Рішення № 88802232, 16.03.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

16.03.2020 Справа №607/1899/19

Справа №607/1899/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2020 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Черніцької І.М.

- за участю секретаря судового засідання Лехан О.М.

з участю позивача ОСОБА_1 ,

його представника – адвоката Сагайдака В.В.,

представника відповідачів-адвоката Панченка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Альфа-Банк», третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. про визнання виконавчого напису нотаріуса за №3179 від 04.03.2015 року таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 16 січня 2019 року при ознайомленні із матеріалами виконавчого провадження №48619464 дізнався про постанову, винесену старшим державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального Управління юстиції у Тернопільській області Палюх І.М. від 23.02.2018 р. про повернення виконавчого документа стягувану.

Виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису №3179, виданого 04.03.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Чуловським В.А., яким стягнуто з нього на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість по кредитному договору №500447964 від 11.01.2014 року у загальні сумі 105525,96 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 95224,20 грн.; заборгованість за відсотками у розмірі 7301,76 грн.; заборгованість за вчинення виконавчого напису нотаріуса - 3000,00 грн.

Вважає, що виконавчий напис нотаріуса слід визнати таким, що не підлягає до виконання, оскільки відповідачем не надано первинних документів щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо). Відтак, підстав вважати, що розмір заборгованості, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними, у нотаріуса не було. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.

При вчиненні виконавчого напису була відсутня засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Виконавчий напис вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог останнього до нього.

Відповідачем не надано нотаріусу жодних первинних документів, які зазначені у ст. 336 розд. І таблиці Переліку типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту віл 12.04.12 р. № 578/5, що свідчить про порушення п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172. Вважає, що приватний нотаріус не мала підстав для видачі виконавчого напису, оскільки були відсутні документи, які підтверджують безспірність заборгованості.

Крім того, при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, а саме кредитного договору за №500447964 від 11.01.2014 року встановлено, що підпис який міститься на сторінках кредитного договору не відповідає його підпису, що свідчить про недійсність правочину.

Посилаючись на наведене, позивач просив визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 219 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08 травня 2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

27 лютого 2019 року представник відповідача – адвокат Панченко Д.В. подав відзив на позовну заяву. Вказав, що проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим. 17.02.2015 року на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про порушення основного зобов`язання, зі строком погашення зазначеної заборгованості протягом 7 (семи) днів з дати направлення вимоги, у якій було вказано, що у разі невиконання цієї вимоги Банк розпочне захист охоронюваного права кредитора на дострокове повернення кредиту, шляхом подачі до суду цивільного позову/вчинення виконавчого напису нотаріусом.

В обґрунтування безспірності вимог банком було надано нотаріусу перелік документів, встановлених законом. При вчиненні виконавчого напису нотаріусом було дотримано усіх вимог законодавства.

Отже твердження позивача, що заборгованість не є безспірною, є помилковими, оскільки від дати надіслання вимоги про погашення заборгованості пройшло 30 днів, заборгованість погашена боржником не була, а тому вимоги заявника на вчинення виконавчого напису були безспірними, у зв`язку з чим нотаріусом був вчинений виконавчий напис.

Крім того, вказує, що вимога позивача ґрунтується на вчиненому 04.03.2015 року виконавчому написі нотаріуса. Позовна заява подана в січні 2019 року, тобто зі спливом позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Поважних причин пропуску строку, позивачем не наведено.

Позивач не зазначає коли саме йому стало відомо про наявність даного виконавчого напису. Відповідно до супровідного листа відділу ДВС Тернопільського районного управління юстиції постанова про відкриття провадження від 07.09.2015 року була надіслана на адресу ОСОБА_1 , а тому саме з моменту отримання вказаної постанови і має обчислюватись строк позовної давності.

Посилаючись на наведене, просив відмовити у задоволенні позову.

05 березня 2019 року позивач подав до суду відповідь на відзив. Вказав, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусу не були надані первинні фінансові документи, а саме підтвердження отримання кредитних коштів в готівковій або безготівковій формі. Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач та його представник – адвокат Сагайдак В.В. позов підтримали та просили задовольнити

Представник відповідачів – адвокат Панченко Д.В. проти задоволення позову заперечив.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце його був повідомлена належним чином. Попередньо про причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Судом встановлено, що 11 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа Банк» було укладено договір кредиту за №500447964.

Згідно умов кредитного договору, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 99 958,98 грн. із сплатою процентів у розмірі 10,99% річних, на строк до 13.01. 2017 року.

17.02.2015 року ПАТ «Альфа Банк» надіслав ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень зі строком погашення зазначеної заборгованості протягом 7 (семи) днів з дати направлення вимоги, де вказано, що у разі невиконання цієї вимоги Банк розпочне захист охоронюваного права кредитора на дострокове повернення кредиту, шляхом подачі до суду цивільного позову/вчинення виконавчого напису нотаріусом. У вимозі зазначено, що станом на 09 лютого 2015 року загальна сума заборгованості по кредиту становить 118 264,07 грн., з яких: 95224,20 грн. заборгованість за кредитом, 7301,76 заборгованість за відсотками, 14438,11 грн. заборгованість по комісії та 1300грн. штраф.

04 березня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис за №3179 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованості по кредитному договору №500447964 від 11.01.2014 року у загальні сумі 105525,96 грн. за період з 13 квітня 2014 року по 09 лютого 2015 року, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 95224,20 грн.; заборгованість за відсотками у розмірі 7301,76 грн.; витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса - 3000,00 грн.. Вказаний виконавчий напис звернуто до виконання.

Під час розгляду справи судом неодноразово направлялись запити до приватного нотаріуса про надання належних чином завірених копій документів, на підставі яких вчинявся оскаржуваний напис нотаріуса.

З листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 01 листопада 2019 року за №750/01-16 вбачається, що 16 травня 2019 року нотаріусом було складено акт про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, який погоджено протоколом №48 засідання експертної комісії Головного територіального управління юстиції у м.Києві від 22 травня 2019 року. На підстав даного Акту відбулось знищення документів, на підставі яких вчинялись у 2015 році виконавчі написи, за закінченням терміну зберігання.

Судом встановлено, що ні у банку, ні у приватного нотаріусу не збереглось заяви про вчинення виконавчого напису та пакету документів долучених до неї.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідачів Панченко Д.В., представник ПАТ «Альфа Банк» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. із заявою про вчинення виконавчого напису на кредитному договорі щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість по кредитному договору №500447964 від 11.01.2014 року у загальні сумі 105525,96 грн. В обґрунтування безспірності заборгованості, приватному нотаріусу було надано перелік документів згідно чинного законодавства, у тому числі вимогу про усунення порушень, розрахунок заборгованості за кредитом.

07 вересня 2015 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження ВП №48619464 з приводу примусового виконання виконавчого напису за №3189, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 04.03.2015 року.

23 лютого 2018 року постановою державного виконавця повернуто виконавчий документ стягувачу, на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

З договору факторингу за №4-АБ/КІ від 14 листопада 2016 року, укладеного між ПАТ «Альфа-банк» (Клієнт) та ТОВ «Кредитні ініціативи» (Фактор) встановлено, що Клієнт відступив Факторові свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до договору.

Як слідує з Додатку №1 до договору факторингу від 14 листопада 2016 року, ТОВ «Кредитні ініціативи» набув права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №500447964 від 11 січня 2014 року.

Встановлено, що ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 16.01.2019 року, що підтверджується його заявою із відміткою ДВС.

Судом також встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження направлялась позивачу за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, місцем проживання та реєстрації позивача є АДРЕСА_2 , що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України, інформацією зазначеною у договорі кредиту, виконавчому написі.

Як вбачається з копії конверту ДВС про направлення позивачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження, вказаний конверт повернутий відправнику та не вручений адресату ОСОБА_1 .

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з вимогами пп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, пп. 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому, стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.

Відповідно до вимог пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів для одержання виконавчого напису за Кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Судом не встановлено та відповідачем не доведено, що приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису було надано засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як пояснив в судовому засідання представник відповідача, нотаріусу для здійснення виконавчого напису було надано розрахунок заборгованості по кредиту.

Дана довідка-розрахунок із зазначенням загальної суми заборгованості, її складових не є випискою з рахунку боржника, у розумінні чинного законодавства. Більше того, вказана довідка є суб`єктивним, однобічним рішення стягувача та достовірно не підтверджує факт невиконання боржником зобов`язань.

Згідно листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. від 01 листопада 2019 року за №750/01-16 встановлено, що на підставі акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, який погоджено протоколом №48 засідання експертної комісії Головного територіального управління юстиції у м.Києві від 22 травня 2019 року, відбулося знищення документів, на підставі яких вчинялись у 2015 році виконавчі написи, за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, банком не було надано засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, а надана банком довідка про заборгованість за кредитним договором є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача.

Слід також зазначити у даній довідці –розрахунку відсутні відомості щодо періоду за який нарахована дана заборгованість, лише зазначено кінцеву дату - станом на 09.02.2015 року. Однак, нотаріус у виконавчому написі, за відсутності відповідних документів, самостійно зазначає період за який проводить стягнення заборгованості з 13 квітня 2014 року по 09 лютого 2015 року. Проте, такі відомості у довідці-розрахунку відсутні.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед банком є безспірним.

Банком не було надано первинних документів на підтвердження правильності наданої нотаріусу довідки про розмір заборгованості, що позбавляє позивача можливості довести суду безпідставність визначення саме такого розміру заборгованості.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд вважає, що відповідачем не було надано суду доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису, а тому суд приходить до висновку, що заборгованість не є безспірною, що свідчить про вчинення виконавчого напису з порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», й відповідно є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідачами не спростовано доводів позивача належними та достатніми доказами.

Суд не приймає до уваги тверджень відповідачів про пропуск позивачем строку позовної давності.

В силу вимог ч.1. ст. 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначив позивач у позові, дізнався про наявність оскаржуваного виконавчого напису 16 січня 2019 року при ознайомленні із матеріалами виконавчого провадження, що підтверджується його заявою із відміткою ДВС та 24 січня 2019 року подав позов до суду. Судом також встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження направлялась позивачу за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, місцем проживання та реєстрації позивача є АДРЕСА_2 , що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України, інформацією зазначеною у договорі кредиту, виконавчому написі.

Крім того, як вбачається з копії конверту ДВС про направлення позивачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження, вказаний конверт повернутий відправнику та не вручений адресату ОСОБА_1 .

Таким чином, суд вважає, що позивачем не пропущена позовна давність.

Доказів протилежного судом не встановлено.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на висновок Верховного суду викладений у постанові від 27 січня 2020 року у справі за № 607/14361/17, оскільки як вбачається із змісту постанови характер правовідносин у даній справі інший, а обставини у справах не є ідентичними.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений нею при подачі позову судовий збір в сумі 768,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 81, 263, 265, 272, 273, 354, 355Цивільного процесуального кодексу України, ЗУ «Про нотаріат», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» , третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити .

Визнати виконавчий напис за №3179 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем 04 березня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа- Банк» заборгованості у розмірі 105 525.96рн. за період з 13 квітня 2014 року по 09 лютого 2015 року таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 768,40 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Альфа-банк», вул.Десятинна,4/кв.6, м.Київ, код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», вул. Вікентія Хвойки, 21 м.Київ, код ЄДРПОУ 35326253.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, вул. О.Гончара,55, офіс 11 м.Київ, свідоцтво №7425 від 28.05.2009 року.

Повне рішення складено 26 березня 2020 року.

Головуюча