Постанова № 8878906, 03.03.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-47801/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Кузьменко М.В.,

за участю:

представника позивача - Збираник А.Ю., Коваленко І.М.,

представника відповідача - Мовчан Т.О.,

овчан Т.О.Мрозглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Дортехкомплект"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2009 року позивач Приватне підприємство"Дортехкомплект"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання дій Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції зі зменшення на 161155,04 грн. суми податкових зобовязань та податкового кредиту Приватного підприємства "Дортехкомплект" за період січень - травень 2009 року протиправними.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що працівниками Кременчуцької ОДПІ була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової звітності ПП "Дортехкомплект" з податку на додану вартість за січень - травень 2009 року. За результатами перевірки був складений акт № 156/15-322/32451048 від 28.07.2009 року (далі Акт), в якому Кременчуцькою ОДПІ було зафіксовано порушення п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого зменшено суми податкових зобов'язань та податкового кредиту приватного підприємства "Дортехкомплект" за період, що перевірявся, на 161 155,04 грн.

Позивач вважав, що дії Кременчуцької ОДПІ, якими приватному підприємству зменшено на 161 155,04 грн. суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, є протиправними, оскільки податковий орган не визнав за підприємством право на включення сум до податкового кредиту з операцій з контрагентами ПП «Вертикаль-24», ТОВ «Тікко», ПП «ДРСУ-2253», ПП «Цезарь -2008», ПП «Промбудкапітал-ХХІ», вважав, що підприємством завищено суму податкових зобовязань по операціях із рядом контрагентів.

Угоди, на підставі яких формувалися податковий кредит та податкове зобовязання, що були скориговані органом податкової служби, останній, згідно Акту, вважав нікчемними.

Протиправність дій відповідача підприємство платник податку також обґрунтовувало тим, що в ході проведення камеральної перевірки, податковий орган не мав повноважень надавати оцінку фінансово-господарським операціям, оцінювати їх дійсність, укладених між платником податку та його контрагентами.

Позивач заперечив висновок податкового органу щодо нікчемності укладених ним правочинів, мотивуючи це тим, що угоди фактично відбувалися, укладені та виконані відповідно до чинного законодавства, розрахунки за ними відбулися, тому висновок про нікчемність угод нічим не обгрунтований те безпідставний. При цьому первинну документацію щодо цих угод податковий орган не запитував та не досліджував. Також позивач на підтвердження правомірності своїх позовних вимог вказав, що підприємство жодної заборгованості перед бюджетом з того чи іншого податку не має. На підставі Акту перевірки податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання не приймалося, тому заявлена позовна вимога про визнання протиправності дій.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити повністю. При наданні пояснення вмотивовували свою позицію тими ж доводами, що викладені у позовній заяві.

В судовому засіданні та у письмових запереченнях відповідач та його представники заперечували проти задоволення позовних вимог, у запереченні на позовну заяву посилалися на те, що перевірка проведена відповідно до вимог законів України та відомчих нормативних актів. Окремо представник відповідача вказував з посиланням на відомчі нормативно-правові акти, що всупереч твердженням позивача у позові, при проведенні камеральної перевірки податковий інспектор-ревізор мав право досліджувати окрім декларацій та звітів інші документи, повязані із нарахуванням та сплатою податків та зборів, отримувати й використовувати інші документи й відомості, отримані у встановленому законом порядку. Стверджував, що податковим органом обґрунтовано й правомірно встановлені порушення, про які йдеться в акті перевірки, було встановлено нікчемність ряду правочинів, укладених платником податків, у запереченнях наведено контрагентів та операції з ними. Висновки про нікчемність цих правочинів, як на думку, відповідача, зроблені правомірно, на підставі того, що ряд контрагентів платника податків не відображали у своїй податковій звітності операції, які повязані із діяльністю позивача, стосовно ряду службових осіб підприємств у ланцюгу постачальників та покупців платника податку порушені кримінальні справи. На підставі цього відповідач стверджує, що ці правочини не створюють юридичних наслідків. Окремо відповідач вказує на норми закону, які забороняють включення до складу податкового кредиту, суми коштів, що не підтверджені відповідною фінансово-господарською первинною документацією. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Тому відсутні й обєкт, і база оподаткування.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представників позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що приватне підприємство "Дортехкомплект" зареєстровано рішенням виконкому Кременчуцької міської ради № 518-Р від 23.04.2003 року,як юридична особа (ідентифікаційний код 32451048). Підприємство є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 23701072 від 08.05.2003 року.

Працівниками Кременчуцької ОДПІ в період з 13.07.2009 року по 28.07.2009 року було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності ПП "Дортехкомплект" з податку на додану вартість за період з січня 2009 року по травень 2009 року.

Результати даної перевірки оформлені Актом № 156/15-322/32451048 від 28.07.2009 року, що підписаний керівником підприємства.

У ході перевірки податковим органом використано декларації підприємства з ПДВ за січень-травень 2009 року, компютерні автоматизовані інформаційні системи. Дані про використання інших джерел інформації в Акті відсутні.

Згідно Акту, встановлені порушення:

- ч. 1, 2 ст.215, ч. 1 ст. 216, ч. 1,5 ст.203, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Дортехкомплект" з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями;

- п.п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого по деклараціях з податку на додану вартість за березень 2008 року квітень 2009 року дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період - не є дійсними та, як наслідок, зменшується сума податкового кредиту на суму 161 155,04 грн. та зменшується сума податкових зобов'язань на суму 161 155,04 грн.

Судом встановлено, що за наслідками проведеної перевірки податкове-повідомлення рішення органом державної податкової служби не приймалося.

Обґрунтовано висновки Акту перевірки наступним.

Як встановлено органом податкової служби під час проведення перевірки (п.1.8 Акту) та не заперечувалося позивачем, за період з 01.01.2009 року по 30.05.2009 року ПП «Дортехкомплект»задекларовано податкового зобовязання 340416 грн. та податкового кредиту 277177 грн.

У п. 1.8 Акту описано, що згідно податкової звітності ПП «Дортехкомлект»сформовано податковий кредит від ТОВ «Тікко», яким сформовано у свою чергу податковий кредит від:

-ТОВ «Нефтекор-СК», щодо якого зазначено, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням, директором якого є ОСОБА_1., що являється директором та бухгалтером 35 підприємств, засновником 48 підприємств, зареєстрованих по всій території України, що мають ознаки фіктивності;

-ТОВ «Анга», яке не відобразило у деклараціях з ПДВ взаємовідносини з ТОВ «Тікко»;

-ПП «Вертикаль-24», місцезнаходження якого не встановлено;

-ПП «ДРСУ-2253», місцезнаходження якого не встановлено;

-ПП «Цезарь-2008», щодо якого мається запис про відсутність його за місцезнаходженням, якому зменшено податкове зобовязання за жовтень 2008 року квітень 2009 року та яке формувало свій податковий кредит від ПП «Союзконтракт-16», стосовно керівника якого порушено кримінальну справу;

-ПП «Промбудконтракт-ХХІ».

На підставі викладеного (стор. 3 Акту) податковий орган робить висновок, що ПП «Дортехкомплект»співпрацює з підприємствами, що мають ознаки фіктивності. Таким чином, встановлено завищення податкового кредиту платником податку. Надалі орган податкової служби (стор. 4 Акту) зазначає в Акті про те, що встановлено відсутність документів, підтверджуючих факт поставок товарів між ПП «Дортехкомплект»та наступними постачальниками (перераховано тих же контрагентів, що вказані вище).

На підставі викладеного, податковий ревізор-інспектор робить висновок, що правочин, який знайшов своє відображення у податковій звітності лише однієї зі сторін угоди, не відповідає ознакам правочину, встановленим ЦК України, а тому не створює юридичних наслідків та не може бути підставою для включення см ПДВ до податкового кредиту, на підставі цього визнає угоди між платником податку та вищевказаними контрагентами фіктивними.

При цьому, податковий ревізор-інспектор зазначає, що у звязку з викладеним (маються на увазі вищеописані взаємовідносини контрагентів) та враховуючи відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспорту, можна зробити висновок, що відсутня фінансово-господарська діяльність.

На стор. 6 Акту податковий ревізор-інспектор вказує,що у звязку з тим, що власне виробництво на підприємстві відсутнє, походження товару невідоме, ким виконувались роботи та надавались послуги також невідомо, витрати на їх придбання підприємство не несло договори поставок товарів є нікчемними, вчинені без мети настання реальних наслідків.

Також податковим органом встановлено завищення ПП «Дортехкмплект»податкових зобовязань з ПДВ по операціях з рядом контрагентів (стор. 6-7 Акту). Такий висновок обґрунтовано тільки посиланням на п. 1.8 Акту (стор. 7 Акту), враховуючи який, у субєкта господарювання відсутні обєкти, які підпадають під визначення ст.. 3,4,7 Закону України «Про ПДВ», а тому дані, наведені в деклараціях з ПДВ про обсяги податкових зобовязань не є дійсними.

Висновки п. 1.8 Акту перевірки описані вище.

За наслідками перевірки на підставі Акту податкові повідомлення-рішення не приймалися.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку діям Кременчуцької ОДПІ щодо зменшення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту приватного підприємства "Дортехкомплект", згідно акту перевірки, суд приходить до наступних висновків.

Формулюючи висновки Акту перевірки, орган податкової служби виходив з нікчемності ряду правочинів, описаних вище, мотивуючи це твердження відсутністю підтвердження цих угод первинною фінансово-господарською документацією а посилаючись на відсутність обліку цих операцій у податковій звітності контрагентів.

Суд не погоджується як із висновками щодо нікчемності правочинів, так і з відсутністю підтвердження дійсності фінансово-господарських операцій.

У судовому засіданні представниками позивача надано докази на підтвердження дійсності операцій, правочини щодо яких податковий орган визнав нікчемними.

Так, у судовому засіданні досліджено (та приєднано до матеріалів адміністративної справи) податкові декларації позивача за період, що перевірявся і у якому відбувалися оподатковувані операції, щодо яких податкова служба зробила висновки про нікчемність. У даних деклараціях відображені відомості щодо податкового зобовязання та податкового кредиту, що виникли у тому числі внаслідок фінансово-господарських операцій, про які йшла мова в Акті (вище). На підтвердження дійсності даних операцій представниками позивача надано та у судовому засіданні досліджено угоди (договори), податкові накладні, виписані за ними, видаткові накладні, рахунки, а також копії платіжних доручень, якими підтверджуються як факт укладення договорів, так і факти передачі товарів за ними, а також розрахунків за поставлені товари.

Таким чином, суд критично ставиться до твердження податкового органу щодо відсутності підтвердження оподатковуваних операцій первинною фінансово-господарською документацією та вважає таке твердження необгрунтованим. Орган податкової служби при проведенні камеральної перевірки й не міг отримати повного підтвердження операцій фінансово-господарською документацією, оскільки таке підтвердження могло б бути надане виключно в рамках проведення документальної перевірки, але не камеральної. Так само при проведенні камеральної перевірки необґрунтованим є висновок ревізора-інспектора про те, що відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічни персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення і транспорт, а тому відсутня фінансово-господарська діяльність, власне виробництво на підприємстві відсутнє, походження товару невідоме, ким виконувались роботи та надавались послуги також невідомо, витрати на їх придбання підприємство не несло. Вказані питання не могли бути повноцінно досліджені при перевірці податкової звітності платника податку, яку уповноважений проводити податковий орган за даного виду перевірки. Такі висновки спростовуються наданими у судовому засіданні представниками позивача доказами.

Твердження податкового органу про нікчемність правочинів, що базується на відсутності відображення оподатковуваних операцій у податковій звітності контрагентів, висновках про те, що платник податків співпрацює з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, суд також розцінює критично, так як законодавство не ставить дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобовязань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності порушених кримінальних справ стосовно посадових осіб контрагенту. При цьому суд звертає увагу, що такі висновки стосуються навіть не контрагентів безпосередньо платника податку, а контрагентів контрагенту платника, тобто, підприємств у подальшому ланцюгу фінансово-господарських операцій та при цьому навіть не встановлено, не перевірено й не могло бути перевірено без проведення документальної перевірки та зустрічних перевірок звязку між операціями платника податків з безпосереднім контрагентом та операціями останнього зі власними контрагентами щодо яких податковий орган робить висновок про наявність у них окремих ознак фіктивності. Тобто, податковим органом не доведено того, що такі «фіктивні»підприємства приймали участь в операціях стосовно тих же товарів, щодо яких укладалися угоди платником податку.

При зазначених обставинах, як на думку суду, відсутні підстави для висновків щодо фіктивності укладених платником податку угод. Укладені позивачем угоди не визнані такими судовими рішеннями, так само відсутні рішення про фіктивність юридичних осіб-контрагентів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст. 234 ЦКУ фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Також суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Податковий орган, таким чином, стверджує про порушення платником податку п.п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Згідно п.1.7 Закону «Про ПДВ», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Цим же законом, п.п. 7.2.6, передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковим накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд не знаходить у діях позивача порушень зазначених норм закону, оскільки висновки про такі порушення, зроблені відповідачем, зокрема, висновки про непідтвердженість сум сплачених коштів, включеного до податкового кредиту первинними документами, спростовані матеріалами справи та вище цим висновкам надана оцінка.

Однак, попри такі висновки, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

Так, на запит суду відповідачем надано витяг з облікової картки платника податку на додану вартість ПП «Дортехкомплект».

З приводу облікової картки у судовому засіданні представник відповідача пояснив, що коригування податкового зобовязання та податкового кредиту даного платника не проводилося.

Так само, досліджуючи зазначену картку у судовому засіданні, судом не було встановлено коригувань згідно висновків Акту перевірки.

Податкові повідомлення-рішення за Актом не приймалися. Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору, тобто дій, які позивач просить визнати протиправними.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач довів відсутність з його боку дій щодо фактичного коригування податкового зобов'язання приватного підприємства "Дортехкомплект".

За таких обставин, у звязку із фактичною відсутністю будь-яких дій, про наявність яких стверджував позивач, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 09 березня 2010 року.

СуддяІ.С. Шевяков