щодо призначення допомоги при народженні дитини.

Одночасно з цим, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Даний адміністративний позов заявлений в інтересах дітей з метою їх належного матеріального забезпечення.

Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо того, що позивач скоріш за все вже зверталась за призначенням допомоги при народженні дитини, оскільки вказане є лише припущенням відповідача, яке не доведено жодним доказом.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітніх дітей, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі не мала фінансової можливості виїхати з дітьми з окупованої території АРК, що мало наслідком неможливість своєчасного оформлення відповідних документів та звернення за отриманням допомоги, суд доходить висновку про наявність підставі для задоволенні позовних вимог.

Одночасно з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі № 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення по справі «Чуйкіна проти України» констатував: «Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів. Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені».

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправним та скасування протоколу № 43 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат від 04.11.2019 року Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язання Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки вказане є дотриманням судом гарантії, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 – 246, 260, 282 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 03194499) – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати протокол № 43 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат від 04.11.2019 року Управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (вул. Мала Морська, 19, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 03194499) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.04.2020 року.

Суддя О.В. Малих