Постанова № 8879984, 02.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 березня 2010 року           15:57           № 2а-14818/09/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Попові В.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Укргазпромбуд»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Шкурупій В.В., Овчаренко Л.Г., представників

від відповідача: Василевської А.С., представника

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.03.2010р. проголошено ступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось закрите акціонерне товариство «Укргазпромбуд»з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №0009092312/0 від 16.11.2009р., та зобов’язання Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва надати відповідному територіальному управлінню державного казначейства висновок про відшкодування на рахунок позивача з бюджету податку на додану вартість в сумі 35457грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначені рішення винесені на підставі помилкових висновків акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених контрагенту, до податкового кредиту.

При цьому, позивач посилається на те, що суми податку на додану вартість, зазначені позивачем у поданій відповідачу декларації, підтверджені податковими накладними, та здійсненні у зв’язку з провадженням господарської діяльності.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, віднесення до складу податкового кредиту сум, сплачених у складі вартості товару, придбаного у ПП «Вектра-Транс».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва (далі –відповідач) була проведена перевірка закритого акціонерного товариства «Укргазпромбуд» (далі –позивач) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень, серпень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувався в період з 01.10.2006р. по 31.08.2008р.

За результатами перевірки відповідачем 05.11.2009р. складено акт перевірки № 672/23-12/31567127 (далі –акт перевірки), яким було встановлено, що в порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ЗАТ «Укргазпромбуд»неправомірно включено до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість:

- за червень2008 року в розмірі 16857 грн., що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню згідно декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року в розмірі 16857 грн., яка підлягає зменшенню;

- за серпень 2008 року в розмірі 18600 грн., що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню згідно декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року в розмірі 18600 грн., яка підлягає зменшенню.

В акті перевірки вказується, що оскільки немає змоги встановити фактичну надмірну сплату податку на додану вартість до бюджету підприємством - постачальником товару (підшипників, клапанів вихлопних, насосів паливних) ПП «Вектра - Транс»(і.п.н. 328960815512), то немає підстав для підтвердження податкового кредиту ЗАТ «Укргазпромбуд»за червень 2008р. у розмірі 16857 грн., серпень 2008р. у розмірі 18600 грн., який при проведенні відповідного розрахунку формує суму бюджетного відшкодування.

Зазначені висновки ґрунтуються на відсутності підтвердження при зустрічному запиті факту сплати (нарахування) ПДВ з вищезазначених операцій по купівлі-продажу товару та вчасної подачі декларації з податку на додану вартість ПП «ВЕКТРА-ТРАНС».

16 листопада 2009 року на підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі міста Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009092312\0, яким ЗАТ «Укргазпромбуд»було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року на 16857 грн., за серпень 2008 року на 18600 грн.

Судом вбачається, що вищезазначені висновки акту перевірки, в даному випадку, не можуть бути підставою для зменшення відповідачу сум бюджетного відшкодування, виходячи з викладеного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було придбано у ПП «Вектра - Транс»товар та, на підставі нижченаведених первинних документів, віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Здійснення операцій підтверджується : видатковою накладною № РН-06022 від 10 червня 2008 р. на суму - 71139,60 грн. (в т.ч. ПДВ 11856,60 грн.), податковою накладною № 06022 від 02.06.08 р., платіжним дорученням № 4389 від 02.06.2008р. на суму 71139,60 грн.; видатковою накладною № РН-06061 від 10 червня 2008 р. на суму - 30000 грн. (в т.ч. ПДВ 5000 грн.), податковою накладною № 06061 від 06.06.08 р., платіжним дорученням № 4435 06.06.2008р. на суму 30 000,00 грн.; видатковою накладною № РН-080103 від 07 серпня 2008 р. на суму - 15600 грн. (в т.ч. ПДВ 2600грн.), податковою накладною № 080103 від 01.08.08 р., платіжним дорученням № 4712 від 01.08.2008р. на суму 111600,00 грн.; видатковою накладною № РН-080102 від 15 серпня 2008 р. на суму - 96000 грн. (в т.ч. ПДВ 16000грн.), податковою накладною № 080102 від 01.08.08 р., платіжним дорученням № 4712 від 01.08.2008р. на суму 111600,00 грн.

Копії зазначених документів додані позивачем до позовної заяви та містяться в матеріалах справи.

Для з’ясування обставин декларування та фактичної сплати ПП «Вектора –Транс»сум податку на додану вартість, отриманих від позивача судом та відповідачем направлялися запити до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси - податкового органу за місцем реєстрації ПП «Вектра –Транс».

Як вбачається з наданого на запит суду листа ДПІ у Приморському районі міста Одеси від 15.02.10р. № 8164/9/10-117, інформація стосовно наявності судових рішень про визнання недійсними установчих, фінансово-господарських документів, скасування державної реєстрації, визнання банкрутом, затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора у ДПІ у Приморському районі м.Одеси відсутня.

Згідно доданої до даного листа облікової картки платника ПДВ ПП «Вектра –Транс», протягом січня –вересня 2008 року вказане підприємство було платником ПДВ, нараховувало податок, подавало декларації та сплачувало податок у вказаному періоді.

Крім того, на запит відповідача, ДПІ у Приморському районі було надано акт анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «Вектра –Транс»№1668 від 27.07.2009р., та повідомила, що звітність з податку на додану вартість за червень –вересень 2008 року була надана вказаним підприємством з порушенням встановленого порядку заповнення, у зв’язку з чим не була визнана як звітність.

Також, ДПІ у Приморському районі було повідомлено, що кримінальних справ стосовно посадових осіб ПП «Вектра –Транс»не порушувалися.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що станом на червень –серпень 2008 року ПП «Ветра –Транс»було зареєстровано як платник ПДВ, подавало звітність з вказаного податку та сплачувало його.

При цьому, обставина невизнання податковим органом поданої звітності не може слугувати доказом несплати податкових зобов’язань, при тому, що матеріали справи містять облікову картку платника ПДВ ПП «Вектра Транс», згідно з якою вказаним підприємством податкові зобов’язання декларувалися та сплачувалися.

Згідно з підпунктом 7.4.1 статті пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Суд доходить висновків, що в акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, відсутній аналіз господарських операцій та не встановлено факту вчинення позивачем порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Такі твердження суд обґрунтовує тим, що акт перевірки та матеріали справи не містять жодних посилань щодо порушення порядку складання податкових накладних, на підставі яких позивачем віднесено суми до складу податкового кредиту, зокрема, порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі якого прийняте оспорюване рішення.

Таким чином позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суми за належним чином складеними податковими накладними, виданими зареєстрованим на момент складення платником ПДВ, яким у періоді, в якому було видано накладні податкові зобов’язання з ПДВ декларувалися та сплачувалися.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновків про наявність підстав для задоволення вимог про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №0009092312/0 від 16.11.2009р., з урахуванням прав суду, встановлених статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, вимоги позивача про зобов’язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки така вимога не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає задоволенню. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Вирішуючи питання щодо можливого закриття провадження у справі, суд враховує наступне.

Перелік підстав для можливого закриття провадження у справі, визначений частиною першою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Відповідно до частини другої зазначеної правової норми, у випадку, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Закриття провадження судом вбачається можливим тільки у випадку відсутності владних повноважень відповідача, або у випадку прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог.

Оскільки наявність владних повноважень ДПІ не оспорюється, чинним законодавством іншого порядку пред’явлення вимог до ДПІ про зобов’язання надати висновок не встановлено, суд доходить висновків про відмову у позові в частині та зобов’язання Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва надати відповідному територіальному управлінню державного казначейства висновок про відшкодування на рахунок позивача з бюджету податку на додану вартість в сумі 35457грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Закритого акціонерного товариства «Укргазпромбуд»задовольнити частково.

2.Скасувати податкове повідомлення - рішення №0009092312/0 від 16.11.2009р.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Закритого акціонерного товариства «Укргазпромбуд»за рахунок Державного бюджету України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 С.К. Каракашьян