Рішення № 88797115, 16.04.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/20183/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.,

при секретарі Локотковій І.С.,

з участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора сержанта поліції 4 батальйону 1 роти УПП в м. Києві Служавого Андрія Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із адміністративним позовом в якому просив скасувати постанову сержанта роти №1, батальйону №4 Управління патрульної поліції в м. Києві Служавого Андрія Анатолійовича серії ЕАК № 1839687 від 08 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Провадження по адміністративній справі закрити.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 08 грудня 2019 року, позивач рухався в транспортному засобі Honda Civic НОМЕР_2, зупинившись на вул. Ялтинська, 5/а позивач побачив, що спереду нього зупинився екіпаж Skoda Rapid д.н.з. НОМЕР_1 і та підійшов інспектор поліції, котрий звертаючись до нього, не представився згідно 18 статі п. 3 Закону України про Національну Поліцію, після чого почав звинувачувати позивача в тому, що передній пасажир автомобіля був не пристебнутий паском безпеки, на що пасажир і повідомив, що відстебнувся щойно, для того щоб вийти з автомобіля. В подальшому, поліцейський почав вимагати документи, а саме посвідчення водія, однак позивач наполягав на тому, щоб йому пред`явили докази правопорушення. Після нетривалих розмов, працівник поліції знову вимагав документи, в той час, інший поліцейський пішов до свого автомобіля за планшетом та почав виносити постанову без підготовки до розгляду справи, як і без самого розгляду адміністративної справи, грубо порушуючи норми законодавства ст. 278-282 КУпАП виніс постанову серія ЕАК №1839687 без оцінки доказів, які мали бути вписані в постанову, що порушує ст. 252 КУпАП. Не ознайомивши позивача з його правами як особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, не ознайомивши з матеріалами справи, не відібравши клопотання та пояснення, порушуючи ст. 268 КУпАП.

Позивач в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2019 року відкрито провадження по справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач, відповідно до ст. 162 КАС України, відзив на позову заяву у строки встановлені в ухвалі суду від 23 грудня 2019 року, не подав.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як вбачається з пояснень позивача та матеріалів справи, що 08 грудня 2019 року інспектором Служалим А.А., було винесено постанову серія ЕАК №1839687 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу 425 гривень.

Відповідно до зазначеної постанови 08 грудня 2019 року о 16 год. 15 хв. в м. Києві по вул. Ялтинська, 5-А, керуючи транспортним засобом не пред`явив посвідчення водія, чим порушив п. 2.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу в тому числі повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб, тощо.

Так, ч. 1 ст. 126 КУпАП зазначено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

При складанні протоколу та прийнятті постанови інспектором УПП повинно бути з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також, працівники Національної поліції повинні не забувати, що їх завданням є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (ст.2 Закону України «Про Національну поліцію»), а ні виконувати лише тільки функцію карального органу, необхідно працювати на довіру громадян України.

Згідно ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про дорожній рух" контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

При цьому згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису з місця вчинення адміністративного правопорушення, який подано позивачем разом з позовною заявою зафіксована розмова позивача з працівниками патрульної поліції, з якої чітко вбачається, що останній ігноруючи вимогу працівника поліції пред`явити документи, зазначив про незаконність останньої. В даному випадку, Кічинський А.В. зауважив, що надасть документи лише на законну вимогу після пред`явлення йому доказів вчинення ним порушення правил дорожнього руху, що стали підставою для зупинки його транспортного засобу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

А також, п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач на законну вимогу працівника патрульної поліції не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, що також підтверджується досліджуваним відеозаписом наданим позивачем, чим порушив п. 2.1 Правил Дорожнього руху у зв`язку з чим, суд приходить до висновку щодо правомірності Інспектором поліції 4 батальйону 1 роти УПП в м. Києві сержантом Служавим А. А. постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1839687 від 08 грудня 2019 року.

Водночас, на думку позивача, він мав право не пред`являти посвідчення водія на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе факту вчинення адміністративного правопорушення.

Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.

Доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення правопорушення за яке передбачена відповідальність за частиною першою статті 126 КУпАП, спростовуються матеріалами справи.

При цьому, з відеозапису судом встановлено, що позивач зазначив про готовність пред`явити документи лише після надання йому доказів вчинення ним порушення правил дорожнього руху. При цьому, на пропозицію працівника патрульної поліції пред`явити водійське посвідчення позивач відповів відмовою.

Окремо варто зауважити, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог п.2.3. ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Будь-яких інших аргументованих доказів щодо незаконності дій відповідача та скасування постанови від 08.12.2019 року у справі про адміністративне правопорушення не встановлено.

Відповідно, враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення (непред`явлення на вимогу поліцейського для перевірки посвідчення водія) мали місце, а тому суд приходить до висновку про відсутності підстав для скасування постанови серії ЕАК № 1839687 від 08 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного суду , викладеної в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року у справі № 127/19283/17, в якій Верховний Суд наголошує, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

у х в а л и в:

В задоволення позову ОСОБА_1 до Інспектора сержанта поліції 4 батальйону 1 роти УПП в м. Києві Служавого Андрія Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16 квітня 2020 року.

Суддя Н.О. Яровенко