Рішення № 88811594, 16.04.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006362

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону (Військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Мостиського прикордонного загону (Військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі – відповідач, Мостиський прикордонний загін, в/ч 1494), в якому, просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2015 по 17.08.2018;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2015 по 17.08.2018 у сумі 60 305 грн 48 к.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після звільнення 17.08.2018 позивача з військової служби, 09.10.2019 ним до відповідача подано заяву про виплату індексації грошового забезпечення. Вказує, що гарантована чинним законодавством України індексація грошового забезпечення йому не виплачувалася протягом 2016-2018 років. Відповідач листом від 25.10.2019 №11/Т-96 повідомив про неможливість виплати такої індексації за вказаний період через відсутність в Міноборони на це коштів. Посилаючись на те, що індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, зазначає, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань. Вважає такі дії відповідача протиправними. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть якого полягає у такому. Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Згідно із статтею 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ та пунктом 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів Державного бюджету України. Зазначив, що у межах наявного фінансового ресурсу у Міністерства оборони не було можливості виплати індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2015 – серпні 2018 року. При наявності підстав для нарахування індексації за попередній період і, відповідно, наявності виділених на ці цілі коштів, позивачу належало би виплатити суму 19 297 грн 60 к., а не заявлену ОСОБА_1 60 305 грн 48 к. Заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою від 03.12.2019 позовна заява, подана без додержання встановлених Кодексом адміністративного судочинства України вимог, залишалася без руху, позивачу надавався строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали позивачем виконано.

Ухвалою від 16.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з викликом сторін.

Позивачем через канцелярію суду 26.12.2019 (вх.№50041) подано клопотання про заміну неналежного відповідача Західне регіональне управління Державної прикордонної служби на належного Мостиський прикордонний загін.

В судовому засіданні 08.01.2020 ухвалою суду клопотання задоволено та здійснено заміну неналежного відповідача Західне регіональне управління Державної прикордонної служби на належного Мостиський прикордонний загін.

Відповідачем через канцелярію суду 16.01.2020 (вх.№2524) подано відзив на позовну заяву та 27.01.2020 ( вх. №4406) додаткові письмові пояснення.

Адвокатом позивача Ревером С.В. 20.02.2020 (вх. 9795) та 25.03.2020 (вх. 16466) подано додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні 25.02.2020 суд заслухав вступну промову представника позивача Ревера С.В. та представника відповідача Зданевича С.О., дослідив письмові докази та перейшов до письмового провадження.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Мостиському прикордонному загоні, де отримував грошове забезпечення.

Відповідно до виданої відповідачем довідки №469 від 15.10.2019, ОСОБА_1 за період проходження служби в Мостиському прикордонному загоні з січня 2015 року по грудень 2018 року нараховувалася індексація грошового забезпечення з січня 2015 року по червень 2015 року на загальну суму 2 870 грн 82 к., яка виплачена у листопаді 2016 року та грудні 2015 року.

Індексація грошового забезпечення в період з 01.07.2015 по 17.08.2018 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується довідками про нараховане та виплачене грошове забезпечення по видам оплат в Мостиському прикордонному загоні №465, № 466, №467 та №468 за період проходження ОСОБА_1 служби з січня 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по грудень 2017 року та з 01.07.2015 по 17.08.2018 відповідно.

Як на підставу ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в період з липня 2015 року по серпень 2018 року відповідач посилається на відсутність коштів на індексацію.

Наказом начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 17.08.2018 №222-ос прапорщика ОСОБА_1 , старшину відділення прикордонної служби «Сянки» (тип В) відділу прикордонної служби «Сянки» I категорії (тип В), звільнено у запас відповідно до підпункту «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

ОСОБА_1 09.10.2019 звернувся до відповідача з заявою про виплату йому індексації грошового забезпечення.

Листом від 25.10.2019 №11/Т-96 відповідач відмовив у виплаті такої та повідомив про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення у сумі 2 870 грн 82 к. за період з січня 2015 року по серпень 2015 року.

Вважаючи дії відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 № 1282-ХІІ (далі – Закон №1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтею 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-XII визначено підстави для проведення індексації, зокрема індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у частині першій статті 4 Закону № 1282-XII цифри « 101» замінено цифрами « 103».

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі – Порядок №1078).

Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

При цьому, відповідно до абзаців другого-третього пункту 1-1 Порядку № 1078, в редакції, що діяла до 01.01.2016, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 і від 09.12.2015 № 1013» від 11.02 2016 р. № 77 абзац другий пункту 1-1 Порядку № 1078 викладено в наступній редакції:

«Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка».

Вказана норма застосовується з 01.01.2016.

Відповідно до абзацу третього пункту 1-1 Порядку № 1078 індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пункт 6 Порядку № 1078).

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Разом з тим, Законом №1282-ХІІ та Порядком № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 23.03.2002 №5-рп/2002 суд зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

З огляду на викладене, відсутність коштів для виплати індексації не позбавляють відповідача обов`язку провести індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 у встановленому законом порядку.

Ураховуючи викладене, дії відповідача щодо ненарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.07.2015 по 17.08.2018 ОСОБА_1 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, порушують право позивача на отримання такої індексації, тому є протиправними.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на роз`яснення Мінсоцполітики від 08.08.2017 № 48/0/66-17, оскільки вказаний документ не є нормативно-правовим актом та має виключно рекомендаційний характер.

Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на пункт 6 статті 5 Закону №1282-ХІІ, згідно до якого проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, оскільки будь-яких застережень щодо не здійснення у зв`язку з цим індексації з 01.01.2015 вказана норма не містить.

Суд зазначає, що індексація безпосередньо не пов`язана з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Окрім цього, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується Мостиський прикордонний загін, відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.

Саме такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 по справі № 825/874/17, який враховано судом при вирішенні даної справи.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку з 01.07.2015 по 17.08.2018.

Ураховуючи викладене та проведення відповідачем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2015 по 30.06.2018, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо оскарження дій відповідача по не нарахуванню та не виплаті індексації грошового забезпечення є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню шляхом визнання таких дій протиправними у період з 01.07.2015 по 17.08.2018.

Друга позовна вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 17.08.2018 у сумі 60 305 грн 48 к. є похідною від першої позовної вимоги і підлягає до задоволення пропорційно до першої.

При цьому суд виходить з такого.

Згідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Як уже було зазначено, пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник (пункт 10-2 Поряку № 1078).

Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому військовослужбовця призначено на посаду, є базовим місяцем для нарахування індексації.

Відповідно до витягу з послужного списку ОСОБА_1 , такий у листопаді 2013 року призначений на посаду, на якій він перебував до 17.08.2018, а тому саме листопад 2013 року є базовим при проведенні індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2015 по 17.08.2018.

Суд також зазначає, що відповідно до довідки №469, відповідачем при нарахуванні і виплаті індексації у період з січня 2015 року по червень 2015 року взято листопад 2013 року як базовий місяць. Вказаний період також взято позивачем при обрахунку не нарахованої суми індексації.

Тому суд бере до уваги проведений позивачем розрахунок індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по серпень 2018 року, ураховуючи при цьому виплачені відповідачем суми індексації з 01.01.2015 по 30.06.2015.

Суд не враховує розрахунок відповідача, який долучено до матеріалів справи разом з додатковими поясненнями 27.01.2020 (вх.4466), оскільки такий не відповідає нормам чинного законодавства та суперечить фактично нарахованій та виплаченій індексації у період 01.01.2015 по 30.06.2015.

Ураховуючи викладене, друга позовна вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2015 по 17.08.2018 у сумі 60 305 грн 48 к, підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.07.2015 по 17.08.2018 у розмірі 57 434 грн 66 к., з урахуванням податків, зборів та інших платежів відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем вказаного обов`язку не виконано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.07.2015 по 17.08.2018 не відповідають визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та порушують державну гарантію на отримання позивачем індексації грошового забезпечення, тому такі дії слід визнати протиправними. Відновлення порушеного права позивача можливе лише шляхом зобов`язання відповідача провести нарахарування та виплату оспорюваної індексації грошового забезпечення за вказаний період.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо обґрунтованості кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Позивач просить вирішити питання про стягнення з відповідача понесені ним судові витрати.

При вирішенні цього питання, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Професійна правова допомога ОСОБА_1 надавалася Адвокатським об`єднанням «Мицик і Партнери» (адвокат Ревер С.В., свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 21.02.2018 серія ЛВ №000876) на підставі договору про надання правової допомоги від 09.10.2019 №69, який наявний у матеріалах справи.

Вид наданих ОСОБА_1 послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується актом виконаних робіт від 26.11.2019.

Згідно з вказаним актом ОСОБА_1 надано наступні послуги: надання консультацій та узгодження правової позиції, тривалість 1 год.; опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, а також індексації грошового забезпечення, тривалість 2 год; пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень, практики в аналогійній категорії справ, тривалість 1 год.; складання позовної заяви, тривалість 3 год.

Розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить вартість 1 години – 1 000 грн.

Оплата послуг за правову допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги від 09.10.2019 №69 здійснена в розмірі 7 000 грн, що підтверджується квитанціями від 16.10.2019 №0.0.1494209339.1 на суму 3 000 грн та від 25.11.2019 №0.0.1534471333.1 на суму 4 000 грн.

Так, відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу з підстави відсутності у договорі порядку обчислення, форми та ціни послуг, а лише зазначається порядок оплати на підставі актів виконаних робіт.

Суд, у свою чергу, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

В даному випадку акт виконаних робіт від 26.11.2019 є доказом надання адвокатом послуг та прийняття їх замовником.

Додатково суд зазначає, що дана справа є незначної складності, а Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців, пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогійній категорії справ.

Враховуючи вищенаведене в сукупності та висновок суду про часткове задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 3 500 грн.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за квитанцією від 26.11.2019 №151 в розмірі 731 грн 43 к.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мостиського прикордонного загону (Військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Я. Мудрого, 113, м. Мостиська, Львівська область, 81300, код ЄДРПОУ 14321699) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Мостиського прикордонного загону (Військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Я. Мудрого, 113, м. Мостиська, Львівська область, 81300, код ЄДРПОУ 14321699) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення у період з 01.07.2015 по 17.08.2018.

Зобов`язати Мостиський прикордонний загін (Військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Я. Мудрого, 113, м. Мостиська, Львівська область, 81300, код ЄДРПОУ 14321699) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.07.2015 по 17.08.2018 у розмірі 57 434 (п`ятдесят сім тисяч чотириста тридцять чотири), з урахуванням податків, зборів та інших платежів відповідно до вимог чинного законодавства.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Мостиського прикордонного загону (Військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Я. Мудрого, 113, м. Мостиська, Львівська область, 81300, код ЄДРПОУ 14321699) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 731 грн (сімсот шістдесят вісім гривень) грн 43 к. судових витрат у вигляді судового збору.

Стягнути з Мостиського прикордонного загону (Військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Я. Мудрого, 113, м. Мостиська, Львівська область, 81300, код ЄДРПОУ 14321699) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя О.П. Хома