Рішення № 88788436, 30.03.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/18942/19

Провадження № 2/638/746/20

30.03.2020 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

в складі: головуючого судді Рибальченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Мхітарян Л.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Військової частини А3618 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди,

встановив:

05.12.2019 року тимчасово виконуючий обов`язки командира військової частини А3618 підполковник Файдюк ОСОБА_2 . звернувся до суду із позовною заявою ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь військової частини А3618 матеріальну шкоду в сумі 4550,48 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову посилається та те, що ОСОБА_1 наказом №5 від 30.12.2017 року був зарахований до списків особового складу військової частини польова пошта В1060 на посаду курсант навчального артилерійського взводу навчальної артилерійської батареї, шпк "солдат". ОСОБА_1 був забезпечений речовим майном, згідно визначених норм. Наказом командира навчального артилерійського полку Навчального центру Національної академії сухопутних військ гетьмана П.Сагайдачого Збройних Сил України від 29.01.2018 року №4-РС ОСОБА_1 звільнений. Відповідно до наказу командира військової частини А3618№26 від 29.01.2019 року солдат ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення з 29.01.2018 року. Також було проведено відрахування вартості обмундирування в сумі 4748,03 грн. Після звільнення відповідача з військової служби залишок непогашеної матеріальної шкоди, нанесеної солдатом ОСОБА_1 державі в особі військової частини становить 4550,48 грн. у зв`язку з чим позивач був змушений звернутись до суду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також зазначив, у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений.

Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про таке.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 наказом №5 від 30.12.2017 року був зарахований до списків особового складу військової частини польова пошта В1060 на посаду курсант навчального артилерійського взводу навчальної артилерійської батареї, шпк "солдат". (а. с. 7).

Відповідно до довідки №8 нарахування вартості за речове майно, строки носіння яких не закінчились солдат ОСОБА_1 був забезпечений речовим майном, згідно визначених норм. (а. с. 12).

Відповідно до наказу командира військової частини А3618№26 від 29.01.2019 року солдат ОСОБА_1 звільнений наказом командира навчального артилерійського полку Навчального центру Національної академії сухопутних військ гетьмана П.Сагайдачого Збройних Сил України від 29.01.2018 року №4-РС виключений зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення з 29.01.2018 року. (а. с. 8).

Крім того, проведено відрахування вартості обмундирування в сумі 4748,03 грн.

Відповідно до витягу з книги грошових стягнень та нарахувань за номенклатурою на 2019 р. №284/3618 стор. 29 залишок непогашеної матеріальної шкоди, нанесеної солдатом ОСОБА_1 державі в особі військової частини становить 4550,48 грн. (а.с. 6).

Відповідно до ст. ст. 1, 2, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Порушення вимог чинного законодавства України при використанні закріпленого за військовими частинами Збройних Сил України військового майна, що спричинило його втрату порушує економічні інтереси держави.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, визначає Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 грудня 2000 року № 2171-III.

Згідно з п. 2 зазначеного Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов`язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.

Пунктом 8 Положення передбачено, що залежно від того навмисно чи необережно заподіяно шкоди, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Згідно з п.13 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично не виконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Відповідно до п.14 Положення - військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв`язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна несуть матеріальну відповідальність у 2-10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.16 Положення - розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово- роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України.

Згідно п.30 Положення - у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення гро стягнення з неї заподіяної шкоди командир(начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

Згідно п.31 Положення - у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

Визначення розміру шкоди та порядок її відшкодування передбачено розділом IV. зазначеного Положення, де, зокрема, передбачено, що за висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п`ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

За нормами ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до «Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.1995 року № 880.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню вказаної шкоди, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме в розмірі 4550 грн. 48 коп.

Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 13, 141, 263, 265, 272, 280 - 284, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов військової частини А1476 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави в особі військової частини А3618 (код ЄДРПОУ 26615176, адреса: Львівська обл., Яворівський район, с. Старичі) матеріальну шкоду в сумі 4550 (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн. 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави в особі військової частини А3618 (код ЄДРПОУ 26615176, адреса: Львівська обл., Яворівський район, с. Старичі) витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному веб-порталі судової влади України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя