Ухвала суду № 88793340, 21.02.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/2279/19

Провадження 1КП/359/316/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі Степаненко А.О.,

з участю прокурора Баклана В.М.,,

представника потерпілого Валько І.В.,,

захисника - Даниленко О.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Борисполі в залі суду з повною технічною фіксацією кримінальне провадження №12018110100002547 від 22.12.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

в с т а н о в и в :

В провадження Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться дане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України

Потерпілою ОСОБА_2 у даній справі подано цивільний позов про стягнення заподіяної злочином шкоди. Так, потерпіла та цивільний позивач ОСОБА_2 просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду завдану злочином у розмірі 9904 гривні 11 копійок, моральну шкоду в розмірі 140000 гривень, а також шкоду, завдану здоров`ю у розмірі мінімальної заробітної плати щомісячно з 22.12.2018 року протягом всього періоду втрати працездатності (а.с.119-125).

Також потерпілою подане клопотання про призначення судово-психологічної експертизи (а.с.89-90). Обґрунтовуючи подане клопотання, потерпіла зазначила, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України проведення експертизи для встановлення шкоди немайнового характеру є обов`язковим та що відповідно до ч. 1 ст. 242, ч. 1 ст. 243 КПК України експерт залучається за наявності підстав для проведення експертизи за дорученням суду; експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, за дорученням суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження або, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Також зазначила, що на даний час для вирішення питань, що мають істотне значення для вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду кримінального провадження та з метою визначення розміру шкоди немайнового характеру, необхідні спеціальні знання у галузі проведення судово-психологічної експертизи. На думку потерпілої, залучення експерта для визначення розміру моральної шкоди потерпілої дасть можливість суду і учасникам процесу отримати методичне обґрунтування розміру заподіяної обвинуваченою шкоди потерпілій, враховуючи її суб`єктивний емоційний стан.

Просила призначити судово-психологічну експертизу, проведення якої доручити експертам Державної установи «Центр здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я» (01601, м. Київ, вулиця М. Грушевського, будинок 7; 03150, м. Київ, вулиця Анрі будинок 5). На вирішення експертам поставити наступні питання:

-Чи була ситуація, що пов`язана з потраплянням ОСОБА_2 і року народження у дорожньо-транспортну пригоду 22.12.2018 року та її наслідки травмуючими для неї? Якщо потрапляння ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у дорожньо-транспортну пригоду 22.12.2018 року та її наслідки були психотравмуючими для ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , то чи нанесена їй моральна шкода з психологічної точки зору? Які інтенсивність та тривалість психотравмуючого впливу дорожньо-транспортної 22.12.2018 року на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Якщо ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди нанесено моральну шкоду, то який можливий розмір відшкодування нанесеної ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральної шкоди з психологічної точки зору?

Представник потерпілої Валько І.В. в судовому засіданні підтримав подане клопотання, атакож надав додаткові пояснення щодо призначення судово-психологічної експертизи (а.с.235-237).Зокрема, зазначає, що відповідно до ст..7 Закону України «Про судову експертизу» виключно державними установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведення судово-психіатричних експертиз. Відповідно до державного Реєстру атестованих судових експерта, що знаходяться на офіційному сайті Міністерства юстиції України, та які проводять психологічну експертизу у м. Києві та Київській області проводять та є державними установами : Державна установа «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 34476174; адреса 01601, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7) знаходиться ближче до місця проживання потерпілої, яка повинна буде прибути в цю установу на експертизу.

Також, зазначає, що на момент подачі позову, потерпіла ОСОБА_2 не мала змоги провести експертизу самостійно з урахуванням чинних норм права, а зміни, внесені до ст..ст. 242,243 КПК України не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Просив врахувати надані ним дотикові пояснення, та задовольнити клопотання про призначення судово-психологічної експертизи , а також надіслати до експертної установи матеріали справи №359/2279/19.

Прокурор Баклан В.М. клопотання не підтримав, вважав, що заявлене клопотання не стосується фактів, якими обґрунтовується доведеність обвинувачення, а виключно заявленого цивільного позову, тому покладається у вирішенні клопотання на думку суду.

Захисник Даниленко О.В. заперечував проти задоволення заявленого клопотання, вважав його необґрунтованим. Звертає увагу, що таке клопотання суперечить принципу змагальності, оскільки обов`язок по збиранню доказів покладений на сторони, і сторона обвинувачення не вважала за потрібне проведення судово-психологічної експертизи, а потерпіла та її представник не скористались своїм правом та не звернулись до експертної установи з метою проведення такої експертизи, а перекладають такий обов`язок на суд. Також звертає увагу, що виключно спеціалізовані державні установи, до яких віднесені науково-дослідні експертні установи Міністерства юстиції України уповноважені проводити експертизи в кримінальному провадженні, а тому, у разі призначення судом судово-психологічної експертизи вважав, що проведення експертизи має бути доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала думку свого захисника, проти призначення експертизи заперечувала.

Дослідивши подане клопотання, заслухавши думку учасників судового розгляду, суд дійшов висновку, щодо відмови в задоволенні клопотання про призначення судово-психологічної експертизи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

За змістом ч.1 ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

В той час, як за змістом ч.2 цієї статті допустимість доказів визначається положеннями цього Кодексу, які були чинними на момент їх отримання.

Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, за змістом ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Згідно ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Зокрема, за змістом ч.2 цієї статті сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 цієї статті сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.

Відповідно до чинної редакції ч.1 ст.242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

За змістом ч.2 цієї статті слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо: 1) встановлення причин смерті; 2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; 3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; 4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості; 6) визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

Жодних доказів того, що під час досудового розслідування потерпілою заявлялось клопотання слідчому або прокурору щодо призначення судово-психологічної експертизи (звернення з відповідним клопотанням до слідчого судді), а також що, у разі відмови у задоволенні такого клопотання, потерпіла оскаржувала це рішення в установленому кримінальним процесуальним законодавством порядку, суду надано не було.

Водночас, в редакції чинної ст..243 КПК України експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження.

Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов`язкової.

За змістом ч.2 та 9 ст.101 КПК України кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.

Висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза.

Потерпіла та її представник не скористались наданим їм правом та не звернулись до експертної установи для отримання висновку експерта, в тому числі із зазначених у клопотанні питань.

Водночас відповідно до ч.1 ст.332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

За змістом ч.2 цієї статті суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: 1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; 2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509цього Кодексу; 3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

З наведеного вбачається, що призначення судової експертизи є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України від 25 лютого 1994 року № 4038-XII «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

У постанові Пленуму № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» Верховний Суд України звернув увагу судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків (п. 1) і вказав на неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з`ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено до компетенції суду (п. 2).

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, з відповідними змінами, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин: стану здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В цьому зв`язку, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

А, отже, з наведеного слідує, що суд не позбавлений можливості встановити зазначені в клопотанні про призначення судово-психологічної експертизи обставини щодо наявності підстав для відшкодуванням моральної шкоди, в тому числі: чи заподіяна потерпілій моральна (немайнова), характер та обсяг її страждань, наявність чи відсутність прямого причинно-наслідкового зв`язку між такою шкодою та дорожньо-транспортною пригодою, наявність чи відсутність вини обвинуваченої, а також визначити розмір відшкодування такої шкоди - на підставі інших досліджених в судовому засіданні доказів, належність і допустимість яких самою потерпілою не заперечується, вимог чинного законодавства та з урахуванням роз`яснень Верховного Суду та Верховного Суду України.

Крім того, висновок експерта щодо визначення розміру заподіяної потерпілій моральної шкоди не матиме для суду наперед встановленої сили та переваги над іншими доказами. Натомість, призначення судово-психологічної експертизи призведе до затягування розгляду справи та збільшення розміру судових витрат, що на переконання суду, не є обґрунтованим та доцільним та не сприятиме виконанню завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.

Суд, також звертає увагу, що визначена в клопотанні потерпілої експертна установа не є тією державною спеціалізованою установою, якій може бути доручено проведення судово-психологічної експертизи у кримінальному провадження.

Так, згідно з вимогами ч.2,3 ст.7 Закону України «Про судову експертизу»

До державних спеціалізованих установ належать:

- науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

- науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України;

- експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

З наданих суду письмових документів не вбачається, що Державна установа «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України» є науково-дослідною установою, судово-медичною, або судово-психіатричною установою, яка проводить судово-психологічні експертизи у порядку кримінального провадження. А раніше затверджений Наказом МОЗ від 29.06.2017 №722 Перелік державних спеціалізованих установ, які проводять судово-психіатричні (судово-психологічні) експертизи, був скасований Наказом МОЗ №1696 від 17.07.2019.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого клопотання , відсутність необхідності та недоцільність призначення судово-психологічної експертизи у даній справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 91,242-244, 332, 370, 372 КПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні клопотання потерпілої ОСОБА_2 про призначення судово-психологічної експертизи у даному кримінальному провадженні №12018110100002547 від 22.12.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України - відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Муранова-Лесів