Ухвала суду № 88809967, 16.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

з питання забезпечення адміністративного позову

"16" квітня 2020 р. справа №520/3951/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Старосєльцева О.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову по справі за позовом ТОВ "Енергоспецметал" до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

встановив:

18.03.2020р. засобами поштового зв`язку заявник подав до суду позов про визнання протиправним і скасування наказу ГУ ДПС у Харківській області №1082 від 21.02.2020р.

Разом із вказаним позовом була подана заява про вжиття заходів у порядку ст.ст.150 і 151 КАС України, яка ухвалою суду від 25.03.2020р. була відхилена у зв`язку з безпідставністю.

15.04.2020р. заявник подав заяву про збільшення вимог, доповнивши первісний позов вимогою про визнання протиправним і скасування наказу ГУ ДПС у Харківській області від 31.03.2020р. №1832 "Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у Харківській області №1082 від 21.02.2020р.".

Одночасно із цим процесуальним документом заявник подав заяву про забезпечення позову шляхом: 1) зупинення дії наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 21.02.2020р. №1082; 2) зупинення дії наказу ГУ ДПС у Харківській області від 31.03.2020р. №1832; 3) заборони Головному управлінню ДПС у Харківській області здійснювати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоспецметал» на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 21.02.2020 року № 1082 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енергоспецметал» до вирішення адміністративної справи по суті та набрання судовим рішенням у вказаній справі законної сили.

Згадана заява умотивована доводами про те, що докази, на які спирається заявник, не означають вирішення спору по суті.

При цьому, перша сторінка заяви про забезпечення позову взагалі не містить посилань на будь-які докази.

Друга сторінка заяви про забезпечення позову містить довід про те, що перевірка була призначена контролюючим органом, незважаючи на отримання пояснень та документів на письмовий запит.

Третя сторінка заяви про забезпечення позову містить посилання на постанови Верховного Суду від 27.03.2029р. у справі №0440/5193/18 та від 12.06.2018р. у справі №826/14722/17.

Четверта сторінка заяви про забезпечення позову не містить посилань на будь-які доводи та докази, а є технічним цитуванням обставин попередніх процесуальних дій у справі та мотивів ухвали суду від 25.03.2020р. про відмову у задоволенні раніше поданого клопотання про забезпечення позову.

П`ята сторінка заяви про забезпечення позову містить технічне цитування змісту Закону України від 30.03.2020р. №540-ІХ, ст.257 КАС України.

Шоста сторінка заяви про забезпечення позову містить посилання на обставини отримання платником наказу ГУ ДПС у Харківській області від 31.03.2020р. №1832 "Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у Харківській області №1082 від 21.02.2020р.".

Сьома сторінка заяви про забезпечення позову містить посилання на припущення про те, що контролюючий орган має намір вдатись до спотворення обставин фактичної дійсності і скласти акт про вчинення заявником податкових правопорушень, а також на ст.79 і 86 Податкового кодексу України.

Восьма сторінка заяви про забезпечення позову містить технічне цитування постанови Верховного Суду від 12.06.2018р. по справі №826/14722/17, котра на думку заявника була покладена в основу процесуального рішення суду про відмову у задоволенні раніше поданої заяви про забезпечення позову.

Дев`ята сторінка заяви про забезпечення позову містить продовження цитування постанови Верховного Суду від 12.06.2018р. по справі №826/14722/17 із наведенням заявником власного тлумачення змісту даного судового акту, а також цитування ч.1 ст.2 КАС України та довід про необхідність попередження заподіяння шкоди правам та інтересам платника.

Десята сторінка заяви про забезпечення позову містить посилання на ст.7 КАС України, Закон України "Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини", Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах та рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. у справі "Пантелеєнко проти України" і від 31.07.2003р. у справі "Дорани проти Ірландії".

Одинадцята сторінка заяви про забезпечення позову містить саме прохання про забезпечення позову.

Перевіривши обґрунтованість обраних заявником доводів приписами належних норм матеріального та процесуального права, а також долученими до матеріалів позову документами, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Згідно з ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною 2 вказаної статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавець пов`язує забезпечення позову із доведеністю таких обставин як: 1) ймовірність істотного ускладнення виконання можливого рішення суду; 2) ймовірність унеможливлення виконання майбутнього рішення суду; 3) ймовірність істотного ускладнення ефективного захисту та поновлення прав і інтересів; 4) ймовірність унеможливлення ефективного захисту та поновлення прав та інтересів; 5) очевидна протиправність оскарженого управлінського волевиявлення.

При цьому, суд вважає, що доведення обставин існування перелічених підстав повинно відбуватись у порядку ч.1 ст.77 КАС України, адже приписи ч.2 ст.77 КАС України присвячені виключно випадкам вирішення спору по суті.

Суд відзначає, що у спірних правовідносинах заявник вважає незаконним рішення контролюючого органу про призначення податкової перевірки, а відтак, предмет позову (припинення юридичної дії управлінського волевиявлення з приводу здійснення заходу податкового контролю) та предмет заяви про забезпечення позову повністю збігаються.

Указане об`єктивно унеможливлює навіть гіпотетичне застосування такої підстави як очевидна протиправність, адже свідчитиме про вирішення спору наперед.

Окрім того, наведені заявником аргументи не доводять очевидної протиправності оскарженого наказу, а жодних доказів на підтвердження цієї обставини заявником до матеріалів справи не подано.

Стосовно решти підстав для застосування адміністративного позову, то суд зазначає, що відповідно до ст.86 Податкового кодексу України наслідком проведення контролюючим органом податкової перевірки є виключно складання письмового документу про її результати, тобто створення письмового документу, котрий жодним чином не впливає на стан суб`єктивних прав та обов`язків заявника як платника податків.

Посилання заявника на усі перелічені вище рішення Верховного Суду здійснено без урахування доводів та конкретних підстав для прийняття судами рішень про забезпечення позовів в інших справах.

Доказів ідентичності або хоча б достатньої тотожності обставин тих спорів обставинам цієї адміністративної справи заявником до матеріалів справи не подано.

Викладені в тексті акту або довідки податкової перевірки судження контролюючого органу з приводу дотримання особою податкової дисципліни самі по собі об`єктивно не здатні вплинути на стан суб`єктивних прав та обов`язків платника податків.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.07.2019р. по справі №814/2124/14.

Таким чином, вирішення питання про законність рішення контролюючого органу з приводу призначення податкової перевірки є предметом розгляду справи по суті, а доказів про наявність у контролюючого органу зловмисного наміру на спотворення, перекручення чи викривлення обставин фактичної дійсності в аспекті дотримання особою податкової дисципліни матеріали справи не містять.

До того ж у силу останньої у часі правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.02.2020р. по справі №826/17123/18 сформульовано новий правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання, що жодних доказів існування підстав забезпечення позову заявником до матеріалів справи не подано, а обрані заявником аргументи не дають суду підстав для вжиття заходів у порядку ст.ст.150 і 151 КАС України.

Відтак, у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 150, 154, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ухвалив:

1. Заяву про забезпечення адміністративного позову - залишити без задоволення.

2. Копії даної ухвали направити учасникам справ.

3. Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення), а набирає законної сили негайно після підписання.

Суддя О.В. Старосєльцева