Ухвала суду № 88797360, 01.07.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №4-с/760/38/19

Справа № 760/25894/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2019 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кушнір С.І.

за участю секретаря Гаєвської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Комишан Катерини Юріївни ВП № 51374815 від 10.10.2017 року, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «УркСиббанк», -

В С Т А Н О В И В:

23.11.2017 р. заявник ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва із зазначеною скаргою на постанову державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Комишан Катерини Юріївни ВП № 51374815 від 10.10.2017 року, в якій просить:

скасувати постанову державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Комишан Катерини Юріївни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 10.10.2017 р., у ВП № 51374815, відкритого за виконавчим листом № 2-821/11, виданого Солом`янським районним судом м. Києва 25.10.2013 р. про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу у сумі 143472,00 доларів США.

Вимоги скарги мотивовані наступним.

Так, як зазначає заявник, 10.10.2017 р. державним виконавцем Комишан К.Ю. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 51374815, відкритого за виконавчим листом № 2-821/11, виданого Солом`янським районним судом м. Києва 25.10.2013 р. про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу у сумі 143472,00 доларів США.

Заявник вважає, що вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Згідно ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

У відповідності до ст. 69 Закону України «Про виконавче провадження», підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи-підприємці щокварталу надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Відповідно до вищевказаної постанови, ОСОБА_1 отримує дохід у СПД ОСОБА_2 . В тому числі, постановою від 10.10.2017 р. зобов`язано підприємство, установу, організацію, фізичну особу, фізичну особу-підприємця, здійснювати відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу у розмірі 419036726,93 грн.

Проте, як вказує заявник, зазначена в постанові від 10.10.2017 р. інформація про місце роботи ОСОБА_1 не відповідає дійсності, так як вона звільнилась із займаної посади.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

При цьому, заявник також посилається на те, що виконавчий лист № 2-821/11, виданий 25.10.2013 р. Солом`янським районним судом м. Києва, був пред`явлений до виконання у 2016 р.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на день видачі виконавчого листа), строк пред`явлення виконавчого листа до виконання становить один рік, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, якщо строк пред`явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Таким чином, оскільки строк пред`явлення виконавчого листа № 2-821/11, виданого Солом`янським районним судом м. Києва 25.10.2013 р., до виконання закінчився, то законних підстав для відкриття виконавчого провадження не було.

Враховуючи наведене, заявник звернулася до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Комишан Катерини Юріївни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 10.10.2017 р., у ВП № 51374815, яку просить задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 23.11.2017 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 24.11.2017 р., відкрито провадження в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Комишан Катерини Юріївни ВП № 51374815 від 10.10.2017 року, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «УркСиббанк», та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 04.09.2018 р., скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Комишан Катерини Юріївни ВП № 51374815 від 10.10.2017 року, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «УркСиббанк», - залишено без розгляду, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, в зв`язку з повторною неявкою в судове засідання скаржника та її представника.

Постановою Київського апеляційного суду від 11.12.2018 р., ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 04.09.2018 р. скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, 22.12.2018 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені судом належним чином, будь-яких заяв/клопотань, додаткових письмових пояснень до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд вважає за можливе проводити розгляд скарги за відсутності осіб, які беруть участь у справі та не з`явилися в судове засідання.

Розглянувши подані заявником документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України вказано, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що 08.06.2016 р. до Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві надійшов виконавчий документ, а саме: виконавчий лист № 2-821, виданий 25.10.2013 р. Солом`янським районним судом м. Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суми боргу в розмірі 143472 доларів США.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка діяла до 05.10.2016 р.), державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

У частині 2 цієї статті зазначено, що у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Відповідно до ст. 20 Закону, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу (п. 1).

У пункті 3 цієї статті зазначено, що державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно з ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016 р.), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Таким чином, у редації Закону України «Про виконавче провадження» чинній станом на дату видачі виконавчого листа (25.10.2013 р.), строк пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання становив один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016 р.), строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред`явленням виконавчого документа до виконання.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016 р.), у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з копій виконавчого провадження, наданих суду державним виконавцем, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-821/11, виданого 25.10.2013 р. Солом`янським районним судом м. Києва, спочатку перебувало на виконанні у ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві та 27.04.2016 р. було направлено для виконання до ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві, після чого 08.06.2016 р. державним виконавцем Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Комишан К.Ю. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51374815.

05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» в діючий редакції встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» в разі повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку із неможливістю виконання рішення строк пред`явлення такого документу до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Відповідно до п. 5, 7 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цьогоЗакону.

Аналіз наведених норм Закону дає підстави дійти висновку про те, що виконавчий лист, виданий судом до набрання чинності цим законом, може бути повторно пред`явлений до примусового виконання протягом трьох років з дня його повернення.

Відповідно до ст. 25 Закону, державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Пунктом 5 цієї статті зазначено, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Пунктом 6 цієї статті визначено, що постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 31 Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Судом встановлено, що 08.06.2016 р., керуючись ст.ст. 17, 19, 21, 25, 31 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Комишан К.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51374815 та направлено сторонам для відома та виконання.

Як вбачається з копій матеріалів виконавчого провадження, наданих суду державним виконавцем, а саме у виконавчому документі зазначено місце проживання боржника: АДРЕСА_1 .

Так, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №51374815 була направлена боржнику з супровідним листом за адресою зазначеною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 .

Відповідно, в даному випадку порушення Закону України «Про виконавче провадження» відсутнє, оскільки у виконавчому документі було зазначено, що місце знаходження боржника є: 04211, м. Київ, вул. Л. Гавро, 5-а, кімн. 145.

Згідно п. 11 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 27 Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно п.п. 1,2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами виконання судових рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

З копій матеріалів виконавчого провадження, наданих суду вбачається, що державним виконавцем направлялися електронні запити, а саме: до Державної фіскальної служби України з метою отримання інформації про джерела доходів боржників-фізичних осіб; до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями; до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсії; до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи.

Згідно відповідей Державної фіскальної служби України: інформація стосовно боржників - фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня.

Згідно відповіді Державної фіскальної служби України: платник податків з таким податковим номером чи за серією та номером паспорта на обліку в органах ДПС не перебуває.

Згідно відповідей Пенсійного фонду України: інформації не знайдено.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 58302773 від 27.04.2016 р., за боржником майна не зареєстровано.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві за боржником ОСОБА_1 транспортних засобів не зареєстровано.

При цьому, згідно відповіді від 30.11.2015 р. Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, ОСОБА_1 працює в СПД ОСОБА_2 .

Згідно із ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15- 1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Згідно ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, -50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Також, ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується з разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2017 р. державним виконавцем Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Комишан К.Ю. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , яка отримує дохід у СПД ОСОБА_2 .

У постанові зазначено, здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20% з заробітної плати боржника до виплати загальної суми боргу.

Зобов`язати підприємство, установу, організацію, фізичну особу, фізичну особу-підприємця здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховувати кошти у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення.

Зобов`язати підприємство, установу, організацію, фізичну особу, фізичну особу-підприємця щокварталу надсилати виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №51374815 від 10.10.2017 р. винесено у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» задля забезпечення реального виконання боржником рішення.

Таким чином, статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено виплати, на які не може бути звернуто стягнення. Заробітна плата не включена в зазначений перелік.

Доводи заявника ОСОБА_1 про те, що постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №51374815 від 10.10.2017 р., винесена державним виконавцем незаконно, оскільки боржник не отримує дохід у СПД ОСОБА_2 , так як звільнилась із займаної посади, є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки згідно матеріалів виконавчого провадження встановлено, що боржник ОСОБА_1 працювала в СПД ОСОБА_2 , що підтверджується відповіддю від 30.11.2015 р. Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, ОСОБА_1 .

Будь-яких інших доказів в спростування зазначеного, а також на підтвердження своєї позиції, заявником до суду не надано.

З копій матеріалів виконавчого провадження, наданих суду також вбачається, що державним виконавцем Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві в червні 2018 р. повторно направлялися електронні запити, а саме: до Державної фіскальної служби України з метою отримання інформації про джерела доходів боржників-фізичних осіб; до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями; до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсії; до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи.

Згідно відповідей Державної фіскальної служби України від 12.06.2018 р.: інформація стосовно боржників - фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня.

Згідно відповідей Пенсійного фонду України від 11.06.2018 р., від 12.06.2018 р.: інформації не знайдено.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 128725672 від 23.06.2018 р., за боржником майна не зареєстровано.

При цьому, згідно відповіді Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями від 12.06.2018 р., вбачається, що юридичну особу ліквідовано (припинено) / фізичну особу - підприємця припинено.

Суд звертає увагу на те, що 23.06.2018 р. державним виконавцем Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві винесено постанову ВП 51374815 про повернення виконавчого документа стягувачу, якою виконавчий лист № 2-821, виданий 25.10.2013 р. Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суми боргу в розмірі 143472 доларів США, - повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». У постанові зазначено, виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 23.06.2021 р.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що станом на день розгляду справи виконавче провадження ВП №51374815 з примусового виконання виконавчого листа № 2-821/11, виданого Солом`янським районним судом м. Києва 25.10.2013 р. про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу у сумі 143472,00 доларів США, завершене, оскільки 23.06.2018 р. державним виконавцем Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Комишан Катерини Юріївни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 10.10.2017 р., у ВП № 51374815.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи принцип обов`язковості виконання рішень, встановлений ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що подана скарга є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 19, 124, 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 18, 76-81, 89, 258-260, 268, 273, 447-453 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Комишан Катерини Юріївни ВП № 51374815 від 10.10.2017 року, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «УркСиббанк» - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ: Кушнір С.І.