Ухвала суду № 88810304, 16.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

16 квітня 2020 року м. Київ № 640/7228/20

Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н. М., розглянувши у письмовому порядку заяву позивача про забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Президент України, Офіс Генерального прокурора, Міністерство юстиції України, Міністерство фінансів України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерство соціальної політики України, про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява про забезпечення позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Президент України, Офіс Генерального прокурора, Міністерство юстиції України, Міністерство фінансів України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерство соціальної політики України, у якій просить до набрання законної сили рішенням по суті:

- заборонити Офісу Генерального прокурора, комісії з ліквідації Національної академії прокуратури України, будь-яким третім особам вживати заходи щодо ліквідації Національної академії прокуратури України, зокрема, заборонити звільнення працівників НАПУ, передачу майна НАПУ Тренінговому центру прокурорів України чи іншим суб`єктам, перерозподіл коштів, виділених для функціонування НАПУ у нинішньому бюджетному році.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Необхідність забезпечення позову заявником обґрунтовується наступним:

- оскаржувана постанова КМУ очевидно протиправна, оскільки змінює, відміняє, скасовує, зупиняє дію Указу Президента України, та перешкоджає його дії, у порушення правил співвідношення нормативно-правових актів за юридичною силою. Жодного Указу Президента України щодо ліквідації НАПУ не видано;

- Постанова КМУ від 25.10.2002 № 1582, якою утворена НАПУ є чинною, тому оскаржувана постанова КМУ від 03.03.2020 № 175 суперечить раніше прийнятій постанові, чим штучно створюються умови правової невизначеності з метою рейдерського захоплення НАПУ групою зацікавлених осіб;

- Кабінетом Міністрів України у процесі прийняття оскаржуваної постанови порушено регламент КМУ, зокрема, щодо погодження із заінтересованими органами;

- у порушення норм ст. 105 ЦК України КМУ не призначило ліквідаційну комісію, її голову або ліквідатора;

- Офіс Генерального прокурора, якому делеговано повноваження здійснювати заходи з ліквідації НАПУ, не є органом виконавчої влади, у той час як КМУ здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів АРК та місцеві державні адміністрації;

- оскаржуваною постановою передбачено надання Тренінговим центром прокурорів України платних послуг, що суперечить його статусу бюджетної установи, що корелює з його неприбутковістю;

- у порушення ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» Тренінговий центр прокурорів України утворено без передбаченого штатного науково-викладацького складу;

- звернення Генерального прокурора, з яким погодився КМУ в оскаржуваній постанові, містить посилання на неіснуючу норму щодо ліквідації НАПУ;

- оскаржуваною постановою не передбачено трудові гарантії, зокрема, працевлаштування науковців та викладачів НАПУ;

- Офісом Генерального прокурора протиправно вчиняються дії щодо припинення НАПУ, а більшість її працівників, не зважаючи на впровадження загальнодержавних заходів запобігання поширенню хвороби COVID-19, отримали повідомлення про звільнення.

З огляду на перелічене, позивач вважає, що оскаржувана постанова є очевидно протиправною, а продовження здійснення ліквідації НАПУ може істотно ускладнити виконання рішення суду по даній справі.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Слід зауважити, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Статтею 151 КАС України визначено вичерпний перелік заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У заяві про забезпечення позивач просить заборонити іншій особі вчиняти дії. Водночас, у даному випадку суд може забезпечити позов лише за умови, якщо такі дії іншої особи стосуються предмета позову.

Позовна заява подана з вимогою про визнання протиправною та скасування постанови КМУ 03.03.2020 № 175, отже, предметом позову та завданням суду в даній адміністративній справі є надання оцінки правомірності або протиправності оскаржуваній постанові, за наслідком чого - вирішення питання щодо її протиправності.

При чому, вирішуючи поставлені питання, керуючись нормами Конституції України та КАС України, суд позбавлений права вирішувати питання конституційності оскаржуваної постанови, а виходячи з мотивувальної частини позову, з`ясуванню та оцінці підлягає порядок прийняття такої постанови та порядок ліквідації НАПУ, який, одночасно із делегуванням повноважень, встановлений постановою КМУ № 175.

Таким чином, предметом спору, по суті, є оцінка дотримання регламенту Кабінету Міністрів України та співвідношення прийнятої постанови нормам чинного законодавства, зокрема, нормам, на реалізацію яких спрямована така постанова.

Відповідь на питання про наявність ознак очевидної протиправності міститься в ухвалі суду від 06.04.2020, якою відмовлено у забезпеченні позову в даній справі за заявою від 27.03.2020.

Згадана ухвала від 06.04.2020 вмотивована тим, що у розумінні КАС України, поняття очевидної протиправності передбачає можливість дійти висновку про невідповідність дій, бездіяльності, нормативно-правового акта або акта індивідуальної дії нормам чинного законодавства, без встановлення усіх або великої кількості обставин, що мають значення для надання оцінки, зокрема, постанові Кабінету Міністрів України щодо її правомірності або протиправності.

Оскільки для можливості вирішення заявленого питання необхідно дослідити велику кількість документів, спеціальних нормативно-правових актів та заслухати пояснення учасників справи, оскаржувана постанова не містить ознак очевидної протиправності.

У той же час, кваліфікувати оскаржувану постанову як правомірну або протиправну суд може лише за наслідками розгляду справи по суті.

За таких обставин, позивач, фактично, просить суд визнати оскаржувану постанову протиправною до вирішення справи по суті, що не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства та метою інституту забезпечення позову.

Повертаючись до співвідношення предмета позову із заходами забезпечення, які заявлені позивачем, слід зазначити, що заборона Офісу Генерального прокурора та будь-яким третім особам вчиняти дії щодо ліквідації НАПУ лише опосередковано стосується частини оскаржуваної постанови.

При чому, заявлений спосіб забезпечення позову має безпосереднє відношення до дій Офісу Генерального прокурора, оцінка яким може бути надана в межах окремої адміністративної справи з відповідними вимогами та предметом.

Таким чином, забезпечення позову, шляхом заборони іншим особам вчиняти дії можливе лише за умови безпосереднього співвідношення предмета позову із заявленим заходом забезпечення. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має перевірити, чи не виходить воно за межі повноважень, передбачених КАС України, з урахуванням особливостей конкретної справи.

За висновком суду, оскільки дії Офісу Генерального прокурора та невизначеної кількості інших осіб не є предметом даної адміністративної справи, вирішення даного питання виходить за межі компетенції призначеного для розгляду даної справи складу суду, натомість, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150- 154, 241, 243, 256, 293- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позовної заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені статтями 293-297 КАС України із урахуванням п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко