Рішення № 88810260, 16.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/321

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2020 року м. Київ № 826/16278/16

за позовомОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №72-1305Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень від 20.04.2016 № 72-1305 та від 22.07.2016 № 72-1305, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб у сумі 21014,62 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2018 р. справу прийнято до провадження суддею Головань О.В. та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без виклику сторін.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Громадянину ОСОБА_1 на праві приватної власності належить одноосібно одноповерхові нежилі (виробничі) будівлі під АДРЕСА_1 , в тому числі будівля під літ. "А" загальною площею 219,3 кв.м. та будівля під літ. "Б" - 298,1 кв.м. За даними реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації від 29.04.2000 року вказані нежилі будівлі зареєстровані за позивачем.

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 21.04.2000 року (пункт 4), укладеного між ОСОБА_1 (як покупцем) і ТОВ "Комплексний центр ДРО Гарантія" (як продавцем) вказані нежилі будівлі розташовані на земельній ділянці розміром 0,09 га, наданій продавцеві у постійне користування згідно рішення Київської міської ради за № 53/555 від 30.09.1999 року, і продаються згідно протоколу загальних зборів учасників цього товариства (протокол № 13 від 14.04.2000 року).

Згідно довідки Київського міського управління земельних ресурсів від 21.04.2000 року за № 03-49/2385 земельна ділянка на приватизовувалась і у власність не передавалась.

20.04.2016 р. ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 72-1305, згідно з яким на підставі п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України ОСОБА_1 нараховано 21 014, 62 грн. податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб.

Вказане податкове повідомлення-рішення отримане позивачем 10.10.2016 р. у приміщенні контролюючого органу після отримання інформації про його існування у Електронному кабінеті платника податків.

Також на запит позивача від 10.10.2016 р. позивачем отримано податкове повідомлення-рішення № 72-1305 від 22.07.2016 р., згідно з яким на підставі п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України ОСОБА_1 нараховано 21 014, 62 грн. податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає вказані рішення протиправними і просить їх скасувати з таких підстав.

Позивач зазначає, що станом на час винесення оскаржуваних рішень він не внесений до Державного земельного кадастру як землекористувач земельної ділянки, а також документи на підтвердження права користування чи права власності на земельну ділянку відсутні.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої станом на 18.10.2016 року за запитом про реєстрацію права власності щодо фізичної особи ОСОБА_1 , за позивачем жодна земельна ділянка не зареєстрована.

Згідно з положеннями п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є особа, якій земельна ділянка належить на праві власності або на праві постійного користування, яке зареєстровано у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідач - ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник Головне управління ДПС у м. Києві) - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач посилається на те, що згідно з даних бази ПК "Кадастр" по фізичних особах за ОСОБА_2 обліковується земельна ділянка (кадастровий номер 85:341:002) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0869 га.

26.04.2017 р. Головне управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 13545-1305, яким позивачу відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України визначено до сплати суму податкового зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" у сумі 52 904,60 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2017 р. у справі №826/12696/17 вказане податкове повідомленні-рішення визнане протиправним та скасоване.

Судове рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 р.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно зі ст.206 Земельного кодексу України від (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частинами 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст. 125, 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII такого Кодексу.

Згідно із ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Отже, платниками земельного податку є особи, яким земельна ділянка належить або на праві власності, або на праві постійного користування.

Згідно з п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нормами абз. 1 п. 286.6 ст. 286 та п. 287.8 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Поряд з цим, за приписами п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Тобто, за приписом наведеної норми Кодексу, у випадку набуття фізичною особою у власність одноповерхової будівлі, споруди (їх частини), обов`язок щодо сплати земельного податку за земельну ділянку, що знаходиться під такою будівлею, спорудою (їх частинами), з урахуванням прибудинкової території виникає у фізичної особи виключно з дати реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Як встановлено під час розгляду справи №826/12696/17, позивач є одноосібним власником одноповерхових нежилих будівель загальною площею 517,4 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 20.03.2017 року № 057027-057/К-347-3054, наданої у відповідь на заяву позивача від 07.02.2017 року, за даними міського земельного кадастру земельна ділянка на АДРЕСА_1 обліковується за ОСОБА_1 площею 869,48 кв.м. (код ділянки 85:341:0002) на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування.

За даними цього листа від 20.03.2017 року за поданням Департаменту земельних ресурсів рішення про відведення вказаної земельної ділянки Київська міська рада не приймала. А інформація щодо державної реєстрації цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї у міському земельному кадастрі відсутня.

При розгляді справи суд враховує в порядку ч. 4 ст. 78 КАС України обставини і висновки суду, зазначені у постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2017 р. у справі №826/12696/17.

Також суд зазначає, що позивачем оскаржується два податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 20.04.2016 № 72-1305 та від 22.07.2016 № 72-1305, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб у сумі 21014,62 грн.

З огляду на їх прийняття у одному році і однакову суму визначеного зобов`язання, вказані рішення визначають податкове зобов`язання з земельного податку за один рік - 2015 р., і одне з них винесене помилково, оскільки фактично дублює інше.

У зв`язку з відсутністю інформації про скасування контролюючим органом одного з них, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати обидва.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З врахуванням викладеного у суду наявні підстави для висновку про порушення відповідачем як суб`єктом владних повноважень вимог щодо обґрунтованості при винесенні оскаржуваних рішень, що є підставою для задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 257-262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 20.04.2016 № 72-1305 та від 22.07.2016 № 72-1305.

3. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код 43141267) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) 551, 2 грн. судового збору.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 16.04.2020 р.