Постанова № 8880332, 15.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

місто СевастопольСправа №2а-138/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання - Іванов Д.Б.,

за участю:

позивача ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 виданий 15.11.2001,

представника відповідача не зявився,

представника третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А4515, третя особа Севастопольська Квартирно-експлуатаційна частина (морська), про визнання дій незаконними та стягнення грошової компенсації,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до військової частини А4515 про визнання незаконними дій командування військової частини А4515 щодо невиплати грошової компенсації за піднайом житла та зобовязання військової частини А4515 провести виплату грошової компенсації за піднайом житла у розмірі 1914,86 грн.

Позов мотивовано порушенням відповідачем діючого законодавства про соціальний і правовий захист військовослужбовців, яким встановлено право військовослужбовців на отримання грошової компенсації за оренду житла у разі відсутності службового.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 27.01.2010 відкрито провадження у справі, призначене попереднє судове засідання.

У попередньому судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, просить визнати незаконними дії командування військової частини А4515 щодо невиплати йому грошової компенсації за оренду житла та стягнути з військової частини А4515 грошову компенсацію за оренду житла у розмірі 1914,86 грн.

Ухвалою суду від 17.02.2010 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Севастопольську квартирно-експлуатаційну частину (морську), підготовче провадження у справі закінчено, справу призначено до судового розгляду.

Судове засідання було відкладено з 03.03.2010 на 15.03.2010.

У судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не зявились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідач надіслав заперечення на позов, в яких просить у задоволенні позову відмовити, справу розглянути за відсутністю його представника.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання відповідача - суб'єкта владних повноважень не перешкоджає розгляду справи, тому суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача та третьої особи, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, з 2007 року проходить службу у військовій частині А4515 у званні старшого лейтенанта юстиції.

З 18.07.2007 позивач проживає у гуртожитку № 2, що знаходиться на балансі Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини (морської).

12.11.2009 позивач звернувся з рапортом до командування військової частини А4515 про виплату компенсації за піднайом житла у вказаному гуртожитку.

Листом № 1430 від 01.12.2009 ОСОБА_1 відмовлено у виплаті компенсації за піднайом житла у звязку з тим, що, на думку відповідача, проживання у гуртожитку зі сплатою грошових коштів не є піднайомом житла.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період часу з вересня 2007 року по серпень 2008 року сплачував грошові кошти за койко-місце та комунальні послуги за проживання у гуртожитку № 2 по вул.Федорівській у місті Севастополі всього у розмірі 1914,86 грн.

Вказана обставина підтверджується рахунками Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини (морської): № 52 від 01.10.2007, № 171 від 01.11.2007, № 286 від 01.12.2007, № 50 від 03.01.2008, № 163 від 04.02.2008, № 276 від 28.03.2008, № 391 від 03.04.2008, № 507 від 06.05.2008, № 627 від 02.06.2008, № 744 від 01.07.2008, № 861 від 14.08.2008, № 983 від 03.09.2008, а також квитанціями про сплату грошових коштів на підставі вказаних рахунків: № 136 від 19.10.2007 на суму 120,88 грн., № 38 від 26.11.2007 на суму 124,44 грн., № 108 від 19.12.2007 на суму 136,70 грн., від 05.02.2008 на суму 136,70 грн., від 24.03.2008 на суму 149,17 грн., від 21.04.2008 на суму 295,77 грн., від 02.06.2008 на суму 140,89 грн., від 26.06.2008 на суму 213,16 грн., № 261 від 21.08.2008 на суму 407,51 грн., № 2 від 24.09.2008 на суму 189,64 грн.

Відповідно до частини пятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 16 Закону України «Про Збройні Сили України»№ 1934-XII від 06.12.1991 визначено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або постраждали в полоні в ході бойових дій (війни), при надзвичайному стані чи під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або у складі Миротворчих Сил ООН під час участі у міжнародних миротворчих операціях.

Соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»№ 2011-XII від 20.12.1991 держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.

Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 затверджений Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, відповідно до пункту 2 якого військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла.

У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян.

Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднаймання (наймання) житлового приміщення у встановленому порядку.

Аналогічну норму закріплено пунктом 1.3 наказу Міністра оборони України № 577 від 06.10.2006 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 30.10.2006 за №1171/13045, а саме - у разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які висуваються до гуртожитків, призначених для проживання одиноких громадян.

Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення у встановленому порядку.

14.03.1995 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 175 «Про грошову компенсацію військовослужбовцям за піднайом (найом) житла», відповідно до якої установлено військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі відсутності постійного житла, за їх бажанням, та курсантам вищих військових навчальних закладів, які мають сім'ю, за відсутності сімейних гуртожитків грошову компенсацію за піднайом (найом) ними житлового приміщення в розмірі фактичних витрат, але не більше, зокрема, у містах Києві, Сімферополі, Севастополі, обласних центрах - 5 мінімальних заробітних плат.

Згідно зі статтею 76 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» з 01.07.2007 розмір мінімальної заробітної плати встановлений 420 грн. на місяць, з 01.12.2007 450 грн. на місяць.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав: з 01.01.2008 515 грн., з 01.04.2008 525 грн.

Таким чином, граничний розмір компенсації за піднайом (найом) житла для військовослужбовців у місті Севастополі в 2007 році складав: з липня 2100 грн., з грудня 2250 грн.; в 2008 році з січня 2575 грн., з квітня 2625 грн.

Отже, позивачем у період з вересня 2007 року по серпень 2008 року грошові кошти за проживання у гуртожитку сплачувались у межах розмірів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 175 від 14.03.1995.

Директивою Генерального штабу Збройних Сил України № ДГШ-38 від 13.03.1993 визначено, що грошова компенсація за піднайом житла виплачується фінансовим органом за місцем служби військовослужбовця за поточний місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Стосовно відсутності договору оренди (найму) койко-місця у гуртожитку, укладеного між позивачем та Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною (морською) у письмовій формі, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 цього Кодексу встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що позивач користувався майном Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини (морської), а саме койко-місцем, здійснював оплату за вказане користування, цей факт також не заперечується відповідачем.

Параграфом 1 глави 58 Цивільного кодексу України не встановлено обовязкової письмової форми договору оренди. Отже, суд вважає, що між ОСОБА_1 та Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною (морською) фактично виниклі договірні відносини щодо оренди (найму) майна.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання незаконними дій командування військової частини А4515 щодо відмови позивачеві у виплаті грошової компенсації за піднайом (найом) житла та задоволення позову в частині стягнення з військової частини грошової компенсації за оренду позивачем койко-місця у гуртожитку у розмірі 1152,83 грн. (76,17 грн. + 76,17 грн. + 76,17 грн. + 76,17 грн. + 76,17 грн. + 76,17 грн. + 76,17 грн. + 76,17 грн. + 142,50 грн. + 142,50 грн. + 142,50 грн. + 142,50 грн. + 20% податку на додану вартість у розмірі 192,14 грн.).

Стосовно стягнення з відповідача грошової компенсації витрат позивача на комунальні послуги суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»№ 1875-IV від 24.06.2004 комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 20 вказаного Закону споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З аналізу вказаних норм Закону вбачається, що споживач оплачує комунальні послуги, отриманні для задоволення власних потреб. Діючим законодавством не встановлено зобовязання виплати військовослужбовцям компенсації за отримані для задоволення власних потреб комунальні послуги.

Отже, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошової компенсації за отримані позивачем комунальні послуги необґрунтованими.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин 1, 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,70 грн.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати дії командування військової частини А4515 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за оренду житла у вигляді койко-місця у гуртожитку незаконними.

3.Стягнути з військової частини А4515 (99013, м.Севастополь, вул.Федорівська, р/р 35225007000117, код ЄДРПОУ 07945732, МФО 824509 в ГУДКУ у місті Севастополя) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1, інших реквізитів немає) грошову компенсацію за оренду житла у розмірі 1152,83 грн. (одна тисяча сто пятдесят дві гривні вісімдесят три копійки).

4.У решті позову відмовити.

5.Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у місті Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1, інших реквізитів немає) витрати по сплаті судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.В. Прохорчук Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 22 березня 2010 року.