Постанова № 8879991, 24.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 лютого 2010 року           14:52           № 2а-17385/09/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Попові В.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юком»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання неправомірними дій, бездіяльності та зобов’язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: Шевчук Б.Б., представника

від відповідача: Степаненко І.Д., представника

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.02.2010р. проголошено ступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Юком»з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, в якому просить :

визнати неправомірною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо перенесення до електронної бази податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показників поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Юком»податкових декларацій з податку на додану вартість: 25.03.2009 р. за лютий 2009 р., поданих 14.08.2009р. за березень квітень травень червень 2009 р.; поданої 09.09.2009р. за липень 2009 р.; поданих 20.11.2009р. за серпень 2009 та вересень 2009 р.

визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва по не визнанню поданої 18.11.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Юком»(м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, н/п № 43, код ЄДРПОУ 31575358) податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009р.

зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва перенести до електронної бази податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показники поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Юком»25.03.2009 р. податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 р., 14.08.2009р. податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2009р., 14.08.2009р., податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2009р, 14.08.2009р., податкової декларації з податку на додану вартість травень 2009р.; 14.08.2009р. податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 р.; 09.09.2009р. податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 р.; 20.11.2009р. податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 р.; 20.11.2009р. податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 р., 18.11.2009р. податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивачем було направлено відповідачу податкові декларації 25.03.2009 р. за лютий 2009 р., 14.08.2009р. за березень, квітень, травень, червень 2009 р., 09.09.2009р. за липень 2009 р.; 20.11.2009р. за серпень 2009 та вересень 2009 р., та сплачено суму штрафу, після прийняття відповідачем рішення про невизнання звітності, поданої позивачем, проте, відповідачем не було прийнято даної звітності та не внесено відомостей до електронної бази даних.

Позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій про невизнання поданої 18.11.2009р. податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009р. ґрунтуються на безпідставності невизнання звітності відповідача, з огляду на її відповідність всім вимогам, встановленим Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Наявність порушеного права в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання перенести до електронної бази податкової звітності показники поданих декларацій позивачем обґрунтовується пред’явленням претензій контрагентами позивача та шкодою його діловій репутації, на підтвердження чого було надані листи контрагентів.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що відповідачем було винесено рішення про відмову у визнанні податкових декларацій, надісланих позивачем, податковою звітністю. При цьому, відповідач посилається на невірне визначення адреси позивачем у поданій звітності. Також відповідач повідомив про те, що реєстраційну справу позивача було передано до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва.

Судом витребовувалися з ДПІ у Дарницькому районі міста Києва копії всіх наявних в реєстраційній справі рішень про невизнання поданих ТОВ «Юком»декларації за 2009 рік. На виконання вимог ухвали суду вказані рішення були надані.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Юком»(надалі - позивач) направило поштою до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі -відповідач) податкову декларацію з ПДВ за лютий 2009 р. разом з платіжним дорученням про сплату штрафу за несвоєчасну подачу податкової звітності.

В поданій позовній заяві позивач стверджує, що рішень про невизнання поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за лютий 2009 р. податковою звітністю відповідач не направляв.

Проте, відповідно до наданого Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі листа ДПІ у Печерському районі, відповідачем було відмовлено у прийнятті декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року. Зазначений лист не містить дати його прийняття та направлення, відповідач повідомив про відсутність в нього будь –якої інформації з приводу позивача у зв’язку з передачею реєстраційної справи.

У зв’язку з викладеним, судом вбачається, що даний лист стосується саме декларації позивача за лютий 2009 року, поданої 25.03.09р.

18.11.2009 р. позивач надіслав поштою до відповідача податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2009 р. Відповідачем було надіслано позивачу листа від 11.12.2009р. №61031/10/15-311 «Про невизнання звітних документів». В цьому листі відповідач повідомив, що податкова декларація заповнена всупереч вимогам наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166. При відпрацюванні декларації та за результатами аналізу її показників виявлено нарахування податків неадекватних задекларованим валовим доходам. Згідно протоколу №111 від 24.11.2009р. засідання робочої групи ДПІ у Печерському районі м. Києва по відпрацюванню податкової звітності, декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року підлягає поверненню. У зв'язку з цим, відповідач не визнає звітність, подану позивачем, податковою декларацією та пропонує нову декларацію за звітний період, оформлену належним чином.

Відповідно до частини 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Отже, з вищенаведеної правової норми слід дійти висновків, що, по-перше, можливою підставою неприйняття податкової декларації є її заповнення з порушеннями вимог законодавства або не зазначення обов’язкових реквізитів; по –друге, про невизнання отриманого податковою декларацією податковим органом приймається рішення, яке може бути оскаржено.

Згідно підпункту 4.1.2. п.4.1. ст.4 зазначеного Закону, прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Подані позивачем податкові декларації за лютий 2009 року та за жовтень 2009 року містили всі обов’язкові реквізити, підписані відповідними посадовими особами та скріплені печаткою платника податків, що підтверджується копіями зазначеної звітності, наданими позивачем.

Судом не приймаються посилання відповідача, викладені в листах, якими було відмовлено у прийнятті декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року та жовтень 2009 року з огляду на нижчевикладене.

В декларації за лютий 2009 року позивачем було визначено місцезнаходженням позивача –м.Київ, вул. Грушевського, 28/2, н/п 43, яка відповідала адресі, визначеній у статутних документах підприємства на момент подання звіту.

Відомостей про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців запису про відсутність позивача за місцем реєстрації суду не надано.

Оскільки чинним законодавством не передбачено обов’язку чи можливості зазначення місцем знаходження юридичної особи іншої адреси, ніж зазначено в її статутних документах, судом вбачаються неправомірними дії відповідача по невизнанню декларації за лютий 2009 року, поданої позивачем.

Крім того, суд зазначає, що довідка про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 16 липня 2009р. не може слугувати підставою для невизнання податкової звітності позивача, поданої у березні 2009 року.

Аналіз норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. №166 дозволяє стверджувати, що податковий орган при прийнятті податкової декларації здійснює формальну перевірку наявності обов'язкових реквізитів, підписів відповідальних посадових осіб і відтиску печатки підприємства.

Натомість, підставою для повернення декларації позивача за жовтень 2009 року відповідачем визначено, що за результатами аналізу її показників виявлено нарахування податків неадекватних задекларованим валовим доходам.

При цьому, відповідач не зазначив, в чому саме полягає порушення позивачем при заповненні декларації Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. №166 або інших нормативних актів.

Вищезазначений Порядок не містить визначення адекватності показників, алгоритму їх розрахунку та обов’язку платника податку дотримуватися якихось встановлених норм при співвідношенні задекларованих показників, щоб їх можна було визначити адекватними.

Нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість визначено лише один критерій заповнення декларацій –відповідність даним податкового обліку підприємства.

У зв’язку з викладеним, судом вбачаються обґрунтованими посилання позивача на невідповідність дій відповідача щодо неприйняття декларації за жовтень 2009 року вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

При визнанні неправомірними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва по не визнанню поданої 18.11.2009 р. позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009р. суд враховує, що позивач не був обізнаний з відмовою у прийнятті звітності за лютий 2009 року, проте просить внести дану декларацію до електронної бази податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та визнати також неправомірними дії відповідача по не визнанню поданої 25.03.2009 р. позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2009р.

Щодо обраного позивачем засобу захисту порушеного права –визнання неправомірними дій по невизнанню поданої звітності суд відзначає наступне.

Приписи Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не містять визначення документа, яким має оформлятися невизнання звітності, фактично це було зроблено відповідачем шляхом направлення листів.

Також норми частини 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 вищезазначеного Закону не передбачають можливості судового оскарження рішення про невизнання звітності, оскільки прямо передбачають лише можливість апеляційного оскарження.

На підставі викладеного, з урахуванням вільного розпорядження диспозитивними правами позивача, передбаченим частиною 4 статті 105 КАС України, судом вбачається можливість застосування засобу захисту порушеного права, обраного позивачем.

Також судом встановлено, що 10.04.2009 р. позивачем було направлено поштою до відповідача податкову декларацію з ПДВ за березень 2009 р., 19.05.2009 р. позивач подав відповідачу поштою податкову декларацію з ПДВ за квітень 2009 р.

Матеріали справи не містять відомостей про відмову відповідача у прийнятті зазначеної звітності відповідача.

10.06.2009 р. позивачем надіслано відповідачу поштою податкову декларацію з ПДВ за травень 2009 р.

Відповідач надав позивачу лист від 02.07.2009р. №29694/10/ «Про невизнання звітних документів». В цьому листі відповідач повідомив, що податкова декларація заповнена всупереч вимогам наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166. При відпрацюванні декларації та за результатами аналізу її показників виявлено нарахування податків неадекватних задекларованим валовим доходам. У зв'язку з цим, відповідач не визнає звітність, подану позивачем, податковою декларацією та пропонує нову декларацію за звітний період, оформлену належним чином.

20.07.2009 р. позивач подав відповідачу поштою податкову декларацію з ПДВ за червень 2009 р. з листом, у якому повідомив, що змушений надіслати податкову звітність поштою у зв'язку з відмовою посадової особи відповідача прийняти податкову декларацію.

Відповідачем було надіслано позивачу лист від 24.07.2009р. № 34337/10/15-311, за змістом якого повідомлено про невизнання податкової декларації за червень 2009 року у зв’язку з тим, що позивачем не було заповнено номери рядків, до яких надані додатки до декларації.

20.08.2009 р. позивач подав відповідачу поштою податкову декларацію з ПДВ за липень 2009 р. з листом, у якому повідомив, що змушений надіслати податкову звітність поштою у зв'язку з відмовою посадової особи відповідача прийняти податкову декларацію.

Відповідач надав позивачу лист від 21.08.2009р. №39923/10/15-311 «Про невизнання звітних документів». В цьому листі відповідач повідомив, що податкова декларація заповнена всупереч вимогам наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166. У зв'язку з цим, відповідач не визнав звітність подану позивачем, податковою декларацією та пропонує нову декларацію за звітний період оформлену належним чином.

21.09.2009 р. позивач подав відповідачу податкову декларацію з ПДВ за серпень 2009р.

Відповідач надав позивачу лист від 23.09.2009р. №44545/10/15-311 «Про невизнання звітних документів». В цьому листі відповідач повідомив, що податкова декларація заповнена всупереч вимогам наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166. При відпрацюванні декларації та за результатами аналізу її показників виявлено нарахування податків неадекватних задекларованим валовим доходам. У зв'язку з цим, відповідач не визнає звітність, подану позивачем, податковою декларацією та пропонує нову декларацію за звітний період, оформлену належним чином.

Також, позивачу було надано лист від 02.11.09р. № 50880/10/15-311, «Про невизнання звітних документів». В цьому листі відповідач повідомив, що податкова декларація заповнена з порушенням загальних вимог оформлення податкової звітності, що не відповідає пунктів 4.3 та 4.2 розділу 4 Наказу ДПА України від 31.12.2008р. №827. У зв'язку з цим, відповідач не визнає звітність, подану позивачем, податковою декларацією та пропонує нову декларацію за звітний період, оформлену належним чином.

20.10.2009 р. позивач подав відповідачу поштою податкову декларацію з ПДВ за вересень 2009 р. з листом, у якому повідомив, що змушений надіслати податкову звітність поштою у зв'язку з відмовою посадової особи відповідача прийняти податкову декларацію.

Відповідач надав позивачу лист від 02.11.2009р. №50876/10/15-311 «Про невизнання звітних документів». В цьому листі відповідач повідомив, що податкова декларація заповнена всупереч вимогам наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166. У зв'язку з цим відповідач не визнає звітність, подану позивачем, податковою декларацією та пропонує нову декларацію за звітний період, оформлену належним чином.

18.11.2009 р. позивач направив поштою до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2009 р.

Відповідач надав позивачу лист від 11.12.2009р. №61031/10/15-311 «Про невизнання звітних документів». В цьому листі відповідач повідомив, що податкова декларація заповнена всупереч вимогам наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166. При відпрацюванні декларації та за результатами аналізу її показників виявлено нарахування податків неадекватних задекларованим валовим доходам. Згідно протоколу №111 від 24.11.2009р. засідання робочої групи ДПІ у Печерському районі м. Києва по відпрацюванню податкової звітності, декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року підлягає поверненню. У зв'язку з цим, відповідач не визнає звітність, подану позивачем, податковою декларацією та пропонує нову декларацію за звітний період, оформлену належним чином.

На підставі вищезазначених листів відповідача, якими позивача було повідомлено про невизнання податкової звітності за травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2009 року, позивачем було надіслано відповідачу:

14.08.2009р. податкові декларації з ПДВ за травень та червень 2009 р., при цьому позивачем було сплачено штраф у розмірі 170 грн. за кожну несвоєчасно подану декларацію;

09.09.2009р. позивач повторно подав відповідачу податкову декларацію з ПДВ за липень 2009 р., сплативши при цьому штраф у розмірі 170 грн. за несвоєчасну подачу декларації;

16.11.09р. згідно з супровідним листом, позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень та вересень 2009 року, при цьому позивачем було сплачено штраф у розмірі 170 грн. за кожну несвоєчасно подану декларацію.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, за наслідками розгляду звітності, повторно наданої позивачем, рішень прийнято не було, проте, отримання повторно наданої звітності не заперечується.

Судом вбачається, що згідно з нормами підпункту 4.1.2. п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», до податкової декларації поданої повторно, мають застосовуватися загальні правила подачі декларацій, встановлені зазначеним Законом.

Оскільки подані позивачем повторно 14.08.2009р., 09.09.09р. та 16.11.09р. зі сплатою штрафу податкові декларації відповідачем повернуто не було, рішень з цього приводу матеріали справи не містять, відомостей про прийняття таких рішень не надавалося, зазначені декларації вважаються прийнятими.

Згідно з пунктом 2.6 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби, затвердженого Наказом ДПА України від 18 квітня 2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів працівник підрозділу ведення та захисту податкової звітності після реєстрації податкової звітності з ПДВ переносить інформацію з первинних звітних документів платника ПДВ на паперових носіях та звітних документів, наданих платниками ПДВ у електронному вигляді, до електронної бази податкової звітності органу ДПС.

Згідно з викладеним, відповідач був зобов’язаний перенести інформацію з первинних звітних документів платника ПДВ до електронної бази податкової звітності органу ДПС, оскільки рішень про невизнання поданої 14.08.2009р., 09.09.09р. та 16.11.09р. звітності, відповідачем прийнято не було.

Проте, вимоги про визнання неправомірною бездіяльності Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо перенесення до електронної бази податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показників податкової декларації з податку на додану вартість, поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Юком»25.03.2009 р. за лютий 2009 р., задоволенню не підлягають з огляду на те, що в процесі судового розгляду було встановлено направлення відповідачем листа про неприйняття зазначеної звітності.

Судом вбачаються наявними порушення прав позивача у зв’язку з невиконанням відповідачем вищезазначених обов’язків з огляду на надані позивачем листи та звернення контрагентів та приписами пункту 4.16 Порядку, згідно з яким якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в України»звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юком" задовольнити частково.

          2. Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва по не визнанню поданої 18.11.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Юком”(м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, н/п № 43, код ЄДРПОУ 31575358) податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року та поданої 25.03.2009р. податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року.

          3. Визнати неправомірною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо перенесення до електронної бази податкової звітності показників поданих Товариством з обмеженою відповідальністю “Юком” 14.08.2009р. податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень 2009 року, поданої 09.09.2009р. податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 р.; поданих 20.11.2009р. податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень та вересень 2009 року.

          4. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва перенести до електронної бази податкової звітності, що ведеться органами державної податкової служби, показники поданої Товариством з обмеженою відповідальністю “Юком”25.03.2009 р. податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 р., та поданих 14.08.2009р. податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень 2009 року; поданої 09.09.2009р. податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 р.; поданих 20.11.2009р. податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень та вересень 2009 року; поданої 18.11.2009 року податкової декларації за жовтень 2009р.

          5. В решті позовних вимог відмовити.

          6. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юком" за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 С.К. Каракашьян