Рішення № 8879754, 25.03.2010, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Cправа № 2 – 107/10

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2010 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі : головуючого – судді Верьовочнікова В.М.,

при секретарі – Росовській О.Ю.,

із участю : - представника позивача ОСОБА_1

- відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про визнання договору дарування недійсним,

У С Т А Н О В И В:

Виконком Жмеринської міської ради звернувся до суду з цим позовом і просив визнати недійсним укладений 21.09.2006 року між ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір дарування нерухомого майна: торгового залу 1-1, побутового приміщення 1-2, вбиральні 1-3, торгового залу 1-4, котельні 1-5, загальною площею 166,9 кв.м., які становлять 9/100 часток магазину з прибудовами літ. "А", прибудови магазину з прибудовами літ "А1", що знаходиться на вул. Шевченко, 2, в м.Жмеринка.

В подальшому позивачем були уточнені позовні вимоги щодо визнання недійсним договору дарування від 21.09.2006 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частині дарування торгового залу 1-4 площею 70,6 кв.м., котельні 1-5 площею 6,7 кв.м., загальною площею 77,3 кв.м., які є частиною магазину із прибудовами, що знаходиться на вул. Шевченко, 2, в м.Жмеринка.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав змінені позовні вимоги. Пояснив, що оспорюваний договір дарування від 21.09.2006 року, укладений між відповідачами, має ознаки фіктивного правочину за терміном його укладання і звернення щодо визнання його дійсності до третейського суду без належного нотаріального посвідчення з метою уникнення судового обтяження за судовим провадженням господарського суду Вінницької області в справі за позовом Жмеринського міжрайонного прокурора в інтересах виконкому Жмеринської міської ради, із участю третьої особи ВАТ "Укртелеком" до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_4 про зобов’язання провести перебудову частини приміщень, що стали предметом дарування оспорюваного в межах даної справи правочину. Просив задоволити позов.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов не визнали, пояснивши, що договір дарування від 21.09.2006 року, укладений ними із їх батьком ОСОБА_4 узгоджувався ними тривалий час до моменту укладання, потреба у його вчиненні була зумовлена хворобливим станом здоров’я ОСОБА_4, що перешкоджало йому у належній мірі здійснювати утримання належного йому майна. Зазначили, що державна реєстрація визнаного дісним рішенням третейського суду договору дарування від 21.09.2006 року здійснювалась в органах БТІ на підставі саме рішення третейського суду, виконавчий документ компетенним судом за цим рішенням не видавався, із заявою про отримання виконавччого документу згідно рішення третейського суду відповідачі не звертались. У задоволенні позову просили відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 самовільно без поважних причин залишив судове засідання, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки відповідно до вимог ч.4,5 ст.169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних та доказів, якщо сторона залишить залу судового засідання.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1,2,4 ст.178 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

У відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно змісту ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно вимог ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним .

Згідно ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Відповідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до вимог ч.3 ст.639 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Згідно ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно ч.2 ст.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. У відповідності до ч.3 ст.55 Закону України "Про третейські суди", чинної на момент виникнення та здійснення спірних правовідносин, що є предметом розгляду даної справи, виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Згідно ст.2 Закону України "Про третейські суди" компетентний суд - місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом .

В судовому засіданні установлено, що 21.09.2006 року відповідачі уклали у письмовій формі договір дарування належних на підставі свідоцтва про право власності від 06.02.2006 року №20 ОСОБА_4 9/100 часток магазину з прибудовами літ. "А", прибудови магазину з прибудовами літ "А1" на вул. Шевченко, 2, в м.Жмеринка, що складаються з торгового залу 1-1, побутового приміщення 1-2, вбиральні 1-3, торгового залу 1-4, котельні 1-5, загальною площею 166,9 кв.м., який визнаний дійсним рішенням третейського суду при Вінницькій товарній універсальній біржі від 26.09.2006 року, що підтверджується показаннями сторін та матеріалами витребуваної судом третейської справи №2-178/06.

Згідно свідоцтва про право власності №20 від 06.02.2006 року, виданого на підставі рішення виконкому Жмеринської міської ради від 27.01.2006 року (т.2 а.с.2), а також реєстраційного посвідчення від 14.02.2006 року (т.2 а.с.3) на праві приватної власності ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належить частина примішень магазину в літ. "А1" з №2-1 по №2-5, з №3-1 по №3-7 загальною площею 501,2 кв.м.

Вказані докази суд приймає до уваги так як вони зібрані із дотриманням вимог закону, не суперечать один одному і не заперечуються сторонами.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 13.06.2006 року серед іншого визнано право власності, зокрема, за ОСОБА_4 на 9/100 частин нежитлових приміщень прибудови "А1" на вул. Шевченко, 2, в м.Жмеринка, а саме на: торговий зал 1-1 площею 57,2 кв.м., побутове приміщення 1-2 площею 30,3 кв.м., вбиральню 1-3 площею 2,1 кв.м., торгового залу 1-4 площею 70,6 кв.м., котельню 1-5 площею 6,7 кв.м., обставини чого за наслідком набрання вказаним судовим рішенням законної сили не потребують доказуванню у відповідності до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України.

Таким чином, з огляду та співставлення вказаних доказів в судовому засіданні встановлено, що рішенням третейського суду при Вінницькій універсальній товарній біржі від 26.09.2006 року було визнано дійсним договір дарування відповідачем ОСОБА_4 на користь відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 певної визначеної частки нерухомого майна із визначенням конкретних приміщень та їх загальної площі з посиланням на свідоцтво про право власності, яким вказані майнові права ОСОБА_4 щодо визначення частки його особистого майна та виділу його в натурі не визначені, оскільки зазначеним свідоцтвом підтверджується право спільної сумісної власності кількох осіб, двоє з яких взагаліне визначені сторонами зазначеного договору дарування, на певний перелік примішень, нумерація та загальна площа яких не відповідає вказаним у визнаному рішенням третейського суду дійсним договорі дарування. Натомість визначення у наявній в матеріалах третейської справи довідки-характеристики відчужуваного майна щодо частки та визначення в натурі за власністю ОСОБА_4 стверджується рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 13.06.2006 року, посилання на яке, як на підставу відповідного володіння сторони цивільного договору в рішенні третейського суду при Вінницькій універсальній товарній біржі від 26.09.2006 року відсутні.

Окрім того, даним рішенням третейського суду визнано дійсною цивільну угоду договору дарування, змістом якого не передбачено умову щодо безоплатної передачі дарителем у власність обдарованих відчужуваного майна. Відсутність посилання на саме безоплатну передачу майна у власність суд в даному конкретному випадку вважає недосягненням сторонами істотних умов договору, оскільки безоплатність відчуження є визначеною законом обов’язковою умовою даного виду правочинів.

Рішенням третейського суду при Вінницькій універсальній товарній біржі від 26.09.2006 року також не надано правової оцінки іншій обов’язковій умови, визначеної законом, щодо можливості визнання судом договору дійсним, - в разі ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення, - зокрема, не вказано, яка саме сторона та у який спосіб ухилилась від нотаріального посвідчення договору, а також не зазначено докази на підтвердження даних обставин.

Суд погоджується із доводами представника позивача щодо декларативного характеру укладеного відповідачами договору дарування, оскільки за наслідками укладеного правочину відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як набувачами відчуженого нерухомого майна не вжито належних заходів щодо реалізації права власності, пов’язаного із володінням, утриманням, користуванням та розпорядженням ним, а тому, з огляду на вказану бездіяльність даний договір дарування містить ознаки фіктивності.

При цьому суд не приймає до уваги заперечень відповідачів щодо дійсності їх угоди дарування з ОСОБА_4, спричиненої погіршенням стану його здоров’я та неможливістю повноцінного володіння та необхідного розпорядження належним йому нерухомим майном, а також критично оцінює їх доводи щодо вжиття ними заходів до утримання належного їм майна шляхом укладення угоди на проведення відщкодування оплати комунальних та інших послуг за рахунками відповідних організацій, здійснюваних ОСОБА_4, оскільки чинним законодавством не передбачено посередницької діяльності між власником майна та надавачем послуг, зокрема без укладання відповідної угоди за участі та згоди останнього, чого не було вчинено при укладанні відповідачами угоди від 27.09.2006 року (т.1 а.с.92). Окрім того, вказана угодою діяльність суперечить доводам відповідачів щодо потреби відчуження майна вналідок незадовільного стану здоров’я ОСОБА_4, оскільки фактично залишає обов’язок останнього щодо здійснення оплати утримання відчужуваного майна, з огляду на обмеження подальшого відшкодування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 5 відсотків від проплаченої ОСОБА_4 суми та витратиних матеріалів.

З огляду на пояснення відповідачів щодо нездійснення ними звернення до суду загальною юрисдикції щодо отримання виконавчого документа за рішенням третейського суду попередньо до реєстрації в органах БТІ свого права на відчужене на їх користь ОСОБА_4 нерухоме майно та здійснення державної реєстрації виключно за рішенням третейського суду при Вінницькій універсальній товарній біржі від 26.09.2006 року щодо визнання дійсним договору дарування від 21.09.2006 року, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 20.10.2006 року (а.с.4) суд визначає недодержання відповідачами визначеного законом порядку виконання рішення третейського суду, що за наслідком неправомірно здійсненої державної реєстрації визначає недійсність вказаного договору дарування, укладання якого законом визначається саме з моменту державної реєстрації.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин фіктивності та нікчемності оспорюваного договору дарування він підлягає визнанню недійсним в цілому; разом з тим, з урахуванням уточнених позовних вимог, підтверджених в судовому засіданні представником позивача, суд вирішує питання про визнання його недійним в межах заявлених вимог, з урахуванням визначених рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 13.06.2006 року володінь відповідача ОСОБА_4 в натурі.

Судові витрати, від сплати яких звільнений позивач, слід стягнути з відповідачів солідарно.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 5, 8, 15, 57, 60, 61, 169, 174, 209, 212-215 ЦПК України, ст.178, 215, 220, 234, 236, 628, 638, 639, 717, 719 ЦК України, ст.4 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ", ст.2, 55 Закону України "Про третейські суди", суд

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати недійсним договір дарування, укладений 21 вересня 2006 року та визнаний дійсним рішенням третейського суду при Вінницькій товарній універсальній біржі від 26.09.2010 року, в частині передачі ОСОБА_4 у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 торгового залу 1-4 площею 70,6 кв.м., котельної 1-5 площею 6,7 кв.м., загальною площею 77,3 кв.м., які є частиною магазину з прибудовами, що знаходяться за адресою: Вінницька область, вул. Шевченка, буд.2.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь держави 8 гривень 50 копійок судового збору (р/р 31418537700006 в Банку ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 34701261) та на користь Жмеринської міської ради Вінницької області 7 гривень 50 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (р/р 35413005002408 в Банку УДК у Вінницькій області, МФО 802015, код 34227893).

Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання останньої, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

С У Д Д Я